Постанова № 43637150, 07.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/699/15

07 квітня 2015 року 17год. 45хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Сало А.Б. (головуючий), суддів Кравчук Т.О. Дорошенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бережнюк В.В.,

відповідачів 1,2,3: представник Гоч Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповдальністю "Т-Стиль" до Державної фіскальної служба України Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області Державої податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльнсіть та рішення, скасування податкового повідомлення - рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - ТОВ «Т-Стиль») звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за товарами та сировиною, що постачалися в м.Рівне, зберігалися в м.Рівному та господарські операції над якими проводилися в Рівному; визнання протиправним та скасування рішення №1508/6/99-99-10-01-04-25 від 27.01.2015 року в частині залишення в силі податкового повідомлення-рішення №0000662204 від 24.10.2014 року на суму 7747,48 грн. нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; скасування податкового повідомлення-рішення форми «У» №0000922204 від 26.02.2015 року в частині 7747,48 грн. нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень порушено норми Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року за №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», Постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 року №163 та від 14.11.2013 року №453 в частині нарахування позивачу пені на суму 7747,48 грн. Так, стверджував, що ТОВ «Т-Стиль» було помилково нараховано пеню по імпортному контракту №4 від 14/02/2012 року (ALOK INDUSTRIES LIMITED) в сумі 7747,48 грн., оскільки вважає, що у зв'язку з перетином товару через митний кордон України 17.03.2014 року, 23.05.2014 року, 13.06.2014 року, 19.06.2014 року, 16.07.2014 року та 29.07.2014 року відповідно ТОВ «Т-Стиль» виконало свої зобов'язання щодо розрахунків в іноземній валюті в 90-денний строк за операціями з імпорту. Крім того, пояснив, що відповідач 2, здійснивши перевірку операцій за товарами та сировиною, що постачалася в м.Рівне, зберігалася в м.Рівне та господарські операції над якими також проводилися в м.Рівне, перевищила свої повноваження, а відповідача 3, в свою чергу, припустилося незаконної бездіяльності щодо перевірки ТОВ «Т-Стиль», виробничі потужності якого знаходяться в м.Рівне. З таких підстав просив позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали з підстав, викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.98-100). В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що податковим законодавством встановлений чіткий перелік обставин за наявності яких можливе проведення документальної позапланової перевірки платника податків, а тому, проведення ДПІ у м.Рівному документальної позапланової перевірки ТОВ «Т-Стиль» за місцем зберігання товарів відповідно до проведених господарських операцій з контрагентами є виходом контролюючим органом поза межі наданих повноважень. Також стверджував, що рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України та не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому, на думку відповідачів, провадження в справі у даній частині слід закрити, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 06.03.2008 року ТОВ «Т-Стиль» зареєстроване як юридична особа та з 07.03.2008 року взяте на облік в ДПІ у м.Хмельницькому за №23083 (а.с.101-102). Видами діяльності згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво трикотажного полотна; ткацьке виробництво; виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу; оптова торгівля текстильними товарами; оптова торгівля одягом та взуттям; оптова торгівля машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва;виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу.

08.09.2014 року та 14.04.2014 року на адресу ДПІ у м.Хмельницькому надійшли повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» №Г-31.0.0.0/1-28805 від 03.09.2014 року та №Г-31.0.0.0/1-8623 відповідно про виявлені факти порушення валютного законодавства, які мали місце з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року (а.с.113-115).

Матеріали справи свідчать, що в період з 19.09.2014 року по 25.09.2014 року посадовими особами ДПІ у м.Хмельницькому на підставі наказу №2877 від 12.09.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Т-Стиль» з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за період з 07.10.2013 року по 29.08.2014 року, за результатами якої складено акт №4226/22-04/35750435 від 02.10.2014 року (а.с.7-28).

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000662204, яким ТОВ «Т-Стиль» нараховано пеню за порушення строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 139184 грн.

За результатами адміністративного оскарження, а саме: рішенням ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26.11.2014 року №15537/10/22-01-10-03-14 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.33-35), рішенням ДФС України №1508/6/99-99-10-01-04-25 від 27.01.2015 року податкове повідомлення-рішення №0000662204 від 24.10.2014 року в частині нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 112887,02 грн. скасовано (а.с.36-39).

У зв'язку з цим 26.02.2015 року ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922204, яким ТОВ «Т-Стиль» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів ЗЕД» в розмірі 26296,98 грн.(а.с.32).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішення в частині нарахування пені по імпортному контракту №4 від 14.02.2012 року в сумі 7747,48 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В свою чергу, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилась процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, оскарженню в даному випадку, підлягає виключно рішення про нарахування грошового зобовязання.

