Постанова № 43637161, 17.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року

м. Полтава

Справа № 816/922/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Бойка С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Полтававодоканал" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання нечинними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2015 року Комунальне підприємство "Полтававодоканал" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 23 лютого 2015 року № 109-25, визнання нечинним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 508/10/16/2-25-12 від 23 лютого 2015 року та зобов'язання скасувати податковий борг визначений податковою вимогою

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 25 лютого 2015 року Комунальному підприємству Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" відповідачем вручено податкову вимогу № 109-25 від 23 лютого 2015 року про сплату податкового боргу в розмірі 73 699,11 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 508/10/16/2-25-12 від 23 лютого 2015 року. Вказував, що зобов'язання з плати за користування надрами для видобутку корисних копалин за 4 квартал 2014 року сплачено товариством у повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги. Стверджував, що платник податків, який ініціював банківський переказ зі сплати податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету та не зарахування цих коштів до бюджету взагалі, оскільки відповідальність за зарахування цих коштів покладено законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків. Позивач вважає податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та третя особа явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 07 квітня 2015 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкову вимогу № 109-25 (а.с.11), відповідно до якої Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" повідомлено про наявність у нього, станом на 23 лютого 2015 року, податкового боргу в сумі 73 699,11 грн.

23 лютого 2015 року Карлівською ОДПІ прийнято рішення №508/10/16-12-25-12 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків (а.с. 12).

Позивач не погодився з податковою вимогою та рішення про опис майна у податкову заставу та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковій вимозі від 23 лютого 2015 року № 109-25, суд виходить із наступного.

За визначенням п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги відповідачем є узгоджена сума податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин, що залишаються не сплаченими позивачем.

Так, позивачем до Карлівської ОДПІ було подано податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2014 року, згідно з яких сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 73 699,11 грн. (а.с. 15-20).

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III).

Відповідно до п. 1.23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Суд зазначає, що пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно матеріалів справи між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) 19 грудня 2010 року укладений договір № 49080 на розрахунково-касове обслуговування, згідно предмету якого бак відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260024908001 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Матеріалами справи підтверджено, позивачем до обслуговуючого банку Філії "ПРУ" АТ "Банк" Фінанси та кредит" м. Карлівка для сплати узгодженого грошового зобов'язання з плати за користування надрами за 4 квартал 2014 року було направлено платіжні доручення від 30 січня 2015 року № 8766 на суму 50 000,00 грн. проведено банком 06 лютого 2015 року та від 09 лютого 2015 року № 8791 на суму 23 699,11 грн. (а.с. 23-24).

18 лютого 2015 року позивачем було направлено на адресу ДПІ у м. Полтава лист, в якому повідомлялось, що в період з 30 січня 2015 року по 10 лютого 2015 року підприємством за платіжними дорученнями було сплачено податків на загальну суму 1 690 384,73 грн., які станом на вказану дату не були проведені банком (а.с. 25).

В подальшому 04 березня 2015 року підприємством було направлено до ДПІ у м. Полтава лист, в якому зазначалось, що несвоєчасне та не в повному обсязі перерахування обов’язкових податків та зборів було здійснено не з вини Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", а з вини банківської установи, що підтверджується положеннями чинного законодавства та відповідним платіжним дорученням (а.с. 26).

Суд, дослідивши платіжні доручення від 30 січня 2015 року № 8766 на суму 50 000,00 грн. та від 09 лютого 2015 року № 8791 на суму 23 699,11 грн. (плати за користування надрами за 4 квартал 2014 року), копії яких наявні у матеріалах справи, встановив, що на них наявна відмітка банку "одержано банком" 30 січня 2015 року та 09 лютого 2015 року відповідно та наявні ознаки того, що банком було прийнято дане платіжне доручення до виконання. Крім того, платіжне доручення від 30 січня 2015 року № 8766 має відмітку "проведено банком" 06 лютого 2015 року.

Враховуючи те, що платіжні доручення були одержано банком та прийняті до виконання, суд вважає, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом не встановлено: здійснення Національним Банком України регулювання економічних нормативів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", які б призвели до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку; перебування банку в процесі ліквідації; здійснення процедури тимчасової адміністрації.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що станом на 23 лютого 2015 року у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі №109-25 в сумі 73 699,11 грн., в зв'язку з чим така вимога не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги Комунального підприємства "Полтававодоканал" про визнання нечинним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №508/10/16/2-25-12 від 23 лютого 2015 року, суд зазнає наступне.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року Карлівською ОДПІ відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України було винесено рішення №508/10/16/2-25-12 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - Комунального підприємства "Полтававодоканал", а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, підставою для винесення відповідачем вказаного рішення слугувала наявність, на момент винесення податковим органом оскаржуваної вимоги, у облікових картках платника податку боргу у загальному розмірі 73699,11 грн.

Разом з тим, беручи до уваги вищевикладене, відповідачем на обґрунтування своєї позиції не надано належних та допустимих доказів наявності у платника податків - позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу, податкового боргу, який виник внаслідок несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання, або у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов'язання, визначеної ДПІ.

Зважаючи на те, що рішення про опис майна у податкову заставу є правовим актом індивідуальної дії, який згідно частиною другою статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Карлівської ОДПІ про опис майна у податкову заставу №508/10/16/2-25-12 від 23 лютого 2015 року.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Карлівської ОДПІ головного управління міндоходів у Полтавській області здійснити облікові операції скасування податкового боргу, визначеного податковою вимогою Карлівської ОДПІ від 23 лютого 2015 року № 109-25 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 73699,11 грн., суд зазнає наступне.

Вказана вимога є передчасною, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не приведе відповідні коригування в АС "Податковий блок" після набрання цим рішенням законної сил, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання адміністративного позову немайного характеру встановлено ставку в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем до суду в якості доказу сплати судового збору надано платіжне доручення № 917 від 17 березня 2015 року на суму 182,70 грн.

Враховуючи, що судом було відмовлено в задоволенні однієї із немайнових позовних вимог, загальний розмір судового збору за які становить 73,08 грн. суд приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 146,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 лютого 2015 року № 109-25.

Визнати протиправним та скасувати рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 23 лютого 2015 року № 508/10/16/2-25-12.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661) витрати зі сплати судового збору в розмірі 146,16 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко