Рішення № 43643040, 14.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2015 р.Справа № 924/232/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів 55 Управління начальника робіт, м. Хмельницький

до Приватного підприємства „Хмельницькмонолітбуд", м. Хмельницький

про стягнення 192 748,88 грн. заборгованості, з яких 187 100,00 грн. основний борг, 5 648,88 грн. пеня

За участю представників сторін:

від позивача (Міністерства оборони України): Літвін С.М. - за довіреністю №220/869/д від 17.11.2014р.;

від позивача (55 Управління начальника робіт): Шевчук О.П. - за дорученням №16 від 26.01.2015р.;

від відповідача: не прибув;

за участю: Лупійчук Б.В. - прокурор військової прокуратури гарнізону (доручення №1/307 від 02.03.2015р.)

В засіданні суду 14.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів 55 Управління начальника робіт, м. Хмельницький, відповідно до якого просить суд стягнути із Приватного підприємства „Хмельницькмонолітбуд" 192 748,88 грн. заборгованості, з яких 187 100,00 грн. основного боргу та 5 648,88 грн. пені.

Прокурор повідомив, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг механізмів №7 від 03.01.2014р. При цьому, об'єм наданих послуг та їх вартість оформлювалась актами здачі-прийому виконаних робіт, що передбачено п.2.3.5 договору.

Так, по закінченню наданих послуг сторони підписали 9 актів здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг), а саме: №№ОУ-0000033 від 31.01.2014, ОУ-0000062 від 28.02.2014, ОУ-0000089 від 31.03.2014, ОУ-0000119 від 30.04.2014, ОУ-0000149 від 31.05.2014, ОУ-0000180 від 30.06.2014, ОУ-0000218 від 31.07.2014, ОУ-0000248 від 29.08.2014, ОУ-0000276 від 30.09.2014р.

Всього згідно договору №7 від 03.01.2014р. позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 227 500,00 грн., що підтверджено поданими суду актами здачі-прийому виконаних робіт, актом звіряння взаєморозрахунків та виписками банку. Відповідач розрахувався з позивачем за договором частково на суму 40 400,00 грн.

Прокурор зазначає, що згідно п.п.2.3.5. договору було передбачено обов'язок замовника своєчасно сплачувати послуги.

Крім того, пунктами 3.2. та 3.3. договору обумовлювалося, що замовник проводить оплату за надані послуги 2 (два) рази на місяць станом на 15 число поточного місяця та на 1 число наступного місяця протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання змінних рапортів (актів приймання послуг) шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Виконавця, а остаточних розрахунок за надані послуги замовник проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти (п'яти) календарних днів після завершення терміну дії договору,

Пункт 1.5. договору передбачав термін надання послуг з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Вказує також, що п.п.4.4. договору передбачав, що за порушення термінів розрахунку за послуги замовник сплачує виконавця неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 192 748,88 грн., з яких: 187 100,00 грн. сума основного боргу та 5 648,88 грн. пені відповідно до поданих розрахунків.

Вказує, що згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 10 Закону України „Про оборону України" визначає, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет", джерелом формування спеціального фонду державного бюджету є власні надходження бюджетних установ та організацій, у тому числі в рахунок плати за надані послуги підприємствам.

Таким, чином, кошти, зароблені в результаті ведення 55 Управління начальника робіт господарської діяльності, є державними коштами.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа № 1-1/99, було роз'яснено поняття „інтереси держави".

Зокрема, Конституційний Суд України роз'яснив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.

За таких обставин, прокурор наполягає на задоволенні позову.

Позивач (Міністерство оборони України) у письмових поясненнях від 16.03.2015р. повідомив суд про таке. Згідно із п.1.1 Положення про 55 Управління начальник робіт, затвердженого наказом Міністра оборони України від 20.11.2008 №568 та зареєстрованого в установленому порядку, 55 УНР - це державна госпрозрахункова установа, заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 4.3. Положення, майно Установи є державною власністю та належить їй на праві господарського відання.

Згідно укладеного 03.01.2014р. договору №7 між 55 УНР та ПП „Хмельницькмонолітбуд", позивач надав відповідачеві послуги будівельною технікою та автомобільним транспортом із обслуговуючим персоналом для обслуговування виробничих потреб відповідача.

