Постанова № 43639381, 09.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 876/816/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

представника позивача: Іванюка Й.І.

представника відповідача: Петришина Р.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Львівська ізоляторна компанія» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) № 61 від 07.10.2014 р., в якому зазначено, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до п.200.18. ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним п.200.19 ст.200 ПК України, а саме : відсоток загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування становить 364 %.

Позов мотивований тим, що загальна сума розбіжностей за період травень, червень, липень 2014 року становить 722,79 грн., що складає 0,13 %. Тому оскаржуване повідомлення містить недостовірну інформацію та не відповідає вимогам п.п.200.19.4 п.200.19 ст.200 ПК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія». Апеляційну скаргу мотивує тим, що розбіжності за попередні послідовні три місяці із контрагентом позивача відсутні, оскільки актом податкової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 488/3-22-08/38038769 від 18.06.2014 р. по ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» встановлено, що розбіжності по податковому кредиту виникли за періоди липень-грудень 2012 року та січень-березень 2013 року, а не за травень-липень 2014 року. Тобто має місце прив'язка до податкових зобов'язань та податкового кредиту, сформованого у 2012-2013 роках, а не протягом травня-липня 2014 року, тому вважає помилковими твердження відповідача, що вказане призводить до виникнення розбіжностей у зазначені послідовні три місяці. У зв'язку з цим апелянт вважає, що до уваги слід брати єдину суму розбіжностей, що виникла у травні 2014 року у розмірі 722,79 грн.. яка складає 0,13 %. Крім того, апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що факт ненадання податковим органом платнику податків детальних пояснень і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано, не може бути самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного повідомлення, оскільки у ньому не зазначається за який період відповідач відмовляє в автоматичному бюджетному відшкодуванні ПДВ, суму, яка не підлягає відшкодуванню та не надає детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Що є порушенням вимог п.200.21 ст.200 ПК України та п.7 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 781 від 10.12.2013 р. Крім того, апелянт зазначає, що формування оскаржуваного повідомлення та не визнання його протиправним і не скасування у встановленому порядку, в контексті п.200.22 ст.200 ПК України, потягне за собою внесення його до податкової історії позивача, внаслідок чого буде сформована негативна податкова історія ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія». Після проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ, останнім було встановлено, що сума у розмірі 555204 грн. підлягає відшкодуванню з Державного бюджет України, при цьому таке не було автоматичним, а здійснене на підставі складеної за результатами перевірки довідки, яка не визначає, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» відповідає критеріям, що дають право на автоматичне відшкодування ПДВ. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія».

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Іванюка Й.І., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача Петришина Р.Й., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.09.2014 р. ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до ДПІ у Галицькому районі м. Львова із запитом за № 03.12-527 на отримання публічної інформації, в якому просило надати йому дані щодо загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями контрагентів, що виникла протягом березня-травня 2014 року та розшифровки по контрагентах за вказаний період.

З відповіді ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 10417/13-04-11-00-05 від 09.09.2014 р. вбачається, що за ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» рахуються розбіжності в сумі 2022349,16 грн. за період липень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року по податковому кредиту, які виникли у червні 2014 року за рахунок внесення у АС «Податковий блок» акта позапланової перевірки № 488/3-22-08/38038769 від 18.06.2014 р. по ТзОВ «Укр Енерго Холддінг» (код ЄДРПОУ - 38038769).

З матеріалів справи видно, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок суму ПДВ 555204 грн. по декларації з ПДВ за серпень 2014 року, поданої до ДПІ у Галицькому районі м. Львова 18.09.2014 р. за № 9053652082.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова було сформовано ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» повідомлення № 61 від 07.10.2014 р. про невідповідність критеріям, які дають право на отримання бюджетного відшкодування в автоматичному режимі по декларації з ПДВ за серпень 2014 року, поданої до ДПІ у Галицькому районі м. Львова 18.09.2014р. за № 9053652082.

Даний критерій передбачає, що загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розбіжності між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця, наступного за звітним періодом, виникли у червні 2014 року, тобто протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, а тому вважав, що у податкового органу існували достатні правові підстави для визначення коефіцієнта розбіжностей (Кр) у розмірі 364 %. Крім того, суд зазначив, що факт не надання податковим органом платнику податків детальних пояснень і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано, не може бути самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного повідомлення.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Пунктом 14.1.18 статті 14 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування визначається, як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у «Порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.200.6 ст.200 цього Кодексу, платник податку на додану вартість має право самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення.

Згідно п.200.18 ст.200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст.200 цього Кодексу, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним п.200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених ст.76 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 р., податкова декларація платника податку, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зареєстрована в органах державної податкової служби, підлягає обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться : а) протягом 20 календарних днів, що настають за граничним строком отримання органом державної податкової служби податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість та якого протягом 17 календарних днів, що настають за граничним строком подання звітності, не повідомлено про - невідповідність критеріям, визначеним Податковим кодексом України; б) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком отримання органом державної податкової служби податкової декларації платника податку, який не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.19 статті 200 ПК України встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування мають платники податку, які відповідають одночасно всім критеріям, що визначені зазначеною нормою податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно повідомлення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 61 від 07.10.2014 р. ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» не відповідає критерію, визначеному п.200.19.4 п.200.19 ст.200 ПК України.

Відповідно до п.п.200.19.4 п.200.19 ст.200 ПК України, загальна сума розбіжностей між податковий кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.20 статті 200 цього Кодексу встановлено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом державної податкової служби.

Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України № 42 від 25 січня 2011 року.

Пунктом 1 визначено, що цей Порядок розроблено відповідно до пунктів 200.18-200.21 статті 200 розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 2 визначено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.

Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Підпунктом 3.4 пункту 3 Порядку № 42 встановлено, що такий критерій, як загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування встановлюється наступним чином.

Для формування зазначеного критерію використовуються дані, відображені платником податку в додатках до податкової декларації з ПДВ звітного періоду: Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ.

Вказаним підпунктом визначено порядок розрахунку цього критерію : коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, який не повинен бути більшим ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої платником до відшкодування.

Згідно п.4 зазначеного Порядку, визначення платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного а терміну подачі звітності.

Відповідно до вимог п.200.21 ст.200 ПК України, у разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо орган державної податкової служби у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для додержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Відповідно до п.7 Порядку № 42, визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган державної податкової служби протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника податку про невідповідність критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до Порядку, яка формується на підставі даних переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ).

Колегія суддів вважає, що відповідач повинен направити позивачеві Повідомлення згідно Додатка до Порядку № 42 та окремим документом надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником. Відповідач виконав лише одну дію, надавши позивачеві всього лише Повідомлення.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно тексту оскаржуваного Повідомлення, в ньому відсутні детальні пояснення і розрахунки, не наведено згідно до вимог Порядку № 42 формули, за якою визначається цей критерій та не надано пояснень до складових цієї формули, що мають розшифровку.

Пунктом 7 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що податкові органи України та її територіальні підрозділи здійснюють, зокрема, функцію організації роботи щодо створення інформаційних систем, автоматизованих робочих місць та інших засобів інформації і комп'ютеризації робочих місць органів державної податкової служби.

Статтею 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п.4 Порядку № 42 визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Згідно до п.5 цього Порядку, за результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування центральний орган державної податкової служби не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності формує два переліки платників податку.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що зазначені переліки не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності доводяться до відома та використання в роботі органів державної податкової служби.

Обов'язок повідомлення платника податку про невідповідність критеріям, зазначеним у Кодексі та вимог про надання детальних пояснень і розрахунків за цими критеріями покладено на територіальний орган державної податкової служби, що здійснює контролюючі функції відносно платника податку.

Наведені вище обставини та правові норми були залишені поза увагою суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 813/7502/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 61 від 07.10.2014 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П. Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.04.2015 р.