Рішення № 43636013, 08.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/2773/2015 Головуючий у 1-й інстанції -Оксюта Т.Г.

Доповідач - Заришняк Г.М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого: Заришняк Г.М.

Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі: Осмолович В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зняття арешту та визнання добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві й просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та зняти арешт з належної йому квартири, накладений листом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2012 року він придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Продавець ОСОБА_4 свідчив, що зазначена квартира не перебуває під заставою, щодо неї не ведуться судові спори, прав у третіх осіб на неї немає, відносно квартири не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами.

Він звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна для реєстрації свого права власності на вказану квартиру, проте працівники БТІ повідомили йому про те, що на листом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві було накладено арешт на квартиру.

Солом'янським РУ ГУ МВС України в м. Києві йому відмовлено у знятті арешту з належної йому на праві власності квартири, посилаючись на те, що арешт накладений правомірно у зв'язку з розглядом заяви ОСОБА_5 щодо неправомірних дій невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи зазначеною квартирою.

Він вважає вказані дії Солом'янського РУ ГУ МВС України незаконними та такими, що порушують його права як власника, оскільки він є добросовісним набувачем вказаної квартири, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1. Знято арешт з належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, накладений листом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12.08.2012 року за №5098/1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказуючи при цьому, що суд вирішив питання про права та обов»язки ОСОБА_2, який не брав участі у справі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Позивач та представник Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с159,162).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та знімаючи арешт з належної ОСОБА_3 квартири, накладений листом Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12.08.2012 року за №5098/1, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача про накладення арешту порушують права позивача як власника спірної квартири, який не знав про накладення арешту, у зв»язку з чим необхідно визнати позивача добросовісним набувачем квартири та зняти накладений арешт з квартири.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норма матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання майном.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кашуком В.О., придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Продавець ОСОБА_4 свідчив, що зазначена квартира не перебуває під заставою, щодо неї не ведуться судові спори, прав у третіх осіб на неї немає, відносно квартири не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами.

Даний договір купівлі-продажу був зареєстрований в електронному реєстрі 12.09.2012 р. (а.с.6).

В справі відсутні будь-які переконливі докази, які б підтверджували те, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна було відмовлено позивачеві у реєстрації права власності на придбану ним квартиру АДРЕСА_1

Не доведено суду й того, що на підставі листа Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві Київським БТІ було накладено арешт на вказану квартиру й порушено права позивача як власника квартири.

Визнаючи позивача добросовісним набувачем, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 на час придбання спірної квартири не знав і не міг знати про арешт, закладений Солом'янським РУ ГУ МВС України, а тому він є добросовісним набувачем спірної квартири.

Разом з тим, відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно і від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, чому позивач ставить питання про визнання його добросовісним набувачем, хто фактично оспорює його право на майно, чи мав продавець квартири ОСОБА_4 відчужувати спірну квартиру, з яких підстав вибула ця квартира з володіння попереднього власника ОСОБА_2, та чи підлягає вона витребуванню у позивача.

Суд першої інстанції вказаних обставин належним чином не з»ясував.

Окрім того, суд не вирішив питання про залучення до участі у справі попередніх власників спірної квартири, оскільки позов перед»явлено до Солом'янського РУ ГУ МВС України, яке не є належним відповідачем по даному спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. відмовити.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зняття арешту та визнання добросовісним набувачем - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: