Постанова № 43636849, 16.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року 810/6044/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доРеєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівнитреті особиОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_6провизнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_6, в якому просить:

- визнати протиправними дій державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотного А.В. стосовно прийняття рішення від 06.01.2014 №9738445;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотного А.В. від 06.01.2014 №9738445, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок;

- зобов'язати Реєстраційну службу Ірпінського МУЮ Київської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок за ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни стосовно прийняття рішення від 21.03.2014 №11820559;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни стосовно прийняття рішення від 21.03.2014 №11820559, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок;

- зобов'язати Реєстраційну службу Ірпінського МУЮ Київської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок за ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотним А.В. незаконно було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки при переоформленні права власності на предмет іпотеки ОСОБА_3 не було здійснено оцінку майна, переданого в іпотеку, а також не було відшкодовано позивачу суму перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром основного зобов'язання, що є порушенням вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Також вказує на те, що переоформлення права власності на ОСОБА_3 на предмет іпотеки здійснено з порушенням вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в частині не надання Позивачу (іпотекодавцю) тридцятиденного строку для виконання порушеного зобов'язання за вимогою (до 30.12.2013), оскільки державним реєстратором не було перевірено виконання вимог вказаного закону ОСОБА_3 (іпотекодержателем).

Крім того, позивач у позовній заяві зазначила, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2013 у справі №367/7743/13-ц було накладено арешт та заборону відчужувати у будь-який спосіб будинок АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що таке рішення державного реєстратора також призвело до незаконного виведення майна з її власності та переоформлення права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4, яке було здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р.

У ході розгляду справи позивач та третя особа - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна позов не визнала, надала суду письмові заперечення, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.09.2014 у справі №367/2441/14 не було визнано недійсним правочин від 21.03.2014, який був нею посвідчений за №345, а відтак дії щодо реєстрації права власності за цим правочином не можуть бути визнані протиправними.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що відповідачами правомірно були вчиненні дії по реєстрації права власності за ОСОБА_3 та в подальшому за ОСОБА_4

У судове засідання, призначене на 14.04.2014, з'явилась третя особа - ОСОБА_6.

Позивач, відповідачі та інші треті особи, які належним чином були повідомленні про розгляд справи на 14.04.2015, у судове засідання не з'явились.

Від відповідача - Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області та третьої особи - ОСОБА_3 до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене, суд протокольною ухвалою від 14.04.2015 ухвалив здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.07.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_1 отримала у власність гроші в сумі 135830,00 грн., що на день укладення договору було еквівалентно 17000 доларів США.

Вказаним договором визначено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення суми позики, сплати можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору Позичальник забезпечує укладення з Позикодавцем договору іпотеки належного їй майна: земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

06.07.2012 між вказаними Сторонами, а саме - ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та Позивачем - ОСОБА_1 (Іпотекодавець), укладено Іпотечний договір, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 2.1 цього Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Іпотекою за цим договором забезпечується повне виконання Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем, що виникають з Договору позики грошей, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем 06 липня 2012 року, щодо своєчасної та у повному обсязі сплати грошових коштів згідно умов договору позики, у сумі 135830,00 грн., що за домовленістю Сторін на момент укладення Договору складає еквівалент за курсом НБУ 17000 доларів США, на умовах, визначених Договором позики, кінцевим терміном виконання 01 лютого 2013 року, щодо відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій, іншої заборгованості за Договором позики.

Відповідно до п. 4.2.2 Іпотечного Договору від 06.07.2012 Іпотекодержатель має право у разі невиконання (неналежного виконання) Іпотекодавцем умов Основного зобов'язання та/або цього Договору, звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, включаючи основну суму боргу (позику) та будь-яке збільшення цієї суми, проценти за користування позикою, пеню, штраф та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та витрати на оплату винагороди залученим спеціалістам.

Наведені обставини справи підтверджуються копією договору позики та договору іпотеки.

27.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. на ім'я ОСОБА_1 поштою було направлено вимогу ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 невиплачені в строк на підставі Договору позики від 06.07.2012 грошові кошти в розмірі 135830,00 грн., строк повернення яких настав 01.02.2013, а також суму нарахованої пені в сумі 3237,59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 13182,96 грн., гонорар адвокату в сумі 8000,00 грн., витрати на послуги нотаріуса за дії, пов'язані із задоволенням вимог Іпотекодержателя, в сумі 2000,00 грн., що разом становить 162250,55 грн.

