Постанова № 43639457, 31.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/649/2011

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Моноліт» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суд 22.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПП «Моноліт» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 26.05.2005 року № 0004282301/0, від 02.08.2005 року № 0004282301/1 та від 13.10.2005 року № 0004282301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 790603,83 грн. (534042,75 грн. основний платіж та 256561,08 грн. штрафні (фінансові) санкції), від 02.08.2005 року № 0004292301/1 та від 13.10.2005 року № 0004292301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13840,50 грн. ( 9227,00 грн. основний платіж та 4613,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 року, зазначені судові рішення були залишені без змін.

08.10.2014 року приватне підприємство «Моноліт» звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суд 22.02.2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку ст.ст. 245-253 КАС України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року задоволено заяву приватного підприємства «Моноліт» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Моноліт» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі від 26.05.2005 року №0004282301/0; від 02.08.2005 року №0004282301/1; від 13.10.2005 року №0004282301/2 в частині 773302,45 грн. у тому числі 522508,50 грн. - основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 250793,95 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 11.02.2015 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, ставить питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року та прийняття нової, якою відмовити ПП «Моноліт» у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року за нововиявленими обставинами, приватне підприємство «Моноліт» посилалось на те, що судом при прийнятті постанови від 22.02.2012р. було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у Приморському районі від 26.05.2005 року №0004282301/0; від 02.08.2005 року №0004282301/1; від 13.10.2005 року №0004282301/2 на суму 790603,83 грн., від 02.08.2005 №0004292301/1, від 13.10.2005 №0004292301/2 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 13840,50 з підстав ненадання доказів небезоплатного отримання від третіх осіб будівельних матеріалів.

В свою чергу, у поданій заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ПП «Моноліт» посилалось на наявність обставин, які існували на час розгляду справи, проте не були відомі ані позивачу, ані суду, які підтверджують оплатне отримання будівельних матеріалів.

Такими обставинами ПП «Моноліт» вважає наявність актів приймання-передачі будівельних матеріалів від 02.04.2003 року, від 10.12.2003 року, від 08.06.2004 року, які були предметом дослідження Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 522/17042/14-ц від 26.09.2014р. за позовом ОСОБА_2 до ПП «Моноліт» про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Заявник зазначив, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси у цивільній справі №522/17042/14-ц від 26.09.2014р., яке набрало законної сили 07.10.2014 року встановлено факт передачі ОСОБА_2 (замовником за договорами про дольову участь у будівництві житла) ПП «Моноліт» (виконавцю за вказаними договорами) будівельних матеріалів, що підтверджується відповідними актами приймання-передавання.

В свою чергу, заявник зазначає, що зазначені акти не могли бути надані до суду, оскільки позивачу не було відомо про їх існування, т.я. після того як позивач підписав ці акти, вони були передані для підписання ОСОБА_2, який так і не повернув їх позивачу. Заявник зазначає, що підприємство дізналося про існування зазначених актів лише після того, як ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приморського районного суду м. Одеси.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 статті 245 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Пунктом 4 частиною 2 статті 248 КАС України передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Таким чином, нововиявленими вважаються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі на той час особі, що звертається із заявою. Саме наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

«Істотність» обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Нововиявлені обставини, як факти, слід відрізняти від нових доказів, як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними для розгляду в адміністративному суді адміністративної справи обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду справі в суді. Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, або ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.

Як вже зазначалось, в даному випадку, заявник в обґрунтування власних доводів щодо наявності у справі нововиявлених обставин, як підставу перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, яка набрала законної сили, посилається на наявність актів приймання-передачі будівельних матеріалів, згідно яких ОСОБА_2 (замовником за договорами про дольову участь у будівництві житла) було передано ПП «Моноліт» (виконавцю за вказаними договорами) будівельні матеріали.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатись нововиявленими, з огляду на наступне:

В акті перевірки від 24.05.2005 року № 29/23-1012/30445708, складеному за наслідком проведення проведеної ДПА в Одеській області комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт» за період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року, зазначено, що за даними підсумкових відомостей використання матеріальних ресурсів по кожному окремому об'єкту будівництва було встановлено, що ПП «Моноліт» у будівництві використовувало будівельні матеріали, які фактично відсутні у підприємства, які не були оприбутковані за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (матеріальний облік ТМЦ).

Податковий орган посилався на те, що використані ПП «Моноліт» будівельні матеріали, які фактично не оприбутковані та відсутні на балансі підприємства є безоплатно отриманими.

Зважаючи на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ПП «Моноліт» у порушення вимог Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не включило до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих матеріалів на суму 813934,00 грн., у тому числі 525954,00 грн. за 2-4 квартал 2003 року та 287980,00 грн. за 9 місяців 2004 року.

Також в ході проведення перевірки були встановлені розбіжності зайво списаних будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку (матеріальний облік ТМЦ) списання вартості будівельних матеріалів понад фактичне витрачання, відповідно даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) ПП «Моноліт» зафіксовані ДПА в додатку №6 до акту перевірки.

