Ухвала суду № 43639548, 09.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 520/17676/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Калашнікова О.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якому позивач просила суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. по винесенню постанови № В-4/190 від 18.07.2012 року про накладення штрафу в розмірі 170 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду і скасувати постанову зазначену постанову № В-4/190 від 18.07.2012 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року зазначений позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою позивач подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення, залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 181 КАС України, щодо заявлення позовних вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ Шевчука А.М. по винесенню постанови № В-4/190 від 18.07.2012 року про накладення штрафу в розмірі 170 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду і скасування постанови державного виконавця № В-4/190 від 18.07.2012 року.

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтовує обізнаністю позивача із вказаним рішенням з 2012 року, проте позивач із цим позовом звернувся до суду 22.12.2014 року, тобто із пропуском, встановленого нормами КАС України, строку, без наведення будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали їй своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, а саме наданим представником відповідача реєстром № 65 від 13.08.2012 року (а.с.77-78), позивач не отримувала копії оскаржуваного рішення безпосередньо від Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ, тобто від суб'єкта владних повноважень, яким воно прийнято.

За змістом матеріалів справи копію оскаржуваної постанови позивачу було відправлено Другим Приморським відділом ДВС ОМУЮ 11.12.2014 року на її звернення (а.с.8-13).

Будь-яких інших доказів щодо обізнаності позивача саме зі змістом прийнятого оскаржуваного рішення раніше вказаної дати матеріали справи не містять.

Даний позов поданий позивачем до суду 22.12.2014 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 181 КАС України, з дня ознайомлення зі змістом прийнятого оскаржуваного рішення.

Посилання суду першої інстанції на постанову державного виконавця № В-4/190 від 18.07.2012 року з супроводжуючим листом, скаргу позивача на постанову державного виконавця № В-4/190 від 23.07.2012 року і ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29.05.2013 року, як на докази обізнаності позивача зі прийнятим відповідачем оскаржуваним рішенням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявна в матеріалах справи копія постанови державного виконавця № В-4/190 від 18.07.2012 року з супровідним листом від 19.07.2012 року (а.с.73-74) не містять жодних відомостей щодо отримання позивачем вказаної постанови.

Скарга позивача на постанову державного виконавця № В-4/190 від 23.07.2012 року (а.с.80-83) та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 29.05.2013 року (а.с.94-97), також, не містять будь-яких відомостей щодо дати отримання позивачем оскаржуваної у даній справі постанови № В-4/190 від 18.07.2012 року.

Більш - того, скарга позивача на постанову державного виконавця № В-4/190 від 23.07.2012 року, на яку посилається суд першої інстанції, взагалі не містить будь-яких посилань на постанову № В-4/190 від 18.07.2012 року.

Як вже зазначалось колегією суддів, єдиним наявним в матеріалах справи доказом саме щодо отримання позивачем копії постанови від № В-4/190 від 18.07.2012 року є супровідний лист Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ від 11.12.2014 року (а.с.10-13).

Разом з цим, судом першої інстанції зазначені обставини не були прийняті до уваги, що призвело до необґрунтованого рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.

Крім того, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).

Окрім цього, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду, а тому суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про необхідність її скасування і направлення справи на продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/