Ухвала суду № 43641128, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/3717/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Волошин В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року адміністративний позов залишено без руху, згідно ст. 108 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити позов до розгляду по суті іншим суддею, постановити окрему ухвалу щодо порушень Шевченківського районного суду м. Києва.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України та необхідність залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем не визначено зміст позовних вимог, не надано доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено причин неможливості надання таких доказів, а також не додано копію позовної заяви для направлення стороні відповідача.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною.

При цьому, позивач просить витребувати у відповідача оригінал виконавчого провадження, у Шевченківського районного суду м. Києва матеріали справ, допомогти, згідно КАС України, в оформленні позову.

В силу ч. 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України, на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Згідно частин 1 та 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Крім того, відповідно до ст. 111 КАС України, попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову; 2) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати; 4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде порушено право особи на судовий захист.

Так, у рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовної заяви без руху унеможливить доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи та прийняття відповідного рішення.

Положенням ч.4 ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали передчасно дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, позбавивши при цьому позивача права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, позивач також просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити позов до розгляду по суті іншим суддею.

Згідно ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; 2) змінити ухвалу суду; 3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; 4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Тобто, з аналізу наведеної статті слідує, що апеляційний суд не наділений повноваженнями направити справу до продовження розгляду по суті іншим суддею.

Стосовно вимог апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали з направленням її до відповідних органів для вжиття належних заходів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 208 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто, з наведеної норми слідує, що постановлення окремої ухвали по справі є правом суду, а не його обов'язком.

Таким чином, вимога апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 199, 204, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 17.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.