Проте в порушення п.2.3.5 розділу 2 та розділу 3 вищевказаного договору відповідач не виконав належним чином свої обов'язки, щодо розрахунку за надані послуги.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України визначила, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, пунктами 3.2. та 3.3. Договору обумовлювалося, що Замовник проводить оплату за надані послуги 2 (два) рази на місяць станом на 15 число поточного місяця та на 1 число наступного місяця протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання змінних рапортів (актів приймання послуг) шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Виконавця, а остаточних розрахунок за надані послуги Замовник проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5-ти (п'яти) календарних днів після завершення терміну дії договору.

Згідно пункту 1.5. Договору №7 сторони погодили термін надання послуг з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Пунктом 4.4. Договору №7 вказано, що за порушення термінів розрахунку за послуги, передбачених пунктами 3.1., 3.2. та 3.3. даного договору Замовник сплачує Виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, згідно розрахунку 55 УНР, на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 192 748,88 грн. (сума основного боргу - 187 100,00 грн. та - сума нарахованої пені - 5 648,88 грн.).

Підсумовуючи вищенаведене позивач (Міністерство оборони України) просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурор та представник позивача (Міністерства оборони України) в засіданні суду 14.04.2015р. прибули, позовні вимоги підтримали та просять про задоволення позову.

Представник позивача (55 Управління начальника робіт) в засідання суду 14.04.2015р. прибув, позовні вимоги прокурора підтримав, просить суд про задоволення позову. Надав суду клопотання від 08.04.2015р. №86 про долучення до матеріалів справи довідки про розрахунок неустойки. Вказана довідка судом оглянута та долучена до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Представник відповідача в засідання суду 02.03.2015р., 17.03.2015р., 31.03.2015р. та 14.04.2015р. участі не приймав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи на адресу відповідача направлялись відповідні ухвали, які повернуті на адресу суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Позивач - 55 Управління начальника робіт, м. Хмельницький як юридична особа зареєстроване 22.02.2005р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних особі та фізичних осіб-підприємців згідно із Виписки із ЄДР від 22.04.2014р. №480642.

Відповідач - Приватне підприємство „Хмельницькмонолітбуд", м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу від 14.04.2015р. №20434599.

03.01.2014р. між ПП „Хмельницькмонолітбуд" (замовник) та 55 Управління начальника робіт (виконавець) було укладено одговір надання послуг механізмів №7, згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати послуги будівельною технікою та автомобільним транспортом для обслуговування виробничих потреб замовника, а замовник оплатити надані послуги. (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2, 1.3 вказаного договору передбачено, що предметом послуг є надання автомобільної, будівельної техніки для виконання будівельно-монтажних робіт з обслуговуючим персоналом 55 Управління начальника робіт. Договірна ціна послуг визначається із розрахунку вартості за одну машино-годину без врахування вартості палива.

Договірна ціна послуг може бути змінена за домовленістю Сторін у разі зміни законодавства щодо оплати праці та оподаткування або зміни вартості послуг третіх осіб. Термін надання послуг з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Витрати на перебазування механізму до місця виконання робіт та назад відшкодовуються виконавцю, виходячи із фактичних витрат. (п.п.1.4, 1.5, 1.6 договору).

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору передбачено, що для організації перебазування механізму та початку робіт, замовник оплачує аванс на протязі двох днів з дня підписання Договору. Сума авансу узгоджується в кожному конкретному випадку в залежності від реальних витрат Виконавця. Замовник проводить оплату за надані послуги 2 рази на місяць станом на 15 число поточного місяця та на 1 число наступного місяця на протязі 3 (трьох) днів з моменту підписання змінних рапортів (актів приймання послуг) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Вказаним договором сторони передбачили, що остаточний розрахунок за надані послуги замовник проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 5-ти (п'яти) календарних днів після завершення терміну дії договору. З дати укладання трудової угоди з працівниками 55 Управління начальника робіт, замовник повністю приймає всі види відповідальності, передбачені чинним законодавством України, за організацію безпечних та гарантованих умов праці найманого працівника. (п.п.3.3, 3.4 договору).