Також, вказаною заявою ОСОБА_3 попередив ОСОБА_1 про те, що у випадку неповернення зазначених коштів буде негайно вжито всіх необхідних заходів для задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що дану заяву ОСОБА_1 отримала 29.11.2013.

17.12.2013 ОСОБА_1 вручила приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Горбуновій Л.В. лист, в якому зазначила, що сума, вказана у вимозі про виконання зобов'язання не є безспірною, оскільки договором позики грошей від 06.07.2012 не передбачається нарахування пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, а також гонорар адвокату.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у строк до 28.12.2013 грошові кошти ОСОБА_3 не повернула.

Так, з оригіналу матеріалів справи реєстраційної справи щодо земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, судом встановлено, що 28.12.2014 ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Разом із заявою ОСОБА_3 було подано до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області наступні документи, а саме: квитанції про сплату державного мита від 27.12.2013 №84, №88, №82, №86; копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.2012; копію Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, який зареєстрованим за №5497, інвентаризаційна справа №7705; копію Державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1; Дублікат іпотечного договору від 06.07.2012, який має силу оригіналу; вимогу ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 грошових коштів; копію документу про отримання ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 грошових коштів; Звіт від 05.01.2014 про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; Звіт від 05.01.2014 про оцінку житлового будинку з надвірними спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду вказаних документів державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотним А.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2014 №9738445, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок загальною площею 188,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3

В подальшому, 15.03.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено договір безпроцентної позики, згідно якого ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_3 прийняв грошові кошти у розмірі 1300000,00 грн. та зобов'язався повернути позику у строк до 20.03.2014, що підтверджується копією договору позики.

Зазначений договір було укладено в письмовій формі та нотаріально засвідчено.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Боржником за договором безпроцентної позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено Договір іпотеки від 15.03.2014, відповідно до умов якого Іпотекодержатель ОСОБА_4 має право в разі невиконання Іпотекодавцем ОСОБА_3 зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Предметом іпотеки є:

- житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа - 188,1 кв.м., житлова - 67,6 та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013 за реєстровим №3024, а також внесено до Державного реєстру речових прав 07.02.2014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 261793832109, номер запису про право власності: 4173694, про що видано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2014 індексний номер витягу: 17486573;

- земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013 за реєстровим №3024, а також внесено до Державного реєстру речових прав 07.02.2014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 261793632109, номер запису про право власності: 4173686, про що видано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2014 індексний номер витягу: 17486371.

Наведені обставини справи підтверджуються копією договору іпотеки.

21.03.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, згідно якого Іпотекодавець - ОСОБА_3 передав, а Іпотекодержатель ОСОБА_4 набув у власність, в рахунок погашення боргу Боржника за договором безпроцентної позики (Основним зобов'язанням) та в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавцем за Іпотечним договором нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа - 188,1 кв.м., житлова - 67,6 та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013, та земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013.

21.03.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11820559 та №11818587, згідно з якими на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.03.2014 №345 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок загальною площею 188,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4

У ході розгляду справи судом також встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Ірпінського міського суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, 3-і особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, ОСОБА_6, в якому просила визнати недійсним правочин з оформлення на ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки: земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок; визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпоткодержателя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.03.2014; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок.

За результатами розгляду цивільної справи №367/2441/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, 3-і особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, 3-і особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, ОСОБА_6 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, 3-і особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації, Ірпінським міським судом Київської області прийнято рішення від 03.09.2014, яким ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позові.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.01.2015 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03.09.2014 залишено без змін.

Також судом встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2013 по справі №367/7743/13-ц було накладено арешт та заборонено у будь-якій спосіб відчужувати земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1.

Так, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 10.04.2014 №20327593 вбачається, що 10.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Айвазян Олександрою Юріївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12336742, згідно з яким накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2013 №367/7743/13-ц.

Однак, не погоджуючись з діями відповідачів, якими проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та в подальшому за ОСОБА_4, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 №703.

Статтею 3 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частинами 3 та 5 цієї ж статті передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 8 Закону №1952-IV встановлені повноваження органу державної реєстрації прав, згідно з якою орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст. 15 Закону №1952-IV, відповідно до якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

При цьому, ч. 2 зазначеної статті Закону №1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

У силу положень частини 4 статті 15 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті Закону №1952-IV встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 19 Закону №1952-IV встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Пунктом першим частини другої статті 9 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 статті 9 Закону №1952-IV закріплено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз положень Закону №1952-IV свідчить про те, що вчиненню реєстраційної дії передує встановлення державним реєстратором відповідності заявленого права і поданих документів відомостям, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон щодо наявності обтяжень на нерухоме майно або заборон вчиняти реєстраційні дії щодо майна.

