Ухвала суду № 43639941, 14.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4375/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

14 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Майданюк Я.Л.,

за участі:

представника позивача: Воловодівського І.В.,

представників відповідача: Паламарчук Л.Г., Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Катафот" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Катафот" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року фермерське господарство "Катафот" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Немирівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Катафот" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2014 року № 1208/22/30806619.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ФГ "Катафот" занижено податок на додану вартість, що сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету в сумі 17067,00 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 500,00 грн., за грудень 2012 року на суму 236,00 грн., за квітень 2013 року на суму 450,00 грн., за травень 2013 року на суму 375,00 грн., за вересень 2013 року на суму 15506,00 грн.

31 жовтня 2013 року, на підставі висновків акту перевірки, Немирівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001642200, яким ФГ "Катафот" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 34641,75 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати його протиправним та скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову ФГ "Катафот", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердились в ході розгляду даної адміністративної справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що під час господарської діяльності ФГ "Катафот" провело списання загиблих посівів в вересні 2013 року на загальну суму 75504,00 грн. згідно Кошторису понесених витрат при вирощуванні загиблих посівів.

Факт загибелі посівів за період, що перевірявся, підтверджується актами комісії від 14.09.2013 року про обстеження посівів цукрових буряків на площі 25 га та про обстеження посівів соняшника на площі 30 га відповідно, які підписані комісією та затверджені начальником управління АПК Тульчинської РДА Паламар О.С.

Позивач стверджує, що оскільки він є виробником сільськогосподарської продукції й суб`єктом спеціального режиму оподаткування він не повинен сплачувати зобов`язання по податку на додану вартість в зв`язку з не використовування у своїй господарській діяльності товарів, суми за придбання яких, включались до податкового кредиту, а лише повинен був акумулювати вказані кошти на спеціальних рахунках.

Водночас, що підставою для збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 17067,00 грн. слугував висновок відповідача про те, що у разі списання в межах норм природного убутку сільськогосподарських товарів, які втратили товарний вигляд та при виготовленні (придбанні) яких було сформовано податковий кредит, податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню. В інших випадках визначається умовний продаж та нараховуються податкові зобов'язання за повною ставкою. На думку відповідача, якщо сільськогосподарські товари списуються, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, то таке підприємство не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при виготовленні (придбанні) товарів, у складі податкового кредиту, а тому в даному випадку йому необхідно здійснити умовний продаж таких товарів, нарахувати податкові зобов'язання та сплатити їх до бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п.209.2 ст. 209 ПК України спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Разом з цим слід зауважити, що в даному випадку застосування вказаних норм ПК України можливо для сільськогосподарських підприємств які зареєстровані як суб`єкти спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В той же час, з наявного в матеріалах справи Свідоцтва № 200140264 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість слідує, що ФГ "Катафот" зареєструвалось як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість лише 01 жовтня 2013 року.

Тобто, на момент списання загиблих посівів (14.09.2013р.) ФГ "Катафот" перебувало на загальній системі оподаткування податком на додану вартість, а тому до нього не можливо було застосовувати положення ст. 209 ПК України.

Відповідно до п.123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Враховуючи те, що ФГ "Катафот" не було зареєстровано як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, то податковим органом правомірно застосовано санкцію, передбачену п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Крім того, в ході судового засідання встановлено та не заперечувалось представником позивача, що ФГ «Катафот» віднесено до складу податкового кредиту в спеціальній декларації з ПДВ суми податку на додану вартість в розмірі 30375,00 грн., сплачених під час придбання товарів, які не використовувались в господарській діяльності ФГ «Катафот».

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

В матеріалах справи наявний детальний розрахунок до податкового повідомлення-рішення № 0001642200 від 31.10.2014р. відповідно до якого чітко простежується заниження позивачем податкових зобов'язань по загальній декларації з ПДВ на суму 17067 грн., внаслідок чого застосовано штрафну санкцію в розмірі 4266,75 грн., та виявлена розбіжність по спеціальній декларації з ПДВ, внаслідок чого застосовано штрафну санкцію в розмірі 30375 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фермерського господарства "Катафот" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 квітня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.