Постанова № 43640218, 10.04.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1238/15-а

Провадження № 2-а/369/86/15

ПОСТАНОВА

іменем України

10.04.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича про поновлення строку звернення до суду і скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про поновлення строку звернення до суду і скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 жовтня 2014 року, посилаючись на те, що 22 жовтня 2014 року ним отримано простого листа від Державної виконавчої служби України із вкладенням двох постанов, винесених головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. по ВП № 40604836: від 15 жовтня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору із супровідним листом від 16 жовтня 2014 року за № 215/1-10 та від 16 жовтня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві із супровідним листом від 17 жовтня 2014 року за № 14-0-35-2524/2-215/10.

Позивач ОСОБА_1 вважав постанову від 15 жовтня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 40604836, винесену посадовою особою відповідача, неправомірною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. 08 листопада 2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 2-3700/2012, виданого 25 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, який укладений між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за реєстровим № 6154, на нерухоме майно, а саме земельні ділянки. Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, направити на погашення заборгованості за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 в сумі 19218983 грн. 78 коп., що складається з; 12357768 грн. 78 коп.-заборгованість по кредиту, 6853341 грн. 73 коп.-прострочена заборгованість по процентах та 7873 грн. 41 коп.-сума пені по кредиту та процентам; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, який укладений між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за реєстровим № 6154 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; Встановити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, який укладений між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом і на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Боржнику ОСОБА_5 за виконавчим провадженням було встановлено семиденний строк для самостійного виконання. Як зазначав позивач ОСОБА_1, він поштою отримав зазначену постанову 22 листопада 2013 року. Надалі постановою від 25 грудня 2013 року по ВП № 40604836 назву сторони виконавчого провадження стягувача ПАТ «Сведбанк» змінено на ПАТ «Омега Банк». На його думку, постановою державного виконавця від 08 листопада 2013 року по ВП 40604836 було порушено його права і тому вона є неправомірною та підлягає скасуванню з таких підстав.

У липні 2013 року він, ОСОБА_1, отримав поштове відправлення, надіслане цінним листом, а саме повідомлення про відступлення вих. № 6760/CDP/04072013-27/1 від 04 липня 2013, підписане головою правління ПАТ «Омега Банк» від імені первісного кредитора, та головою Ради директорів АТ «Дельта Банк» від імені нового кредитора, відповідно до якого вони повідомили його, що первісним кредитором на користь нового кредитора було здійснено відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року та іпотечним договором № 1271-Ф/1303-Ф/ІП-1 від 11 листопада 2008 року, вказаним у додатку до цього повідомлення. Також доведено, що у результаті відступлення новий кредитор АТ «Дельта Банк» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними договорами з 18 червня 2013 року, тобто набагато раніше дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 по ВП 40604836.

18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстр. № 1358, у додатку до якого включені кредитний договір № 594-Ф від 17 травня 2006 та Іпотечний договір № 593-Ф, 594-Ф/ІП-3 від 29 листопада 2006.

У вищезазначених повідомленнях зазначено про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, тобто заміну кредитора з 18 червня 2013 року здійснено на підставі пункту 1 частини першої ст. 512 ЦК України.

Оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року по справі № 2-3700/2012, за яким видано виконавчий документ, винесено на користь ПАТ «Сведбанк», а новим кредитором став ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Сведбанк» не міг бути стягувачем за вказаним виконавчим листом на дату його видання та подання до органу виконавчої служби. Тобто станом на 08 листопада 2013 року на момент відкриття виконавчого провадження № 40604836 на користь ПАТ «Сведбанк» у нього не було прав вимоги по відношенню до позивача.

Це унеможливлювало добровільне виконання ним рішення суду відповідно до п. 2 постанови. Особа не може бути засобами держави примушена до виконання на користь неналежного кредитора та на погашення неналежного зобов»язання, і тим більше не зобов»язана здійснювати таке виконання добровільно.