Рішенням про нарахування грошового зобов'язання, в розумінні Податкового кодексу України є - податкове повідомлення-рішення.

Що ж стосується рішення ДФС України №1508/6/99-99-10-01-04-25 від 27.01.2015 року - вказане рішення, саме по собі, не змінює правового становища позивача і жодним чином не порушує його суб'єктивного чи об'єктивного права.

Відповідно до статті 6 КАС України, захисту в порядку адміністративного судочинства, підлягає виключно порушене право позивача. А тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "У" №0000922204 від 26.02.2015 року в частині нарахування пені в сумі 7747,48 грн., суд виходить з такого.

Зі змісту рішення ДФС України №1508/6/99-99-10-01-04-25 від 27.01.2015 року вбачається, що контролюючим органом «було підтверджено прострочену заборгованість по зовнішньоекономічному договору №4 від 12.02.2012 року на суму 8750 дол.США, по якому відповідно до ст.2 Закону №185 з урахуванням п.1 постанови №453 граничний строк отримання товару становив 05.08.2014 року, а товар не отримано, кількість днів з затримкою становить 24 дні (з 06.08.2014 року по дату закінчення перевірки 29.08.2014 року)» (ст.5 рішення).

Враховуючи викладене, в податкове повідомлення-рішення №0000922204 від 26.02.2015 року по даному контракту №4 від 12.02.2012 року було покладено наступні нарахування суми грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у розмірі 7747,48 грн.:

24 (кількість днів затримки з 06.08.2014 року по 29.08.2014 року) х 8750 дол.США (сума недоставленого товару) х 12,297591 (валютний курс НБУ на день виникнення заборгованості) х 0,3% (ставка пені).

Згідно з ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця то покупця.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 3 статті 1 Закону №185 також передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

В силу вимог ст.2 Закону №185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, згідно з пунктом 3 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" 14.11.2013 року №453 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону 185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, в силу вимог абз.14 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до абз.38 цієї ж статті момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статтей 2,4 Закону №185 є моментом фактичного перетину імпортним товаром митного кордону України.

Правова позиція аналогічного змісту викладена Верховним Судом України в постанові від 16.01.2012 року у справі №21-412а11.

Судом встановлено, що 14.02.2012 року між ТОВ «Т-Стиль» та ALOK INDUSTRIES LIMITED (Індія) укладено імпортний контракт №4, предметом якого є пряжа на загальну суму 500000 євро. Відповідно до умов договору оплата здійснюється наступним чином - 30% суми інвойсу на кожну партію товару шляхом банківського переказу при розміщенні замовлення, 70% належить до сплати протягом 15 днів з моменту отримання копії коносамента, який підтверджує відвантаження товару.

Згідно з відмітками митного органу на інвойсі №38/6881/14 від 21.01.2014 року товар (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США на виконання умов контракту №4 від 14.02.2012 року був доставлений на територію України 17.03.2014 року (а.с.44-45). Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №2887 від 24.12.2013 року на суму 22054,50 дол.США та №3033 від 07.03.2014 року на суму 51460,50 дол.США (а.с.46,47). Отже, так як граничними термінами перетину митного кордону товаром згідно з даними платіжними дорученнями є 24.03.2014 року та 05.06.2014 року відповідно, то суд дійшов висновку, що ТОВ «Т-Стиль» виконано зобов'язання щодо розрахунків в іноземній валюті в 90-денний строк за вказаними операціями з імпорту.

Також відповідно до інвойсу №38/37/15 від 03.04.2014 року товар (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США на виконання умов контракту №4 від 14.02.2012 року був доставлений на територію України 23.05.2014 року (а.с.48,49). Як вбачається з долучених платіжних доручень №3128 від 24.03.2014 року на суму 22054,50 дол.США (граничний термін перетину митного кордону - 22.06.2014 року), №3196 від 31.03.2014 року на суму 22054,50 дол.США (граничний термін - 29.06.2014 року), №3203 від 02.04.2014 року на суму 22054,50 дол.США (граничний термін - 01.07.2014 року) та №3210 від 04.04.2014 року на суму 7351,50 дол.США (граничний термін - 03.07.2014 року) (а.с.50-53), позивачем дотримано вимог ст.2 Закону №185 щодо дотримання 90-денного строку розрахунків по імпортному контракту.

