Ухвала суду № 43639637, 15.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р.Справа № 816/58/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 816/58/15-а

за позовом управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області

до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області , Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Коваленко Катерини Дмитрівни

третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання протиправними дій та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року частково задоволено адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області.

Визнано протиправною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2014 ВП № 44953236.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2014 ВП № 44953236.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 195 КАС України та керуючись ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що головним державним виконавцем ВДВС Кременчуцького РУЮ Стрельцовою А.С., на підставі заяви УПФУ в Кременчуцькому районі Полтавської області від 25.09.2014 року № 4792/07-14 (а.с. 26) відкрито виконавче провадження № 44953236 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року № 816/3059/14 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2014 /а.с. 27/).

13.10.2014 року у виконавчому провадженні № 44953236 начальником ВДВС Кременчуцького РУЮ Бороденком В.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 44953236 до зведеного виконавчого провадження № 44370618 (а.с. 56).

Відтак, виконавче провадження № 44953236 з 13.10.2014 року перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 44370618.

Постановою державного виконавця ВДВС Кременчуцького РУЮ Коваленко К.Д. від 29.12.2014 року № 44953236 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року № 816/3059/14 вказаний виконавчий документ повернутий стягувачеві без виконання, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 8). Дану постанову про повернення виконавчого документу отримано позивачем 30.12.2014 року.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, державним виконавцем належним чином не вжито усіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для забезпечення виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року № 816/3059/14. Натомість в рамках вказаного виконавчого провадження № 44953236, ґрунтуючись на інформації реєструючих установ, яка надана ще до його відкриття, передчасно, на думку суду, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2014 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, визначені частиною 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати (частина 1 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 90 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Із матеріалів справи встановлено, та підтверджено судом першої та апеляційної інстанцій, державний виконавець керувався наявною у матеріалах зведеного виконавчого провадження № 44370618 інформацією, наданою на його запити Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України, Бондарівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, Центром ДАІ 5310, Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області, а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали зведеного виконавчого провадження, копії якого наявні у матеріалах справи, містять відповіді реєструючих установ - Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 59-62, 70), які датовані серпнем місяцем 2014 року, та Центру ДАІ 5310 (а.с. 66), яка датована 03.09.2014 року.

Виключенням являється лише інформація, надана державному виконавцю на його запит листом Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області № 01-14/4622, який датований 09.12.2014 (а.с. 67-69).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що інформація реєструючих установ - Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та Центру ДАІ 5310 про відсутність майна, джерел доходів, не проживання за місцем реєстрації отримувалася державним виконавцем ще до відкриття виконавчого провадження № 44953236 та не в рамках проведення виконавчих дій по вказаному виконавчому провадженню, адже виконавче провадження № 44953236 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року № 816/3059/14 відкрите державним виконавцем згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2014 року, а вказана інформація надавалась в серпні-вересні 2014 року.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта з приводу довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 57-58) та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців (а.с. 63-64) як таких, що вони були сформовані спеціально для надання суду, оскільки наявні у матеріалах виконавчого провадження довідки були роздруковані у поганій якості внаслідок практичної відсутності фарби у оргтехніці відділу, а тому державним виконавцем було прийнято рішення сформувати для суду нові довідки, а не знімати копії з завідомо неякісних оригіналів.

Таким чином, вказані довідки не є належними доказами звернення державного виконавця із запитами до відповідних реєструючих установ та отримання відповідей на такі запити, які б підтверджували відсутність майна та джерел доходу у боржника, під час примусового виконання виконавчого провадження № 44953236, адже постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено 29.12.2014 року, а вказані довідки сформовані 11.02.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем належним чином не вжито усіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для забезпечення виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року № 816/3059/14. Натомість в рамках вказаного виконавчого провадження № 44953236, ґрунтуючись на інформації реєструючих установ, яка надана ще до його відкриття, передчасно, на думку суду, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2014 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 816/58/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2015 р.