Ухвала суду № 43642288, 14.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16

тел. 235-24-26

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті позовної заяви

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/1580/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсис»

про

стягнення заборгованості

встановив:

До господарського суд Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсис» про стягнення заборгованості за контрактом від 19.12.2013р. № 1912/М, укладеного між сторонами в розмірі 50060,73 доларів США.

Як вбачається з поданого позову відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсис» є іноземним підприємством, місцезнаходження якого є: Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. П.Бровки, 17, оф. 522.

Компетенція господарських судів у справах за участю іноземних суб’єктів врегульована Розділом XV Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу.

Крім того, особливості визначення підсудності судам України справ з іноземним елементом, встановлені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно із ст. 76 Законом України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 77 названого Закону підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач в позовній заяві посилається на п. 9.2 контракту від 19.12.2013р. № 1912/М, укладеного між сторонами, завірена копія якого міститься в матеріалах позовної заяви, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку, якщо спори та розбіжності, які виникли не вдалося вирішити шляхом переговорів, то вони підлягають передачі на розгляд і остаточне рішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено існування Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, який не належить до системи господарських судів України.

Тобто, вказаний контракт, містить виключно арбітражне застереження, та не містить положень, в яких сторони передбачили повноваження судів України щодо вирішення спорів між сторонами контракту чи положень, які надають право позивачу звернутись до господарських судів України.

Оскільки позивач не зазначає в позовній заяві ні одного з випадків визначених вказаними вище положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право», який був би підставою для прийняття господарським судом Київської області до свого провадження і розгляду зазначеної справи з іноземним елементом, а положення ст. 15 ГПК України визначають, що вказаний спір розглядається за місцем знаходження відповідача, то суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З врахуванням наведеного, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, як такої що не підлягає розгляду в господарських судах України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ухвалив:

Відмовити в прийнятті позовної заяви.

Суддя Ю.В. Подоляк