Отже, виконавче провадження на користь ПАТ «Омега Банк» не відповідало закону і порушувало його цивільні права, який є боржником у виконавчому провадженні, зокрема, але не виключно, передбачені ст. 527 ЦК. З цієї причини ним постанова від 08 листопада 2013 по ВП № 40604836 була оскаржена до Києво-Святоштинського районного суду Київської області відповідно до ст. ст. 383, 384, 387 ЦПК України, ст. ст. 8, 18, ч. ч. 1, 6 ст. 25, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга на постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 за ВП № 40604836 була подана з вищезазначеним обгрунтуванням 28 листопада 2013 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вимогою про скасування постанови.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року його скаргу було залишено без задоволення, з мотивів, що сторона стягувача може бути замінена правонаступником за процедурою ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

22 липня 2014 року між первісним боржником за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року ОСОБА_4, ним, ОСОБА_1 та належним кредитором ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про переведення боргу (про заміну боржника у зобов»язанні), відповідно до якого зобов»язання в повному обсязі перед АТ «Дельта Банк» за зазначеним кредитним договором первісним боржником ОСОБА_4 за згодою банку переведено на нього, ОСОБА_1

22 липня 2014 року між ним і АТ «Дельта Банк» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 998. Відповідно до цього договору він добровільно передав у власність належного кредитора АТ «Дельта Банк» нерухомість (земельні ділянки), заставлену за Іпотечним договором № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, в рахунок погашення усієї заборгованості за Кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року та Кредитним договором № 1303-Ф від 11 листопада 2008 року. Сторони домовились, що у відповідності до положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після укладення та виконання іпотекодавцем умов цього договору будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання умов за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 є недійсними.

Належним кредитором АТ «Дельта Банк» йому була надана довідка від 25 липня 2014 року за вих. № 80 ДРНЗ (Д), відповідно до якої загальна заборгованість за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року станом на 25 липня 2014 року складає 0 грн. 00 коп..

Належний кредитор АТ «Дельта Банк» не подавав до Державної виконавчої служби України ніяких заяв з приводу своїх прав як стягувача за ВП 40604836. Заміна стягувача у виконавчому провадженні 40604836 за процедурою ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» не відбувалась.

При цьому, у зв»язку із участю у розгляді справи № 369/11768/13-ц від 11 квітня 2014 року головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. на дату винесення постанови від 15 жовтня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору було відомо, що ПАТ «Омега Банк» є неналежним кредитором.

Позивач ОСОБА_1 вказував у позові, що для нього не було можливим виконання вимоги п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження 40604836 від 08 листопада 2013 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. в частині самостійного виконання рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови, оскільки у постанові стягувачем було визначено ПАТ «Омега Банк», а належним кредитором ОСОБА_1 на час винесення постанови було АТ «Дельта Банк». Таке виконання п. 2 постанови порушувало цивільні права позивача, а питання заміни сторони у виконавчому провадженні за процедурою частини 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» ані на дату винесення зазначеної постанови, ані на дату повернення виконавчого документа стянувачеві не відбулося, хоча державному виконавцеві було відомо про відступлення прав вимоги до АТ «Дельта Банк».

Крім того, розмір судового збору, визначений у постанові від 15 жовтня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП № 40604836 визначений неправильно. У разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником виконавчий збір з фізичної особи має стягуватися в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виконавчий документ за ВП № 40604836 було повернуто без виконання за письмовою заявою стягувача, що підтверджується доказами.

Позивач ОСОБА_1 також зазначав, що він є майновим поручителем за основним зобов»язанням (кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року), не мав можливості виконати вимоги державного виконавця та рішення суду в добровільному порядку у строки, зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, шляхом перерахування грошових коштів, оскільки вартість переданого в іпотеку майна у постанові державного виконавця у грошовому вираженні не визначена, а майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого в іпотеку. Крім того, реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», що виключає виконання дій боржника за виконавчим провадженням у добровільному порядку.

Також позивач ОСОБА_1 зазначав, що враховуючи, що він своєчасно із дотриманням процесуальних строків, встановлених КАСУ, звертався до адміністративних судів за захистом своїх прав і пропуск строку звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області як адміністративного суду зумовлене несталою судовою практикою щодо предметної підсудності таких адміністративних справ, тому він просив вважати поважними причини пропуску звернення до суду як адміністративного суду із адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду як адміністративного суду і поновити йому строк для подання позовної заяви, і скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 40604836 від 15 жовтня 2014 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І..

В судовому засіданні 18 лютого 2015 року судом ухвалено залучити до участі у справі як другого відповідача головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала і просила його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Державної виконавчої служби України позов не визнала і заперечувала проти його задоволення.

