Постанова № 43637055, 06.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/426/15

06 квітня 2015 року 17год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Махаринець М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Костопільскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_3.) - звернувся до суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, Костопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000362100 від 08.12.2014р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 000 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України. Зокрема, вказує, що актом перевірки від 24.11.2014 року №000007 встановлено порушення позивачем ч.11 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 418/95-ВР), а штрафні санкції в розмірі 17 000 грн., застосовані до позивача за порушення ч.12 ст.15 Закону №481/95-ВР. Отже, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає акту фактичної перевірки №000007 від 24.11.2014 та доказом такої невідповідності вважає розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 24.1.2014, який доданий до податкового повідомлення-рішення в п.2 якого зазначається про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У ході судового розгляду позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. Додатково на обґрунтування заявлених вимог повідомили суду, що жодної реалізації алкогольних чи тютюнових виробів позивач не здійснювала. Вилучені згідно акта перевірки алкогольні напої були придбані для особистих потреб і знаходились в приміщенні магазину на зберіганні.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення проти позову. В поданому запереченні вказав на те, що в ході проведеної фактичної перевірки магазину ФОП ОСОБА_3, розташованого на території АДРЕСА_1, в якому позивач здійснює свою діяльність, встановлено факт продажу алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням норм Закону №481/95-ВР. На момент перевірки в магазині в реалізації знаходилась партія алкогольних напоїв в асортименті на загальну суму 642,00 грн. без придбання відповідної ліцензії. Зазначені обставини підтверджені самими поясненнями позивача від 24.11.2014 до акту фактичної перевірки.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях. Вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши всі докази у справі, заслухавши пояснення сторін та покази свідків, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2014 року, у 15 год. 15 хв. працівниками оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 та в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність (а.с.15-16).

За результатом проведеної перевірки, посадовими особами відповідача складено акт «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» №000007 від 24.11.2014.

Згідно висновків, ата перевірки, посадовими особами відповідача встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями позивача (а.с.47).

Зокрема, на момент проведення фактичної перевірки магазину позивача в реалізації знаходилась партія алкогольних напоїв на загальну суму 642,00 грн. Проведеною перевіркою також встановлено, що на алкогольні напої відсутні супровідні прибуткові документи. Виявлена алкогольна продукція була вилучена.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «С» від 08.12.2014 №0000362100 та №0000382100, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 17000 грн. та 1284 грн. відповідно.

Штраф в сумі 17000 грн. застосовано за порушення вимог ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Штраф в розмірі 1284 грн. застосовано за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Штраф в розмірі 1284 грн. погашено позивачем добровільно. Що ж стосується застосування штрафу застосованого позивача за реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які безпосередньо здійснювали фактичну перевірку повідомили суду, що факт реалізації алкогольних напоїв позивачем під час проведення перевірки не заперечувався. Вказані напої були виставлені на вітрині із цінниками.

Жодних заперечень на акт перевірки позивач не надавала. Більше того з наданих нею пояснень, долучених то акта перевірки чітко вбачається визнання факту реалізації алкогольних напоїв без ліцензії.

Щодо зауважень представника позивача на те, що в акті перевірки вказано не той пункт статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», за який фактично притягнуто до відповідальності позивача свідки зазначили, що це могла бути просто помилка. Оскільки виявлено було саме реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 418/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до частини 11 статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

З матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки позивач не мала ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказані обставини позивачем не спростовані.

Відповідальність за здійснення оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії передбачена абзацом п'ятим частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 000 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на підставі ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача, що перевіркою встановлено факт продажу алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю, а податкове повідомлення-рішення винесення за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР, а матеріалами справи підтверджено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями на суму 642 грн. без наявності відповідної ліцензії.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 17 000 грн., а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що позивачем при поданні позовну сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", решта суми судового збору стягується з позивача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, тому суд стягує з позивача судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Костопільскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код - НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп. та перерахувати на р/р 31211206784002, отримувач УДКСУ у м. Рівному (м.Рівне) 22030001, код 38012714, банк: ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.