Рішення № 43641811, 09.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/1281/15-г

За позовом: Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” (49126 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306)

до Розівської центральної районної лікарні (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул Калініна, 14)

про стягнення 33 886 грн. 490 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” до Розівської центральної районної лікарні про стягнення 5 126 грн. 16 коп. 3% відсотка річних, 28 760 грн. 33 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.02.2015р., справу № 908/1281/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. справу № 908/1281/15-г прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/53/15 та призначено судове засідання на 31.03.2015р.

У судовому засіданні 31.03.2015р. судом оголошено перерву до 09.04.2015р. на підставі статті 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті.

У судове засідання 09.04.2015р. представник позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

У судовому засіданні 31.03.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання, відкриті 09.04.2015р. не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

В засіданні суду 31.03.2015р. позовні вимоги визнав частково, про що зазначив у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов – це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально – правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 908/2375/13 частково задоволено позовні вимоги Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” до Розівської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 164 080 грн. 27 коп.

Стягнуто з Розівської центральної районної лікарні на користь Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” 157 249 грн. 51 коп. основного боргу, 5 650 грн. 02 коп. пені, 1 179 грн. 35 коп. 3 % річних від простроченої суми та 3 281 грн. 27 коп. витрат на судовий збір. В частині стягнення 1 грн. 39 коп. пені в задоволенні позову відмовлено. В частині стягнення 122 грн. 30 грн. втрат від інфляції грошових коштів провадження у справі припинено.

При вирішенні справи № 908/2375/13 судом встановлено, що між ПТБП “ЮВЄС” (Підрядник) та Розівською центральною районною лікарнею (Замовник) укладений договір підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором Роботи на Об'єкті, забезпечує необхідну якість Робіт у відповідності до ДБН та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки Замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи (п. 2.1 Договору).

На виконання рішення господарського суду від 30.07.2013р. видано наказ від 16.08.2013р.

Відповідачем рішення суду не виконується, що змусило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 126 грн. 16 коп. 3% відсотка річних, 28 760 грн. 33 коп. втрат від інфляції.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу за рішенням суду від 30.07.2013р. № 908/2375/13 складає 157 249 грн. 51 коп.

Платіжним дорученням від 12.12.2014р. № 1 відповідач перерахував на р\р позивача суму 2 998,13 грн.

Платіжним дорученням від 19.12.2014р. за № 1 відповідач перерахував на р\р позивача суму 1 500,00 грн.

Платіжним дорученням від 26.12.2014р. за № 2 відповідач перерахував на р\р позивача суму 1 005,02 грн.

Платіжним дорученням від 30.12.2014р. за № 109375361 відповідач перерахував на р\р позивача суму 10 000,00 грн.

Таким чином, відповідач перерахував позивачу загальну суму 15 503 грн. 15 коп. Залишок основної суми боргу складає 141 746 грн. 36 коп.

Рішення господарського суду Запорізької області набрало законної сили 16.08.2013р. інфляційні та річні нараховуються з 17.08.2013р. по 01.11.2014р. на основну суму боргу 141 746 грн. 36 коп.

Відповідно до розрахунку 3 % річних, здійсненого господарським судом за допомогою програмного комплексу “Законодавство” три відсотки річних складає 5 149 грн. 47 коп. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5 126 грн. 16 коп. 3 % річних.

Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 5 126 грн. 16 коп. 3 % річних, в межах заявлених позовних вимог.

Господарський суд зазначає, що позивачем не вірно розраховано суму інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат, здійсненого господарським судом за допомогою програмного комплексу “Законодавство”, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 28 753 грн. 74 коп.

В частині стягнення 6 грн. 59 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії, а саме 16.06.2014р. та 09.12.2014р. за №№ 7юр-8.

Претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже факт виконання зобов’язань належним чином відповідач не довів.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 5 126 грн. 16 коп. 3 % річних та 28 753 грн. 74 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України – 09.04.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС”, м. Дніпропетровськ до Розівської центральної районної лікарні, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка задовольнити частково.

Стягнути з Розівської центральної районної лікарні (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул Калініна, 14, код ЄДРПОУ 19282254) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” (49126 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, код ЄДРПОУ 32405850) 5 126 (п’ять тисяч сто двадцять шість) грн. 16 коп. 3% відсотка річних, 28 753 (двадцять вісім тисяч сімсот п’ятдесят три) грн. 74 коп. втрат від інфляції, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 14.04.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.