Згідно Акту перевірки ДПА, списання вартості будівельних матеріалів ПП «Моноліт» по рахунку бухгалтерського обліку № 205 «будівельні матеріали» (матеріальний облік ТМЦ) не відповідає даним підсумкових відомостей витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) та даним актів виконаних робіт по об'єктам будівництва і ремонтним роботам. Внаслідок невідповідності списання вартості будівельних матеріалів даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) підприємством зайво списано матеріалів на суму 1276098 грн., що зафіксовано ДПА в додатку №8 до акту перевірки (т.1 а.с.48-49, 77).

На підставі викладеного в Акті перевірки ДПА зроблено висновок про завищення ПП «Моноліт» валових витрат на 1276098 грн. внаслідок порушення підприємством п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

У постанові Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, залишеній без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 року, зазначено, що позивач в обґрунтування своїх доводів щодо необґрунтованості висновків податкового органу про факт безоплатного отримання підприємством товарів, які в подальшому використовувались ним в будівництві, посилався на наявність належним чином завірених копій договорів про дольову участь у будівництві, актів приймання-передачі матеріалів та додаткових угод до них.

Так, позивач зазначив, що при будівництві об'єктів ПП «Моноліт» використовувало будівельні матеріали, отримані по договорам про пайову участь в будівництві житла, укладеним з ОСОБА_4 Після розірвання договорів ПП «Моноліт» купувало за власні грошові кошти, отримані від замовників будівництва, матеріали та повертало їх ОСОБА_4

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем були надані до суду лише договори про дольову участь у будівництві укладені ПП «Моноліт» з ОСОБА_4 та акти приймання-передачі матеріалів від ОСОБА_4 Будь-яких документів по взаємовідносинам з ОСОБА_2, який як зазначив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, є колишнім працівником ПП «Моноліт», позивачем надано не було.

Про наявність договорів про дольову участь у будівництві, укладених ПП «Моноліт» з ОСОБА_2 позивачем не зазначалось, та до суду для дослідження вказані договори не надавались, як і акти приймання-передачі матеріалів.

В заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами позивач посилається на те, що зазначені вище акти приймання-передачі матеріалів не могли бути надані до суду, оскільки підприємству не було відомо про їх існування. Заявник зазначив, що з боку ПП «Моноліт» вказані акти були підписані, та в подальшому були передані для підпису ОСОБА_2, який так і не повернув їх позивачу, а тому позивачу і не було достеменно відомо чи підписав їх ОСОБА_2

Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень позивача, з огляду на те, що позивач не міг не знати про укладення ним договорів з ОСОБА_2 про дольову участь у будівництві, та про отримання від ОСОБА_2 будівельних матеріалів для будівництва.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Однак, при цьому нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість сприяння судом у витребувані доказів, необхідних для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В даному випадку, протягом всього часу розгляду даної справи в судах різних інстанцій, позивачем не заявлялись клопотання про витребування в якості доказів актів приймання-передачі матеріалів від ОСОБА_2

В свою чергу, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підтвердженням факту здійснення господарської операції є первинні документи.

Нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Цією ж статтею визначено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, фактичність виконання господарської операції підтверджується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Недотримання вказаних вимог чинного законодавства не надає таким первинним документам юридичної сили, та взагалі ставить під сумнів фактичне виконання господарської операції.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатись нововиявленими, оскільки, у разі реального здійснення позивачем операцій з ОСОБА_2, факт отримання від вказаної особи будівельних матеріалів, які в подальшому були передані ОСОБА_4, був відомий позивачу ще у 2003 році, тобто на момент розгляду справи в судах позивач достеменно знав про наявність вказаних обставин, однак не зазначив їх в обґрунтування поданого позову про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на розбіжності у доводах позивача про обставини отримання підприємством будівельних матеріалів, які в подальшому повертались ОСОБА_4

Так, в ході розгляду даної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, позивач посилався на те, що будівельні матеріали, які підлягали поверненню ОСОБА_4 були придбані підприємством за власні грошові кошти, які були отримані від замовників будівництва. При цьому позивач вказував на наявність документального підтвердження покупки матеріалів (накладних).

Однак, при зверненні із заявою про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року за нововиявленими обставинами, ПП «Моноліт» вже посилається на те, що будівельні матеріали, які повертались ОСОБА_4, були отримані від ОСОБА_2

Таким чином, позивачем, після прийняття судами рішень про відмову у задоволенні позовних вимог, були змінені обставини отримання будівельних матеріалів, які в подальшому були списані підприємством, однак, зазначені обставини були відомі позивачу на час розгляду даної справи в судах.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року за нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні поданої приватним підприємством «Моноліт» заяви слід відмовити.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви приватного підприємства «Моноліт» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Моноліт» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв