Постанова № 43643143, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 року Справа № 904/9376/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Талоконов К.В.

представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", с. Нива Трудова, Апостолівський р-н, Дніпропетровська обл.

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. у справі № 904/9376/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м.Дніпропетровськ,

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Перше Травня, Софіївський р-н, Дніпропетровська обл.,

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", с. Нива Трудова, Апостолівський р-н, Дніпропетровська обл.,

про стягнення 499 194,69 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" про солідарне стягнення заборгованості в сумі 400553,54 грн., штрафу в сумі 33 368,61 грн., 3% річних у сумі 9798,55 грн., інфляційних у сумі 55 473,99 грн., судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015р. по справі №904/9376/14 (суддя -Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 400 553 грн. 54 коп. - основного боргу, 8536 грн. 58 коп. - пені, 9798 грн. 55 коп. - 3% річних, 8377 грн. 77 коп. - судового збору, про що видано наказ. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015р. у справі № 904/9376/14, відповідач -2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване та винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм процесуального права. В своїй апеляційній скарзі відповідач - 2 послався на те, що справу розглянуто у його відсутності та просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9376/14 від 05.02.2015р. в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Д» основного боргу, пені та 3% річних на загальну суму - 418 889 грн. Прийняти нове рішення, в якому частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Д» основного боргу, пені та 3% річних на загальну суму - 418 889 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 25.02.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Сизько І.А. - члена постійно діючої колегії суддів у відпустці, справу призначено до розгляду у складі суддів: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 31.03.2015р. колегією суддів винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 14.04.2015р. у зв'язку поданим клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Д» про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14.04.2015р. представник позивача просить рішення суду залишити без змін; представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 17.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степове", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 59АФ-12 за умовами п. 1.1 якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору; найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені у додатку № 1 "Специфікація".

Відповідно до п. 1.2 договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонам акту приймання-передачі предмету лізингу та не може бути менше одного року.

Ціна договору становить гривневий еквівалент вартості майна у доларах США, виходячи з розрахунку, наведеного у п. 2.2.2 договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, ціна договору становить гривневий еквівалент 49517,00 доларів США, що розраховується із суми в гривнях за курсом продажу долару США, встановленого у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", оформленим на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті укладення цього договору та становить 401 261,01 грн., у тому числі ПДВ. Ціна договору підлягає перерахунку за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі майна, відповідно до умов п. 2.2.2 договору.

Згідно з п. 3.1 договору, сторони узгодили, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

При цьому, розмір, склад, терміни оплати лізингових платежів встановлюються у графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної у графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного у графіку. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими згідно з договором (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач здійснив оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного у графіку і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати лізингового платежу буде більшим ніж міжбанківський курс графіку, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу.

Лізингові платежі складаються з:

- суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної у графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі;

- комісії за користування, що розраховується як різниця суми лізингового платежу та суми, яка компенсує частину вартості майна, яка не може бути меншою за 1 грн. (п. 3.4 договору).

Передача лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. Підтвердженням переходу права власності від лізингодавця до лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний договір купівлі-продажу предмету лізингу.

Строк лізингу було встановлено з 17.08.2012 року до 20.08.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання. Даний договір втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (п. 11.1, 11.2 договору).

Зі змісту специфікації майна, яка є додатком № 1 до договору фінансового лізингу №59АФ-12 від 17.08.2012 року сторонами погоджено об'єкт лізингу - глибокорозпушувач John Deere 512, серійний №1А80512ХНС0745366, 2012 року випуску, вартістю 49517,00 доларів США (а.с. 16).

Крім того, додатком №2 до договору фінансового лізингу № 59АФ-12 від 17.08.2012 року сторонами було узгоджено графік внесення лізингових платежів з остаточним розрахунком за об'єкт лізингу 20.08.2015 року (а.с. 17).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1 об'єкт лізингу - глибокорозпушувач John Deere 512, серійний №1А80512ХНС0745366, 2012 року випуску, вартістю 49517,00 доларів США, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.10.2012 року (а. с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору та узгодженого сторонами графіку внесення лізингових платежів, відповідач - 1 порушив вказаний графік та з 20.12.2012 року порушує строки сплати лізингових платежів; сума боргу відповідача перед позивачем за період з 20.12.2012 року до 20.10.2014 року склала 400 553,54 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 806 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з договору сторони узгодили, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 0,2 відсотки від суми простроченого лізингового платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингового платежу. Кожним випадком порушення лізингоодержувачем строків оплати лізингового платежу є, зокрема, кожен день прострочення оплати лізингового платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 33368,61 грн. фактично є пенею, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 33 368,61 грн. за період з 21.12.2013 року до 12.11.2014 року підлягають задоволенню частково в сумі 8536,58грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних за період з 21.12.2012 року до 12.11.2014 року в сумі 9798,55 грн., то вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат в сумі 55473,99 грн. за період з січня 2013 року до жовтня 2014 року суд першої інстанції відмовив з наступних підстав.

Так, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, але унеможливлює нарахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Оскільки в договорі фінансового лізингу № 59АФ-12 від 17.08.2012 року сторони визначили, що вартість майна, яке є предметом лізингу встановлюється у доларах США, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційної складової в розмірі 55473,99 грн. слід відмовити, так як сума боргу не була знецінена у зв'язку з інфляційними процесами.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек", як лізингодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", як поручителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степове", як лізингоодержувачем, укладено договір поруки №1П/59АФ-12 за умовами п. 1.1 якого предметом договору визначено зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем, своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які виникають з умов договору фінансового лізингу № 59АФ-12 від 17.08.2012 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу № 59АФ-12 від 17.08.2012 року (а.с. 19-20).

Сторони договору узгодили, що зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором не потребують (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 цього договору, у випадку неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором:

- лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання;

- лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання зобов'язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором.

Також, відповідно до п. 3.1 договору, поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов'язання за основним договором, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця.

Сторони договору домовились про те, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України) (п. 6.2 договору).

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу-2 вимогу сплати заборгованості по лізинговим платежам від 31.03.2014 року за № 3103/14-8юр (а. с. 21), підтвердженням отримання якої відповідачем-2 є повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4908701856674 (а. с. 22).

Відповідачем - 2 вимога була залишена без відповіді та виконання зобов'язання за договором поруки.

Таким чином, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 й відповідача-2 основного боргу в сумі 400553,54 грн., пені в сумі 8536,58 грн., 3% річних в сумі 9798,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач - 2 послався на те, що справу було розглянуто у його відсутності і він був позбавлений можливості надати свої докази на спростування позовних вимог та висловитись стосовно належності та допустимості доказів. З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкладення розгляду справи на 05.02.2015р. була отримана відповідачем - 2 своєчасно 20.01.2015р. (а.с. 41) і він мав можливість бути присутнім в судовому засіданні 05.02.2015р., але не скористався своїм правом, тобто рішення суду винесено без порушень процесуальних норм права.

Судовий збір за подання позовної заяви відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів пропорційно, а судовий збір по апеляційній скарзі покладається на відповідача -2.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", с.Нива Трудова, Апостолівський р-н, Дніпропетровська обл. - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року по справі №904/9376/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 17.04.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

О.Г. Іванов