У судове засідання відповідач головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 08 листопада 2013 року ВП № 40604836 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3700/2012, виданого 25 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М.. за реєстровим № 6154, а саме (предметом іпотеки за цим договором є): Земельна ділянка площею 3,3601 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 28 липня 2008 року, та складається з наступних ділянок: ділянка № 1 площею 1,1400 га, кадастровий номер НОМЕР_1; ділянка № 2 площею 1,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_4; ділянка № 3 площею 1,1001 га, кадастровий номер НОМЕР_2; Земельна ділянка площею 2,2200 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 28 липня 2008 року та складається з наступних ділянок: Ділянка № 1 площею 1,1100 га, кадастровий номер НОМЕР_7; ділянка № 2 площею 1,1100 га, кадастровий номер НОМЕР_6; Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» , та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за реєстровим № 6154, направити на погашення заборгованості за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_4 в сумі 19 218 983 грн. 78 коп., що складається з: 12 357 768 грн. 78 коп. - заборгованість по кредиту, 6 853 341 грн. 73 коп. - прострочена заборгованість по процентах, та 7 873 грн. 41 коп. - сума пені по кредиту та процентах; Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за реєстровим № 6154, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; Встановити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М, за реєстровим № 6154, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом і на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В постанові про відкриття виконавчого провадження запропоновано боржнику ОСОБА_5 самостійно виконати рішення суду, а саме сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження, а у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення-розпочати примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; в інших передбачених законом випадках.

Згідно вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред»явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до копії Статуту Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», затвердженого Позачерговими Загальними Зборами акціонерів (протокол № 55 від 15 травня 2013 року), вбачається, що згідно п. 1.1. вказаного Статуту рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» у зв»язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінило своє найменування на Публічне акціонере товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов»язаннях ВАТ «Сведбанк». Рішенням Річних Загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов»язаннях Публічного акціонерного товариства»Сведбанк».

Згідно вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони , а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов»язкові тією мірою, якою вони були б обов»язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім»я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

25 грудня 2013 року головним державним виконавцем Г.І. Мазур винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, відповідно до якої було змінено назву сторони виконавчого провадження, а саме стягувача Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2014 року в справі за каргою ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 року ВП № 40604836, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 року ВП № 40604836, оскільки судом не встановлено будь-яких порушень прав заявника ОСОБА_1 з боку головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 року ВП № 40604836.

22 липня 2014 року між первісним боржником за кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про переведення боргу (про заміну боржника у зобов»язанні), відповідно до якого зобов»язання перед АТ «Дельта Банк» за зазначеним кредитним договором первісним боржником ОСОБА_4 за згодою банку переведено на ОСОБА_1.

22 липня 2014 року між ОСОБА_1 і АТ «Дельта Банк» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 998. Відповідно до цього договору він добровільно передав у власність АТ «Дельта Банк» нерухомість (земельні ділянки), заставлену за Іпотечним договором № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28 листопада 2008 року, в рахунок погашення усієї заборгованості за Кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року та Кредитним договором № 1303-Ф від 11 листопада 2008 року. Сторони домовились, що у відповідності до положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після укладення та виконання іпотекодавцем умов цього договору будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання умов за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 є недійсними.

АТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 була надана довідка від 25 липня 2014 року за вих. № 80 ДРНЗ (Д), відповідно до якої загальна заборгованість за Кредитним договором № 1271-Ф від 14 серпня 2008 року станом на 25 липня 2014 року складає 0 грн. 00 коп..

Однак, АТ «Дельта Банк» не подавав до Державної виконавчої служби України ніяких заяв з приводу своїх прав як стягувача за ВП 40604836. Як зазначив позивач ОСОБА_1 у позовній заяві і представник позивача у судовому засіданні, заміна стягувача у виконавчому провадженні 40604836 за процедурою ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» не відбувалась.

Посилання позивача, що ПАТ «Омега Банк» є неналежним кредитором, є необгрунтованими.

Слід також зазначити, що відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Враховуючи викладене, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 15 жовтня 2014 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1 921 898 грн. 37 коп., що відповідає вимогам ст. ст. 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 16 жовтня 2014 року виконавчий лист № 2-3700/2012, виданий 25 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, повернуто стягувачу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 10, 11 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено і не надано суду доказів про порушення його права при зверненні до суду з даним позовом, судом також не встановлено порушення прав позивача з боку державного виконавця, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувану постанову отримано ним 20 жовтня 2014 року.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

28 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом про оскарження даної постанови від 15 жовтня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва. Проте ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позовна заява була повернута ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що пропуск строку звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області як адміністративного суду зумовлений несталою судовою практикою щодо предметної підсудності таких адміністративних справ, і тому вважав поважними причини пропуску строку звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області як адміністративного суду із адміністративним позовом.

За таких обставин суд не вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1, про які він зазначає в позові, і тому відмовляє позивачу у поновленні строку для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 10, 11, 99, 101, 102, 159, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича про поновлення строку звернення до суду і скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 жовтня 2014 року відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ковальчук Л.М.