Згідно п.п.4.2., 4.4 зазначеного договору передбачено, що у разі виходу з ладу механізму з вини замовника - внаслідок порушення правил його експлуатації, інших навмисних дій чи пошкодження сторонніми особами, замовник відшкодовує виконавцю заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі або, за згодою виконавця, проводить за власні кошти відновлювальний ремонт. За порушення термінів розрахунку за послуги, передбачених пп.3.1., 3.2. та 3.3. даного договору, замовник сплачує виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно Додатку №1 до договору №7 від 03.01.2014р. сторони погодили та підписали узгоджену договірну ціну на послуги механізмів та автотранспорту.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 227 500,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актами здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000033 від 31.01.2014р. на суму 19 515,00 грн., №ОУ-0000062 від 28.02.2014р. на суму 31 595,00 грн., №ОУ-0000089 від 31.03.2014р. на суму 27 840,00 грн., №ОУ-0000119 від 30.04.2014р. на суму 26 990,00 грн., №ОУ-0000149 від 31.05.2014р. на суму 31 920,00 грн., №ОУ-0000180 від 30.06.2014р. на суму 25 800,00 грн., №ОУ-0000218 від 31.07.2014р. на суму 29 760,00 грн., №ОУ-0000248 від 29.08.2014р. на суму 22 800,00 грн., №ОУ-0000276 від 30.09.2014р. на суму 11 280,00 грн.

Відповідач частково провів розрахунки із позивачем на суму 40 400,00 грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: від 28.05.2014р. на суму 1 400,00 грн., від 06.06.2014р. на суму 5000,00 грн., від 11.06.2014р. на суму 5000,00 грн., від 19.06.2014р. на суму 7000,00 грн., від 26.06.2014р. на суму 7000,00 грн., від 31.07.2014р. на суму 3000,00 грн., від 08.08.2014р. на суму 5000,00 грн.

Решту боргу в сумі 187 100,00 грн. відповідач не сплатив, що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 01.01.2015р., який підписаний представниками обох сторін.

19.01.2015р. позивач направив на адресу відповідача претензію №9 із вимогою негайно провести розрахунки із позивачем до „01" лютого 2015р. Вимоги претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки борг в сумі 187 100,00 грн. відповідачем не був погашений, прокурор звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 192 748,88 грн. заборгованості, з яких 187 100,00 грн. основного боргу та 5 648,88 грн. пені згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано договір №7 від 03.01.2015р., предметом якого сторони визначили надання послуг будівельною технікою та автомобільним транспортом, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги, проте зобов'язань по оплаті не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

При цьому, суд вважає правомірною заборгованість в сумі 187 100,00 грн., яка відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення також пеню в сумі 5 648,88 грн. за 37 днів прострочення: з 06.01.2015р. по 31.01.2015р., з 01.02.20158р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 11.02.2015р. згідно наявного в матеріалах справи розрахунку.

Що нарахованої пені та підстав для її стягнення судом приймається до уваги таке.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України). Стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань сторони передбачили у договорі №7 від 03.01.2014р. (п.4.4 договору).

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що заявлена прокурором пеня в сумі 5 648,88 грн. є правомірною та приймається як належна до стягнення. Відтак, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного, суду не подано.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: в сумі 187 100,00 грн. основного боргу та 5 648,88 грн. пені.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача в доход Держаного бюджету України у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів 55 Управління начальника робіт, м. Хмельницький до Приватного підприємства „Хмельницькмонолітбуд", м. Хмельницький про стягнення 192 748,88 грн. заборгованості, з яких 187 100,00 грн. основний борг, 5 648,88 грн. пеня задовольнити.

Стягнути із Приватного підприємства „Хмельницькмонолітбуд" (вул. Калнишевського, 34, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 30621633) на користь 55 Управління начальника робіт (вул. Чорновола, 165, м. Хмельницький, 29006, код ЄДРПОУ 07665168) 187 100,00 грн. (сто вісімдесят сім тисяч сто гривень 00 коп.) основного боргу, 5 648,88 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 88 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути із Приватного підприємства „Хмельницькмонолітбуд" (вул. Калнишевського, 34, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 30621633) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в розмірі 3 854,98 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 98 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 17.04.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу ПП "Хмельницькмонолітбуд" (вул. Калнишевського, 34, м. Хмельницький, 29000) - рекоменд.