Рішення № 43642266, 07.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"07" квітня 2015 р. Справа № 911/117/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа»про стягнення 478280,46 грн.за участю представників:

позивача:Демчук О.В. - дов. від 18.04.2014р. № 14-94відповідача:Зайченко С.С. - дов. від 19.01.2015р. № 13суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 478280,46 грн., з яких 178263,42 грн. основний борг, 152082,35 грн. інфляційних втрат, 40928,95 грн. 3% річних, 54790,37 грн. пеня та 52215,37 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. № 12/950-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу не визнав з мотивів викладених у відзиві на позову заяву, які зводяться до того, що відповідач сплатив заявлену до стягнення суми боргу, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Також у вказаному відзиві відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення суми пені та штрафу на 70%, з підстав того, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось в зв'язку з невідповідність тарифів на теплову енергію з їх собівартості та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. № 12/950-БО-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язується передати у власність відповідачу - покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язати прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установа та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупцям).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 502,9 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у тому числі по місяцях: у жовтні - 53,4 тис.куб.м., у листопаді - 166,4 тис.куб.м., у грудень - 273,1 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,50 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., кріт того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2012р. по грудень 2012 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1955966,55 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 256600,60 грн., від 30.11.2012р. на суму 558639,15 грн., від 31.12.2012р. на суму 1140726,80 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором у повному обсязі не виконало, в зв'язку з чим, за ним за твердженням позивача, на час звернення з даним позов рахувався борг в розмірі 178263,42 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Разом з тим, на час звернення позивача з даним позовом за відповідачем рахувався борг за поставлений природний газ згідно зазначених вище актів приймання-передачі природного газу в сумі 100000 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу, оскільки позивач звертаючись з даним позовом 14.01.2015р. не врахував здійснену відповідачем часткову проплату в сумі 78263,42 грн. згідно платіжного доручення від 09.01.2015р. № 28 на суму 78263,42 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

З відтиску штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла дана позовна заява до господарського суду Київської області та відомостей, які містяться на сайті Укрпошти, вбачається, що позивач з вказаною позовною заявою звернувся до господарського суду Київської області 14.01.2015р.

За таких обставин, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 78263,42 грн. за поставлений відповідачу природний газ по актам приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим вимога про стягнення боргу в цій частині є безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні. Доказів протилежного позивач суду не надав.

З огляду на зазначене, за відповідачем на час розгляду даної справи рахувався борг за поставлений природний газ в сумі 100000 грн.

Під час розгляду справи відповідач погасив основний борг в сумі 100000 за поставлений товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти згідно платіжних доручень від 03.04.2015р. № 359 на суму 79600 грн., від 06.04.2015р. № 369 на суму 20400 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 100000 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі про стягнення 100000 грн. основного боргу припинити.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за прострочення виконання грошових зобов'язань за грудень 2012 року з простроченої суми 745399,86 грн. за період прострочення з січня 2013р. по жовтень 2014 року включно складають 145922,81 грн., з простроченої суми 324186,23 грн. за період листопад 2014р. - 6159,54 грн. Разом заявлена до стягнення сума інфляційних втрат складає 152082,35 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, судом встановлено наступне.

Позивач нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за грудень 2012 року здійснює на прострочену суму в розмірі 745399,86 грн. за період прострочки з січня 2013р. по жовтень 2014 року включно та розмір інфляційних втрат за вказаний період прострочення складають 145922,81 грн.

Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за грудень 2012 року на прострочену суму в розмірі 324186,23 грн. за період прострочки листопад 2014р., позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу в даному періоді, яка складає 178263,42 грн., а ще й додає суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період - 145922,81 грн. (178263,42 грн. (сума простроченого платежу) + 145922,81 грн. (інфляційні втрати нараховані у попередньому періоді) = 324186,23 грн.).

За таких обставин, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період прострочки листопад 2014р. на інфляційні втрати, нараховані у попередньому періоді прострочення, що суперечить чинному законодавству, позаяк згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періодах не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 149390,81 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат розмірі 2691,54 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 14.01.2013р. по 28.12.2014р. складають 40928,95 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 40882,29 грн. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних розмірі 46,66 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 14.01.2013р. по 13.07.2013р. складає 54790,37 грн.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу понад 30 днів, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача складає 52215,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими.

Проте, суд враховує, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установа та організаціями та іншими споживачами, які в свою чергу вчасно не розраховуються та несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталося в зв'язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію з їх собівартістю та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявлених до стягнення сум неустойки (пеня, штраф) позивач суду не надав. Розмір штрафних санкцій, які просить позивач стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за поставлений природний газ, яку при звернення з позовом позивачем не було враховано, також під час розгляду даної справи відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем за поставлений у період жовтень - грудень 2012 року включно природний газ за договором, а також враховуючи баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення грошового зобов'язання, невідповідністю тарифів на теплову енергію з їх собівартістю та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити загальний розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) на 50% від заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 27395,19 грн., а штрафу - до 26107,69 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач розрахунок за поставлений природний газ, здійснив з порушенням строків, визначених договором, укладеним між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 149390,81 грн. інфляційних втрат, 40882,29 грн. 3% річних, 27395,19 грн. пені та 26107,69 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 100000 грн. основного боргу.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» (07500, Київська обл., Баришівський район, смт Баришівка, вул. Комсомольська, 18 А, ідентифікаційний код 24885150) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 149390 (сто сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 40882 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 29 коп. 3% річних, 27395 (двадцять сім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 19 коп. пені, 26107 (двадцять шість тисяч сто сім) грн. 69 коп. штрафу, 7945 (сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 14.04.2015р.