Ухвала суду № 43640050, 15.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" квітня 2015 р. Справа № 806/4779/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представників сторін: від позивача - Тесля Ю.О.;

від відповідача - Забродська Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "Ян" приватного підприємства "ЯН" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекціої Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Агрофірма "ЯН" приватного підприємства "ЯН" звернулося з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів України в Житомирській області в якому просила, з урахуванням зміни позовних вимог, визнати недійсним та скасуванти податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 30.12.2013 р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 16.02.2015р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000642200 від 30.12.2013 р.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах ст. 195 КАС України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу була проведена позапланова виїзна перевірка щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №35/06-01-22/30847917 від 18.12.2013 року в якому зафіксовано порушення позивачем 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та підпункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України.

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідно до якого підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 204149,00 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 17093,00 грн.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 18.12.2013 року, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно невизнання податковим органом валових витрат Позивача, зумовлених взаємовідносинами з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010року по 31.12.2012року, оскільки операції позивача щодо страхування своїх ризиків не пов'язанні з безпосередньою господарською діяльністю.

Як вбачаєть з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні господарські відносини були зумовлені Генеральним Договором добровільного страхування фінансових ризиків № 0104/11-317 від 04.01.2010року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» ( в подальшому ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд»), додатковими угодами до нього від 01.04.2010р., від 15.07.2010 року, від 01.12.2010 року, від 01.11.2011 року, від 19.12.2011 року, а.с.62-69т.1).

Відповідно до умов даного договору та додатків до нього, страхуванню підлягали майнові інтереси позивача, пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької (господарської діяльності), а страховим випадком - збитки позивача внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами позивача зобов'язань по договорам (контрактам, угодам) укладеним позивачем з відповідними контрагентами.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, колегія суддів зазначає наступне.

Укладення вказаних договорів передбачено Законом України "Про страхування". Зокрема, статтею 6 вказаного Закону передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Суд приймає до уваги доводи Позивача про те, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням чи не настанням страхового випадку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто, з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхової премії) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Оформлені генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків № 0104/11-317 від 04.01.2010рок між позивачем та Страховиком, з відповідними додатками до них, повністю відповідають вимогам до оформлення договорів страхування, встановленим ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування".

Сплачені позивачем страхові платежі на загальну суму 1508823,00 грн. розраховані страховиком в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяли на момент укладення страхового договору, та відповідно до домовленостей між сторонами договору (11,25% від відповідної страхової суми, вказаної в Реєстрі на страхування).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про те, що операції позивача щодо страхування своїх ризиків не пов'язанні з безпосередньою господарською діяльністю.

Також, є безпідставними твердження податкового органу про відсутність необхідності у Дочірнього підприємства "Агрофірма "ЯН" приватного підприємства "ЯН" укладати договори добровільного страхування фінансових ризиків.

Згідно ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України суб'єкти господарювання є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд не приймає до уваги також доводи відповідача про відсутність у Страховика умов на надання послуг із страхування, які наведені в акті перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», проведеної ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів і зборів України в м. Києві (акт перевірки від 19.07.2013р.).

Зазначені висновки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів і зборів України в м. Києві визнані неправомірними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 року, що набрала законної сили відповідно до Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 року (а.с.173-184 т.1).

Відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, а так само при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що по операціях з придбання позивачем зазначених страхових послуг є судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлено протиправний умисел на укладення правочинів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства чи з метою ухилення від оподаткування, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Досліджені судом першої інстанції первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про реальність даних господарських операцій між позивачем та Страховиком щодо надання страхових послуг, які мали місце протягом 2010-2012 років, а саме первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( акти виконаних робіт за відповідним договором, Заяви - підтвердження (реєстри на страхування), платіжні доручення позивача), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

Про наявність у позивача господарських взаємовідносин щодо постачання протягом 2010-2012 років конкретним контрагентам товарів медичного призначення підтверджується дослідженими в судовому засіданні видатковими накладними та платіжними дорученнями по розрахунках покупцями.

Так само, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу щодо неналежного оформлення актів прийому-передачі наданих страхових послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України платник податків зобов"язаний вести облік витрат на підставі тих первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, однак, Закон України "Про страхування" не передбачає складання актів прийому-передачі наданих послуг добровільного страхування, а тому їх відсутність не може впливати на формування позивачем валових витрат.

За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В розумінні вимог пп. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати позивача, зумовлені страхуванням ризиків, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності (реалізації товарів медичного призначення), у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, підлягають віднесенню до валових витрат

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем дотримані вимоги підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" та підпункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати на послуги страхування в сумі 1508823,00 грн. та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди протягом 2010 - 2012 років.

Висновки податкового органу про завищення позивачем сум валових витрат за 9 міс. 2010 року на 645000,00 грн, за 2010 рік на 918486,00 грн, за 2 кв.2011року на 75038,00 грн, за 2-3кв.2011 року на 75038,00 грн та за 2-4кв.2011року на 590337,00 грн, а всього на загальну суму 1508823,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 204149,00 грн, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, а так само не спростовано і при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Правомірність визначення позивачем свої зобов'язань з податку на прибуток виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів України в Житомирській області № 0000642200 від 30.12.2013 р., відповідно до якого Дочірньому підприємству "Агрофірма "ЯН" приватного підприємства "ЯН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 204149,00 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 17093,00 грн, винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" квітня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Дочірнє підприємство "Агрофірма "Ян" приватного підприємства "ЯН" вул.Дзерєжинського,58,с.Немиринці,Ружинський район, Житомирська область,13643

3- відповідачу/відповідачам: Андрушівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Воб'яна,26,м.Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13400

- ,