Водночас, державний реєстратор не здійснює перевірку наявності чи відсутності спору щодо майна, відносно якого подано заяву про державну реєстрацію та не уповноважений ставити під сумнів автентичність документів на підставі яких здійснюється реєстраційна дія, якщо такі документи відповідають встановленій законом формі та містять необхідні реквізити.

Як було встановлено судом, 27.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. на ім'я ОСОБА_1 поштою було направлено вимогу ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 невиплачені в строк на підставі Договору позики від 06.07.2012 грошові кошти в розмірі 135830,00 грн., строк повернення яких настав 01.02.2013, а також суму нарахованої пені в сумі 3237,59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 13182,96 грн., гонорар адвокату в сумі 8000,00 грн., витрати на послуги нотаріуса за дії, пов'язані із задоволенням вимог Іпотекодержателя, в сумі 2000,00 грн., що разом становить 162250,55 грн.

Вказаною заявою ОСОБА_3 також попередив ОСОБА_1 про те, що у випадку неповернення зазначених коштів буде негайно вжито всіх необхідних заходів для задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що дану заяву ОСОБА_1 отримала 29.11.2013.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 у строк до 28.12.2013 грошові кошти ОСОБА_3 не повернула.

Враховуючи зазначені обставини, 28.12.2014 ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Разом із заявою ОСОБА_3 було подано до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області наступні документи, а саме: квитанції про сплату державного мита від 27.12.2013 №84, №88, №82, №86; копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.2012; копію Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, який зареєстрованим за №5497, інвентаризаційна справа №7705; копію Державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1; Дублікат іпотечного договору від 06.07.2012, який має силу оригіналу; вимогу ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 грошових коштів; копію документу про отримання ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_3 про повернення в строк до 28.12.2013 грошових коштів; Звіт від 05.01.2014 про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; Звіт від 05.01.2014 про оцінку житлового будинку з надвірними спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду вказаних документів державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотним А.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2014 №9738445, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок загальною площею 188,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3

Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що на час перереєстрації права власності на майно на ОСОБА_3 ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2013 було накладено арешт на будинок та земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що на час прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотним А.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2014 №9738445 та переоформлення права власності на будинок та земельну ділянку на ОСОБА_3 зазначена ухвала суду була прийнята до виконання реєстраційною службою та відповідно до Реєстру було внесено відомості про арешт даного майна.

В той же час, арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2013 №367/7743/13-ц лише 10.04.2014, що підтверджується інформацією, наведеною у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 10.04.2014 №20327593.

Щодо посилань позивача на ті обставини, що при переоформленні права власності на майно на ОСОБА_3 державним реєстратором не було перевірено виконання ОСОБА_3 вимог ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" щодо надання позивачу 30-ти денного строку для виконання порушеного зобов'язання за вимогою, суд зазначає наступне.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Із заяви ОСОБА_3 про повернення грошових коштів, яка була надіслана нотаріусом на адресу позивача 27.11.2013, вбачається, що в ній зазначена вимога про виконання порушеного зобов'язання саме у 30-ти денний строк та встановлено конкретну дату повернення грошових коштів до 28.12.2013.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в Законі України "Про іпотеку" не зазначено, що вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк повинна розраховуватися з моменту отримання іпотекодавцем цієї вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ст. 255 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Отже, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, строк виконання порушеного зобов'язання закінчився о 24.00 год. 27.12.2013.

В той же час, суд вважає безпідставними посилання позивача на вимоги ст. 254 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки 27.12.2013 (п'ятниця) був робочим днем.

Як було встановлено судом, позивач в строк до 28.12.2013 грошові кошти згідно договору позики не повернула ОСОБА_3, у зв'язку з чим останнім було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про іпотеку" передбачає два можливі шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки: позасудовий та судовий. У позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим шляхом передачі права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій третій особі.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договори, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і ілотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так згідно з п.6.2 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження вимог Іпотекодержателя. яке викладене в п.п.6.2.1, 6.2.2 та 6.2.3 цього договору.

