Постанова № 43641046, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року 08:01 № 826/2350/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до

Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про

визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі – позивач/ПАТ "Укрнафта") до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі – відповідач/Прилуцька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття рішення Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області №1 від 04.02.2015 р. щодо стягнення коштів.

2. Визнати протиправними та скасувати з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) відповідача: №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р., оформлені на підставі рішення Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області №1 від 04.02.2015 р. щодо стягнення коштів.

3. Стягнути на користь ПАТ "Укрнафта" суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема позивач зазначив, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення на підставі п.32 підроз.10 р.ХХ Податкового кодексу України (надалі – ПК України), оскільки були наявні обставини, які не дозволяли застосування зазначеної норми, а також сума вказана у оскаржуваних інкасових дорученнях значно перевищує суму заборгованості позивача перед бюджетом, що може спричинити стягнення з позивача коштів понад суму податкового боргу.

В судове засідання з’явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив суд в задоволені адміністративного позову відмовити, оскільки оскаржувані рішення та інкасові доручення були прийняті (оформленні) відповідачем у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не допустив порушень законних прав та інтересів позивача.

В судовому засіданні 31.03.2015 р., відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків №1 від 04.02.2015 р. (надалі – Рішення №1) відповідно до п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ "Укрнафта".

На підставі вказаного Рішення №1 відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р. на загальну суму 672 515 801,33 грн.

Вважаючи зазначені вище Рішення №1 та інкасові доручення відповідача такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Згідно положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач стверджував, а позивач не заперечував, що ПАТ "Укрнафта" станом на день прийняття (оформлення) оскаржуваних Рішення №1 та інкасових доручень має податковий борг перед бюджетом, зокрема по Прилуцькому району на загальну суму 145 913 087,01 грн., з яких по платі за користування надрами для видобування природного газу – 95 419 734,50 грн., платі за користування надрами для видобування нафти – 43 937 071,2 грн., платі за користування надрами для видобування газового конденсату – 6 556 281,31 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявами про розстрочення податкового боргу №29-19/288 від 29.01.2015 р., відповіді на які відповідач, станом на час розгляду справи, не надав.

Порядок та процедуру погашення податкового боргу платників податків визначає ПК України.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 ст.59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.95.1 – п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 р., який набрав чинності з 01.01.2015 р., тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України, тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

В даній нормі термін "держава" застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби.

При цьому, буквальний зміст п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України вказує на необхідність відсутності зобов’язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов’язань, тому, наявність зобов’язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Позивач надав до суду копії актів проведення звіряння розрахунків №20657-20-20 від 03.02.2015 р., №391-20 та №393-20 від 05.02.2015 р. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 інших податкових органів, згідно яких у позивача обліковується переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

Зважаючи на те, що у ПАТ "Укрнафта" станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення №1 була наявна переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, тобто існувало зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України з метою стягнення коштів.

Суд дійшов висновку, що застосування одного із способів погашення податкового боргу, виключає можливість одночасного застосування іншого способу погашення податкового боргу у вигляді стягнення коштів платника податків за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що Прилуцька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області до прийняття оскаржуваного Рішення №1 вже застосувала механізм примусового стягнення з ПАТ "Укрнафта" за спірний період податкового боргу в судовому порядку на підставі пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 та п.95.3 ст.95 ПК України.

Так, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/19259/14 від 05.02.2015 р. задоволено адміністративний позов Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області до ПАТ "Укрнафта", стягнуто з позивача податкову заборгованість в розмірі 110 705 364,23 грн., з якої з плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 32 501 732,32 грн., з плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 68 352 913,67 грн., з плати за користування надрами для видобування газового конденсату у розмірі 3 698 751,46 грн., з плати за користування надрами для видобування нафти в розмірі 5 781 475,12 грн., з плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 370 491,66 грн.

Зважаючи на те, що відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про стягнення з ПАТ "Укрнафта" податкового боргу за платежами та за періоди, по яким відкрито провадження в справі, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України з метою стягнення коштів, оскільки це фактично свідчить про повторне стягнення з ПАТ "Укрнафта" податкового боргу з того ж виду податку та за ті ж самі періоди.

Крім того, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України.

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html) форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244".

Відповідачем також не доведено відсутність зобов’язань держави щодо повернення ПАТ "Укрнафта" помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, що є обов’язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п.32 підроз.10 р.ХХ ПК України.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, Рішення №1 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування інкасових доручень суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі Рішення №1 відповідач оформив та направив обслуговуючому банку ПАТ "Укрнафта" інкасові доручення №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р., загальна сума яких становить 672 515 801,33 грн., що значно перевищує суму податкового боргу позивача.

Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень ст.3, ст.4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є обов’язковими для всіх банків.

Статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Згідно з п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. (надалі – Інструкція), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.12.1, п.12.2, п.12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст.41 ПК України та ст.17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб’єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Таким чином, приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України "Роз’яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)" №25-110/4833 від 27.01.2015.

З наведеного слідує, що інкасові доручення №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р. оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ "Укрнафта".

Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, інкасовим дорученням (розпорядженням) є розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку здійснити переказ коштів з рахунку платника на рахунок отримувача

Тобто інкасове доручення оформлюється органом стягнення та є його рішенням з вимогою про стягнення з рахунків боржника грошових коштів.

Отже, інкасове доручення як рішення контролюючого органу може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства, відповідно до положень ст.2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані інкасові доручення №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття рішення Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області №1 від 04.02.2015 р. щодо стягнення коштів.

3. Визнати протиправними та скасувати з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області: №32, №33, №34, №35, №36, №37, №40, №41, №42, №43, №46, №47 від 04.02.2015 р., оформлені на підставі рішення Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області №1 від 04.02.2015 р. щодо стягнення коштів.

4. Присудити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із видатків Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін