Постанова № 43641082, 16.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 квітня 2015 року 08:20 справа №826/1983/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства “Рубіком-Ю”

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

про

визнання дій протиправними, визнання незаконним наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Рубіком-Ю” (далі по тексту – позивач, ПП “Рубіком-Ю”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить: 1) визнати незаконним наказ відповідача від 11 грудня 2014 року №194; 2) визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Рубіком-Ю” з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ “Сакура Трейд”, ТОВ “Аркона Лідер”, ТОВ “Маркетінгстар ЛТД”, ТОВ “Оілспецекспорт”, ПП “Фін 9”, ТОВ “Техінтерпостач” за липень та вересень 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року відкрито провадження у справі №826/1983/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 березня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі від 11 грудня 2014 року №194 “Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки” доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП “Рубіком-Ю” з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ “Сакура Трейд” за липень 2014 року та з ТОВ “Аркона Лідер”, ТОВ “Маркетінгстар ЛТД”, ТОВ “Оілспецекспорт”, ПП “Фін 9”, ТОВ “Техінтерпостач” за вересень 2014 року, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП “Рубіком-Ю”, за результатами якої складено відповідний акт від 26 грудня 2014 року №3252/26-53-22-02-21/38013744 (далі по тексту – акт перевірки).

Позивач вважає протиправними наказ та дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки перевірка була проведена за відсутності правових підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та вказує про невідповідність надісланого контролюючими органом запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначив про відповідність своїх дій та оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки за умови пред’явлення або надіслання платнику податків до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред’явлення або ненадіслання таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що у межах спірних правовідносин перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд встановив, що ДПІ у Дніпровському районі звернулось до ПП “Рубіком-Ю” із письмовим запитом про надання інформації та її документального підтвердження від 23 вересня 2014 року №20202/10/26-53-22-04-11, в якому, посилаючись на абзац четвертий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у зв’язку із отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового законодавства, пропонувала надати пояснення та їх документальне підтвердження для з’ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарським відносинам із ТОВ “Сакура Трейд” за липень 2014 року, не пізніше 10-денного строку від дати отримання запиту.

Згідно з довідкою відділення поштового зв’язку рекомендований лист із вказаним вище запитом отримано директором позивача 28 жовтня 2014 року.

Досліджуючи письмовий запит ДПІ у Дніпровському районі від 23 вересня 2014 року №20202/10/26-53-22-04-11 на предмет його відповідності встановленим вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Згідно частини третьої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Частина п’ята пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до пункту 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, визначено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Дослідивши зміст письмового запиту ДПІ у Дніпровському районі, суд звертає увагу, що він відповідає ознакам письмового запиту, що визначені у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, зокрема містить підстави для надіслання запиту та перелік запитуваної інформації.

Таким чином, ПП “Рубіком-Ю” не надало пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, що могло б бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки по відносинам із ТОВ “Сакура Трейд” за липень 2014 року.

Однак, відповідачем не надано суду доказів виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення ПП “Рубіком-Ю” податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ “Сакура Трейд” за липень 2014 року, а тому ДПІ у Дніпровському районі не довела виникнення права на проведення перевірки документальної позапланової перевірки із цього питання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач звертався до ПП “Рубіком-Ю” до прийняття оскаржуваного наказу та початку перевірки із письмовим запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження по відносинам із ТОВ “Аркона Лідер”, ТОВ “Маркетінгстар ЛТД”, ТОВ “Оілспецекспорт”, ПП “Фін 9” та ТОВ “Техінтерпостач” за вересень 2014 року, і що позивач не надав відповіді на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі не мала правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Рубіком-Ю” згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу.

Суд також звертає увагу, що на оскаржуваному наказі директором ПП “Рубіком-Ю” 15 грудня 2014 року вчинено запис про незгоду з таким наказом, та 22 грудня 2014 року позивач повідомив ДПІ у Дніпровському районі про відмову у допуску до позапланової перевірки на підставі оскаржуваного наказу; як стверджує позивач, в період з 15 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року жоден співробітник ДПІ у Дніпровському районі не був допущений до проведення перевірки ПП “Рубіком-Ю”.

Таким чином, наказ ДПІ у Дніпровському районі від 11 грудня 2014 року №194 “Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки” підлягає скасуванню, а дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Рубіком-Ю”, вчинені на підставі такого наказу, є протиправними.

При вирішенні спору суд враховує правові позиції, викладені у рішеннях Верховного Суду України, які в сулі частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, а суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки зазначено, що право на судовий захист пов’язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі за позовом ТОВ “Будгарантінвест-55” до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправним дій колега суддів Судової палати в адміністративних справах вказала, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі не доведено правомірність дій по проведенню перевірки та прийняття оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Рубіком-Ю” підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства “Рубіком-Ю” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 11 грудня 2014 року №194 “Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки”.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства “Рубіком-Ю” на підставі наказу від 11 грудня 2014 року №194 “Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки”.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Рубіком-Ю” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко