Постанова № 43638622, 17.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2015 року № 826/2225/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд"

до

третя особа

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

Приватне підприємство «КІНОС»

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 №0005422201

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд" (надалі – позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа Приватне підприємство «КІНОС» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005422201 від 07.11.2014 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №8078/26-51-22-01/38526511 від 31.10.2014.

В судовому засіданні Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києві від третьої особи надійшли пояснення від 02.03.2015р. В наданих поясненнях директор ПП «Кінос» зазначає, що між позивачем та третьою особою був укладений договір №2/06 від 02.06.2014 р. про постачання товару, який було виконано сторонами, а саме, ПП «Кінос» було поставлено товар, що підтверджується первинною документацією, а зі сторони позивача було здійснено оплату в повному об’ємі та заборгованості не рахується.

Також, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 08.04.2015 р. надійшло клопотання від третьої особи, про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Техавтоленд" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кінос» за період липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2014 р. за №8078/26-51-22-01/38526511 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період липень 2014 р. в сумі 142 344,00 грн. В декларації по податку на прибуток за 2014 року підприємство не має права на формування витрат, що мають вплив на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах з ПП «КІНОС» (код за ЄДРПОУ 37009035).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем подано до Податкового органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень, податковий орган Листом від 06.11.2014 р. №12579/10/26-51-22-01 повідомив позивача, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають вимогам законодавства.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року №0005422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість на загальну суму 177 930,00 грн., у тому числі, за основним платежем в розмірі 142344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 35 586,00грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та Приватним підприємством «КІНОС» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №2/06 від 02.06.2014 р. р. (надалі по тексту Договір №2/06).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3 вищезазначеного Договору, за цим договором Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар, на умовах, визначених цим Договором. Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна Товару в партії, визначаються виходячи з замовлення Покупця і вказуються у рахунку та/або накладній, які надає Постачальник на кожну партію Товару. Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: замовлення (реалізаційна накладна): №259 від 31.07.2014 р., №76 від 22.07.2014 р., №46 від 14.07.2014 р., №13 від 08.07.2014 р., №5 від 01.07.2014 р.; податкові накладні: від 31.07.2014 №259, від 22.07.2014 р. №76, від 14.07.2014 р. №46, від 08.07.2014 р. №13, від 01.07.2014 р. №5; товарно-транспортні накладні: №Т259 від 31.07.2014 р., №Т76 від 22.07.2014 р., №Т46 від 14.07.2014 р., №Т13 від 08.07.2014 р., №Т5 від 01.07.2014 р.; Акт звірки взаєморозрахунків за період:02.06.2014 р. по 31.08.2014 р.; платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості за липень 2014 р. – серпень 2014 року; реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

В матеріалах справи містяться договори, первинна документація, у відповідності до яких Позивач придбав послуги (товар), що в свою чергу свідчить про те, що вищезазначений Договір був укладений у відповідності до законодавства.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір був укладений з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними”: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження “фіктивності” здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

В Акті перевірки та запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що між Позивачем та контрагентом правовідносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується Акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014р. №8078/26-51-22-01/38526511 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «КІНОС» (податковий номер 37009035) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р.

Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 року у справі № 826/16061/14, позов задоволено частково. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з АІС “Податковий блок” дані, які внесені на підставі акта від 01.09.2014 року №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства “Кінос” щодо до підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 року у справі № 826/16061/14 скасовано в частині відмови у визнанні протиправними дій відповідача, щодо складання акта від 01.09.2014 №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства “Кінос” щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, щодо складання акта від 01.09.2014 №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства “Кінос” щодо до підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014. В іншій частині, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищезазначеними судовими рішеннями визнано протиправні дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по складанню Акту перевірки від 01.09.2014р. №8078/26-51-22-01/38526511 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «КІНОС» (податковий номер 37009035) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р., а тому твердження відповідача про те, що висновками даного Акту перевірки (від 01.09.2014р. №8078/26-51-22-01/38526511) встановлено відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом (третьою особою), не береться до уваги судом та спростовується рішеннями судів.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

За п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Виходячи з приписів пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”.

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази того, що позивачем в подальшому було реалізовано отриманий товар від контрагента (третьої особи).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005422201 від 07.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі №826/13867/14; Ухвалах ВАСУ: від 16 липня 2014 р. К/800/16847/13; від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005422201 від 07.11.2014 року.

3. Судові витрати в сумі 355,87 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук