Постанова № 43643137, 08.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/21886/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Зорєва Н.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Харабара І.І. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року

у справі № 910/21886/14 (Головуючий суддя Стасюк С.В., судді Босий В.П., Котков О.В.)

за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"

до відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про стягнення 1042882,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення 1042882,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/21886/14 позовні вимоги задоволенні повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Скаржник в обґрунтування своєї скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, зроблені з порушенням Указу № 370/2011, суперечать статтям 104, 107, 110, 111 Цивільного кодексу України, пунктам 6, 7 порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та не відповідають фактичним обставинам справи.

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в апеляційній скарзі посилається на те, що суд прийняв рішення про стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заборгованості за неіснуючими договорами тане виставленими рахунками, що суперечить статтям 11, 509 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.04.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", у зв'язку з перебування суддів Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №910/21886/14, у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/21886/14, відповідно до якого сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Самсін Р.І., Куксов В.В.

Позивач, згідно з поданим до суду 08.04.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд залишити апеляційну скаргу без розгляду, а оскаржуване рішення не змінним.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

18.01.2005 року між Фондом державного майна України та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики укладено Договір оренди № 20.

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, площею 2094,3 кв. м., що розміщене в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174 та знаходиться на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості".

Згідно з пунктом 5.10. Договору оренди орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В подальшому між балансоутримувачем та орендарем були укладені договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг орендарю, а саме: Договір № 2 від 18.01.2005 року, Договір № 2-06 від 15.02.2006 року, Договір № 2-07 від 25.05.2007 року, Договір № 2-08 від 01.09.2008 року. Договір № 18/09 від 23.06.2009 року, Договір № 2/10 від 25.01.2010 року, Договір № 6/11 від 01.03.2011 року, Договір № 7/11 від 01.03.2011 року.

За вищезазначеними договорами орендар відшкодовував балансоутримувачу вартість комунальних послуг та утримання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174.

Відшкодування витрат здійснювалося згідно розрахунків та затвердженого переліку послуг сторонніх організацій і фактичних витрат на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг за договорами відшкодування витрат.

Сторонніми організаціями надавалися послуги щодо вивозу сміття, дезінфекції, надання теплової енергії та електроенергії, водопостачання та водовідведення, обслуговування ліфтів, охорони тощо.

Орендарю, відповідно до договорів відшкодування витрат, балансоутримувач виставляв рахунки, які орендарем оплачувалися до 01.12.2011 року.

Після грудня 2011 року проводилась процедура реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1152-р "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" щодо можливості забезпечення здійснення покладених на зазначене міністерство Указом Президента України від 21.05.2011 року № 634 функцій і повноважень Міністерства економіки, Міністерства промислової політики, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної служби технічного регулювання, що припиняються, тому балансоутримувачем рахунки за договорами відшкодування витрат орендарю тимчасового не виставлялися.

Під час проведення процедури реорганізації Держспоживстандарту, рахунки за договорами відшкодування витрат орендарю тимчасово не виставлялися.

На 2012 рік орендар не уклав з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат, але продовжував орендувати нежитлові приміщення в будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві, згідно Договору оренди від 18.01.2005 року № 20. Відшкодування витрат орендарем за період грудень 2011 року та січень - червень 2012 року балансоутримувачу не здійснювалося.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.05.2012 року № 285-р "Про передачу будівлі у м. Києві" було прийнято пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо передачі зазначеному міністерству із закріпленням на праві оперативного управління будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві для розміщення його структурних підрозділів.

20.06.2012 року згідно Акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, було здійснено передачу будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві.

В березні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві була проведена ревізія господарської діяльності Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" за період 02.04.2010 року по 28.02.2014 року.

За результатами проведення ревізії складено акт № 072-30/2166 від 12.06.2014 року.

Відповідно до акту № 072-30/2166 від 12.06.2014 року під час проведення ревізії було здійснено перевірку бухгалтерського обліку позивача та виявлено, що дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем в сумі 1042882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1042882,99 грн.

23.06.2014 року листом № 26-072-14-14/8466 Державна фінансова інспекція у м. Києві звернулась до позивача з вимогою вжити заходів щодо усунення виявленого порушення.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача понесених Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" витрат на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг в розмірі 1042882,99 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за результатами перевірки Державної фінансової інспекції у м. Києві господарської діяльності позивача було встановлено, що за укладеними Договором оренди № 20 від 18.01.2005 року, Договором № 2 від 18.01.2005 року, Договором № 2-06 від 15.02.2006 року, Договором № 2-07 від 25.05.2007 року, Договором № 2-08 від 01.09.2008 року. Договором № 18/09 від 23.06.2009 року, Договором № 2/10 від 25.01.2010 року, Договором № 6/11 від 01.03.2011 року, Договором № 7/11 від 01.03.2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем правонаступником якого є відповідач в сумі 1042882,99 грн. не обліковувалась.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, орендодавцем щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.2000 року № 1765 (v1765224-00) "Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" витрати на утримання орендованого майна не входять до орендної плати і повинні окремо компенсуватись орендарем орендодавцю.

Відповідно до акту Державної фінансова інспекція у м. Києві № 072-30/2166 від 12.06.2014 року під час проведення ревізії було здійснено перевірку бухгалтерського обліку позивача та виявлено, що дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем в сумі 1042882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1042882,99 грн.

Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади" шляхом реорганізації Держспоживстандарту була утворена Державна служба технічного регулювання України.

Доводи апелянта стосовно того, що висновки суду першої інстанції про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, зроблені з порушенням Указу № 370/2011, суперечать статтям 104, 107, 110, 111 Цивільного кодексу України, пунктам 6, 7 порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Указом Президента України від 31.05.2011 року № 634/2011 "Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України" визначено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державної служба технічного регулювання України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №745-р "Деякі питання підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики" Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" передано до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1152-р "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" погоджено здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України функцій Державної служби технічного регулювання України, які покладені на нього згідно Указу Президента України від 31.05.2011 року № 634/2011.

Оскільки відповідачем покрито витрати Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в сумі 1042882,99 грн. то заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача як правонаступника Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики підлягають задоволенню.

З огляду на викладене позовні вимоги Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/21886/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Тому судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/21886/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/21886/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі № 910/21886/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21886/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Р.І. Самсін