13.06.2014 року на виконання умов контракту №4 від 14.02.2012 року товар (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США був доставлений на територію України (а.с.54,55). При цьому, платіжні доручення №3210 від 04.04.2014 року на суму 36757,60 дол.США (граничний термін перетину митного кордону - 03.07.2014 року), №3241 від 04.04.2014 року на суму 22054,50 дол.США (граничний термін - 03.07.2014 року) та №3488 від 05.05.2014 року на суму 17703 дол.США (граничний термін - 03.08.2014 року) (а.с.56-58) свідчать про виконання ТОВ «Т-Стиль» зобов'язання щодо розрахунків в іноземній валюті в 90-денний строк за вказаними операціями з імпорту.

Щодо товару (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США згідно з інвойсом №38618/15 від 14.05.2014 року, судом встановлено, що він також був доставлений на територію України в межах строків, передбачених Законом №185, а саме: 19.06.2014 року (а.с.59,60) оскільки граничними термінами згідно з платіжним дорученням №3488 від 05.05.2014 року на суму 36757,50 дол.США є 03.08.2014 року, а з згідно з платіжним дорученням №3507 від 07.05.2014 року на суму 36757,50 дол.США - 05.08.2014 року (а.с.61-62).

Відповідно до інвойсу №38/949/15 від 02.06.2014 року товар (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США на виконання умов контракту №4 від 14.02.2012 року був доставлений на територію України 16.07.2014 року (а.с.63,64). Як свідчать долучені платіжні доручення №3507 від 07.05.2014 року на суму 14703 дол.США (граничний термін перетину митного кордону - 05.08.2014 року), №3735 від 03.06.2014 року на суму 51460,50 дол.США (граничний термін - 01.09.2014 року) та №3931 від 04.07.2014 року на суму 7351,50 дол.США (граничний термін - 04.07.2014 року) (а.с.65-67), позивачем дотримано вимог ст.2 Закону №185 щодо дотримання 90-денного строку розрахунків по імпортному контракту.

Відповідно до інвойсу №38/1223/15 від 18.06.2014 року, товар (бавовняна пряжа) в кількості 19500 кг на загальну суму 73515 дол.США був ввезений на територію України 29.07.2014 року, що підтверджується відміткою митного органу на даному інвойсі (а.с.68,69). Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №3931 від 04.07.2014 року на суму 44109,50 дол.США та №4036 від 21.07.2014 року на суму 28726,90 дол.США (а.с.70-71). Таким чином, оскільки граничними термінами перетину митного кордону товаром згідно з даними платіжними дорученнями є 02.10.2014 року та 19.10.2014 року відповідно, то суд дійшов висновку, що ТОВ «Т-Стиль» виконано зобов'язання щодо розрахунків в іноземній валюті в 90-денний строк за вказаними операціями з імпорту.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що імпортний товар на виконання умов контракту №4 від 14.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Т-Стиль» і ALOK INDUSTRIES LIMITED (Індія), був доставлений на територію України в межах 90-денного строку з моменту його попередньої оплати позивачем, а отже правові підстави для нарахування та стягнення з ТОВ «Т-Стиль» пені за кожний день прострочення у відповідності до ч.1 ст.4 Закону №185 у контролюючого органу відсутні.

За таких обставин, матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000922204 від 26.02.2015 року в частині 7747,48 грн. є не обгрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Т-Стиль» про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за товарами та сировиною, що постачалися в м.Рівне, зберігалися в м.Рівному та господарські операції над якими проводилися в Рівному, суд вважає її безпідставною та необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, представниками сторін не заперечувалося, що позивач ТОВ «Т-Стиль» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з 07.03.2008 року за №23083 зі станом «0» - основний платник. Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження ТОВ «Т-Стиль» - м.Хмельницький, вул.Курчатова, 6.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно зі ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

В свою чергу, статтею 63 Податкового кодексу України встановлено, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

При цьому, в силу вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Суд звертає увагу, що статтею 78 Податкового кодексу України передбачено чіткий та вичерпний перелік обставин, за наявності однієї з яких можливе проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, посадові особи ДПІ у м.Рівному, провівши документальну позапланову перевірку ТОВ «Стиль-Т» за місцем зберігання товарів відповідно до проведених господарських операцій з контрагентами, діяли б не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, що призвело б до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Пправова позиція ідентичного змісту викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, не довели правомірності рішення ДФС України №1508/6/99-99-10-01-04-25 від 27.01.2015 року та податкове повідомлення-рішення форми «У» №0000922204 від 26.02.2015 року в частині 7747,48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Стиль-Т» підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 27.01.2015 №1508/6/99-99-10-01-04-25.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26.02.2015 форми "У" №0000922204, в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 7747,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Сало А.Б.

Судді Кравчук Т.О.

Дорошенко Н.О