Так, п. 6.2.1 Договору визначає, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження та докази направлення письмового повідомлення Іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв'язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. Сторони свідчать, що в цьому випадку право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права власності 28.12.2013.

В той же час, рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок загальною площею 188,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 було прийнято державним реєстратором 06.01.2014, тобто після завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (Позивачем) письмової вимоги іпотекодержателя (ОСОБА_3).

В той же час, суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що вона 17.12.2013 вручила приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Горбуновій Л.В. лист, в якому зазначила, що сума, вказана у вимозі про виконання зобов'язання не є безспірною, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що Іпотечний договір від 06.07.2012 та вимога ОСОБА_3 про повернення грошових коштів від 27.11.2013 були оскаржені в установленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що державному реєстратору не надано право здійснювати заходи, спрямовані на перевірку дотримання договірних зобов'язань сторонами того чи іншого правочину.

Щодо посилань позивача на те, що у Витязі з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначені не ті правовстановлюючі документи, які були підставою для переоформлення права власності на ОСОБА_3 не є підставою для визнання дій реєстратора незаконними.

Так, зазначення в Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.01.2014 в якості підстав виникнення права власності договір про задоволення вимог іпотекодержателя серія та номер 3624, виданий 06.07.2012, видавник ПНКМНО Горбунова Л.В., є технічною помилкою, допущеною державним реєстратором.

При цьому, дана технічна помилка жодним чином не порушує права позивача та, відповідно, не має жодного відношення до предмету спору по справі.

Судом встановлено, що державним реєстратором було допущено декілька технічних помилок при складанні витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які в подальшому були виправленні, про що були внесені відповідні зміни до Державного реєстру.

З приводу доводів позивача, що зареєструвавши право власності за оплатним правочином (договір іпотеки), ОСОБА_3 не було здійснено оплати за придбане майно і навіть не визначено його вартість, що суперечить ст. 37 Закону України "Про іпотеку", нормам Цивільного кодексу України та загальновизнаним принципам права, то вони є безпідставними, оскільки жодною нормою Закону України "Про іпотеку" та положеннями Іпотечного договору від 06.07.2012 не передбачено попереднє відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Щодо доводів позивача, що при переоформленні права власності на предмет іпотеки ОСОБА_3 не було здійснено оцінку майна, то вони є безпідставними, оскільки матеріалами Реєстраційної справи підтверджено, що державному реєстратору було подано Звіт від 05.01.2014 про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та Звіт від 05.01.2014 про оцінку житлового будинку з надвірними спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського МУЮ Київської області Заболотного А.В. були відсутні передбачені статтею 24 Закону №1952-IV підстави для відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок за ОСОБА_3

При цьому, суд підкреслює, що згідно частини 4 статті 24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Враховуючи вищезазначене, відповідач приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.01.2014 №9738445 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений Законом.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптєлової Оксани Ростиславівни стосовно прийняття рішення від 21.03.2014 №11820559 та скасування вказаного рішення, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 21.03.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, згідно якого Іпотекодавець - ОСОБА_3 передав, а Іпотекодержатель ОСОБА_4 набув у власність, в рахунок погашення боргу Боржника за договором безпроцентної позики (Основним зобов'язанням) та в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавцем за Іпотечним договором нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа - 188,1 кв.м., житлова - 67,6 та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013, та земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить Іпотекодавцеві на праві власності згідно Дублікату іпотечного договору, посвідченого Горбуновою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2013.

21.03.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11820559 та №11818587, згідно з якими на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.03.2014 №345 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок загальною площею 188,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4

Судом встановлено, що позивачем оскаржувалось в судовому порядку Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.03.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9

Так, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.09.2014 у справі №367/2441/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.01.2015, було встановлено, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.03.2014 був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а саме статтею 37 Закону України "Про іпотеку" визначено порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Крім того, даним судовим рішенням не було встановлено підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, для визнання даного договору недійсним.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.03.2014 є чинним та законним, а тому дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коптелової О.Р. повністю відповідають нормам чинного законодавства, а отже підстави для визнання їх протиправними та скасування рішення від 21.03.2014 №11820559, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, та розташований на зазначеній ділянці житловий будинок відсутні.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно є гарантією захисту прав власника з боку держави, а тому її здійснення не може бути безпідставно обмежено.

Суд наголошує, що статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставами для задоволення цього позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази по даній справі, які були добуті та досліджені під час розгляду справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи доведено, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень, приймаючи оскаржувані рішення, діяли на підставі, в межах визначених повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.