Ухвала суду № 43636160, 15.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/4219/2015 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Осмолович В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання частини договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання частини договору недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.04.2008 року між ним та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір, згідно умов якого він отримав кредитні кошти в сумі 11 881,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5 %. Протягом усього часу дії кредитного договору ним було виконано всі умови договору, сплачувались необхідні платежі. Проте, на його ім»я стали надходити листи із повідомленнями про підвищення відсотків за користування кредитом з 13,5% до 16,5% річних. Таке рішення Банк мотивував тим, що у кредитному договорі існує відповідний пункт, який дає право Банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку при зміні кон'юктури ринку, тощо. Вважає, що підвищення процентної ставки не відповідає вимогам ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміни до договору вносяться лише за згодою сторін, а також положенням ст. 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, укладений між ним та банком договір є договором приєднання, оскільки під час його підписання кредитні установи, в тому числі і відповідач, працювали на підставі стандартних типових кредитних договорів, а отже він був позбавлений можливості запропонувати свої умови. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» встановлено заборону на право банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір договором приєднання, визнати недійсним п. 6.2. кредитного договору № 700004529 від 03.04.2008 р. щодо права банку в односторонньому порядку змінити розмір процентів за користування кредитом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу з підстав та доводів, наведених в ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість ухваленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.634 ЦК України договором приєднання визнається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 03 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк», було укладено кредитний договір №700004529, за умовами якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 11 881,19 доларів США строком до 04.04.2015 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % на рік.

Позивачем не заперечується, що при підписанні договору він його прочитав, погодив усі умови Кредитного договору, про що свідчить його підпис під вказаним договором.

Відповідно до п. 6.2. Розділу № 2 Загальних умов кредитування фізичних осіб, який є невід'ємною частиною договору, банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових, та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві, тощо.

Згідно з положеннями ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону, що діяла на час укладення договору кредиту, в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, свої умови договору не пропонував, отримав грошові кошти, виконував умови договору відповідно до порядку, встановленого цим договором.

За таких обставин, по справі відсутні підстави для визнання пункту 6.2. вказаного кредитного договору недійсним та для визнання кредитного договору договором приєднання.

Окрім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором» прийнятий 21.01.2010р., тобто після укладення сторонами кредитного договору.

Відповідачем було підвищено процентну ставку за кредитним договором в серпні 2008 року до набрання чинності даним Законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не було надіслано позивачу повідомлення про зміну процентної ставки не є підставою для визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору № 700004529 від 03.04.2008 р.

Суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовано відмовивши в позові.

Доводів, які б спростовували висновки суду, апеляційна скарга не містить.

Рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам матеріального і процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді