Ухвала суду № 43639572, 14.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 818/3557/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. по справі № 818/3557/14

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Чернацьке", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0001782205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39362грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. по справі № 818/3557/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, СВК "Чернацьке" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Шосткинській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 28.07.2014 року до 29.07.2014 року Шосткинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке" з питань фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Регіон Транс Плюс" за січень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30.07.2014 року №817/18-17-22-0005/33477067 (а.с.15-37).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства поточного звітного періоду на загальну суму 39362 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Шосткинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від від 14.08.2014 року №0001782205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39362грн (а.с.50).

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15.10.2014 року №15590/10/18-28-10-03-04-190/241ск та Державної фіскальної служби України від 05.11.2014 року №6241/6/99-99/0-01-25, прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарги СВК "Чернацьке" на спірне податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року, таке податкове повідомлення-рішення ДПІ залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.51-68).

З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих податковим органом за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 ПК України і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував, викладений у акті перевірки, висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сформованого по господарській операції з ТОВ "Регіон Транс Плюс".

При цьому, в ході перевірки використано інформацію, отриману від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, а саме акт від 30.04.2014 року №1132/20-31-22-03-07/38775604 (а.с.201-217), згідно з яким перевіркою ТОВ "Регіон Транс Плюс" встановлено порушення ст.185,п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок завищення підприємством суми податкового кредиту з ПДВ у січні 2014 року у загальній сумі 365607грн.; ст.185,187 Податкового кодексу України, оскільки встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації покупцям авто-послуг, отриманих від ТОВ "ЕККОПЛЮС" та ТОВ "Виател" в частині сформованого податкового кредиту у січні 2014 року, в результаті чого ТОВ "Регіон Транс Плюс" завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг на загальну суму 365607грн., в тому числі грудень 2013 року на суму 154208грн., січень 2014 року на суму 211319грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи слідує, що 20 листопада 2013 року між СВК "Чернацьке" та ТОВ "Регіон Транс Плюс" укладений договір надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №ТЕО-50-ДСН-ЧРН (а.с.76-77).

За умовами вказаного договору виконавець (ТОВ "Регіон Транс Плюс") зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником (СВК "Чернацьке") вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Замовник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем. Ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору, та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг. Датою надання послуг є дата підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (п.1.1, 1.2, 2.1, 2.6 договору).

Відповідно до п.2.3 договору №ТЕО-50-ДСН-ЧРН від 20.11.2013 року при відсутності зауважень з приводу організації перевезення вантажів за договором, замовник підписує акт передачі-прийняття наданих послуг протягом 2-х банківських днів після його отримання, а також документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме оригінал ТТН з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем або іншого документу, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, оригінал податкової накладної.

За змістом даного договору основними підтверджувальними документами по факту виконання транспортних перевезень, організованих за участі контрагента позивача, є товарно-транспортна накладна (ТТН) та акт передачі-прийняття наданих послуг.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п.11.4,11.5 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Отже, на підтвердження факту здійснення товарно-транспортних послуг у платника податків повинен бути комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості таких послуг) за вказаним Договором позивачем надані суду наступні копії первинних і розрахункових документів:

- договору надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №ТЕО-50-ДСН-ЧРН від 20.11.2013 року з додатком №2 від 20.11.2013 року, яким узгоджено тарифи на перевезення соняшника та кукурудзи (а.с.76-77);

- акту передачі-прийняття послуг від 31.01.2014 року від 31.01.2014 року №0050ТП щодо надання ТОВ "Регіон Транс Плюс" транспортно-експедиційних послуг на користь СВК "Чернацьке" по перевезенню зерна в кількості 1288,32т (а.с.73);

- товарно-транспортних накладних за січень 2014 року (а.с.93-151), в яких замовником та вантажоодержувачем вантажу (кукурудзи) значиться СВК "Чернацьке", пунктами навантаження та розвантаження - с. Чернацьке та с. Степанівка, з відмітками Степанівської філії ПАТ "Компанія "Райз" про отримання продукції на зберігання;

- податкової накладної №21, датованої 31.01.2014 року, всього податку на додану вартість на загальну суму 39 361грн.78коп. (а.с.75), виписаної ТОВ "Регіон Транс Плюс" на користь СВК "Чернацьке";

- копії банківських виписок про перерахування позивачем грошових коштів ТОВ "Регіон Транс Плюс" за перевезення зернових (а.с.78-81).

Окрім того, перелічені документи надавалися підприємством разом із відповіддю на запит відповідача від 11.07.2014 року №619/18-17-22-005 (а.с.149).

Зауважень щодо їх форми та змісту під час проведення невиїзної позапланової перевірки СВК "Чернацьке" не висловлено (а.с.23-35).

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також наявна в матеріалах податкова накладна, що були виписана ТОВ "Регіон Транс Плюс", на адресу позивача за результатами наданих послуг , за своїм змістом цілком відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаних позивачем послуг у власній господарській діяльності.

Так, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ВН-10050-0013 від 31.01.2014 року, СВК "Чернацьке" (замовник) передав на зберігання Степанівській філії ПАТ "Компанія "Райз" (виконавець) на зберігання кукурудзу фуражну (а.с.92).

За договором поставки сільськогосподарської продукції (кукурудзи) від 13.08.2013 року №РТ-0189, укладеним між СВК "Чернацьке" (постачальником) та ПАТ "Компанія "Райз" (а.с.218-219), товарно-матеріальні цінності, послуги з перевезення яких надані позивачу ТОВ «Регіон Транс Плюс», реалізовані позивачем ПАТ "Компанія "Райз», що підтверджується трьохстороннім актом прийому-передачі сільського господарської продукції від 23.05.2014 року (а.с.220), видатковою накладною №12 від 23.05.2014 року (а.с.221), податковою накладною від 23.05.2014 року (а.с.222), складською квитанцією на зерно АХ№287478 від 23.05.2014 року (а.с.223), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ВН-10050-00176 від 28.05.2014 року (а.с.223а), банківською випискою про сплату ПАТ "Компанія "Райз" грошових коштів на користь СВК "Чернацьке" за поставлену кукурудзу (а.с.224-228).

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що одним із видів діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.153).

Отже, перевезення кукурудзи врожаю 2013 року ТОВ "Регіон Транс Плюс" до Степанівського елеватора було безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, який транспортував вирощену сільськогосподарську продукцію найманим перевізником на місце зберігання у січні 2014 року з метою її подальшої реалізації.

Під час проведення перевірки відповідачем не заперечувався факт відсутності на балансі підприємства вантажних та легкових автомобілів (а.с.18), а також наявність залишків сільськогосподарської продукції, в тому числі, жита 19 т та кукурудзи 8610т, станом на 01.01.2014 року (а.с.19).

Посилання контролюючого органу на інформацію з бази даних АІПС "Автомобіль" та НАІС ДАІ МВС України, згідно з якою вантажний автомобільний транспорт за ТОВ "Регіон Транс Плюс" не зареєстровано (а.с.198), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не досліджувалася можливість використання контрагентом позивача орендованих транспортних засобів.

Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ "Регіон Транс Плюс") спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину.

Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень 2014 року, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

В силу п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. по справі № 818/3557/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2015 р.