Ухвала суду № 43634936, 16.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/2766/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко М. В.Номер провадження 11-кп/788/181/15 Суддя-доповідач - Пархоменко Категорія - 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Пархоменко О. М.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Макаровець А. М.,

при секретарі судового

засідання Сисенко Н.В.

з участю прокурора Кулич Є.М.

потерпілого ОСОБА_4

адвокатів Третьякова С.М., Косолап М.М.

законного представника

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження № 12014200440000525 від 4 лютого 2014 року за апеляційною скаргою адвоката Третьякова С.М., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 січня 2015 року яким, -

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимий, останні судимості :

- 19 квітня 2012 року Зарічним районним судом міста Суми за ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, з звільненням від покарання з іспитовим строком в 2 роки, визначеного вироком від 23 червня 2011 року, з виконанням призначених покарань самостійно;

- 8 травня 2012 року Ковпаківським районним судом міста Суми за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, остаточно призначено покарання у вид 1 року 3 місяців позбавлення волі. Покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, з звільненням від покарання з іспитовим строком на 2 роки, визначеного вироком від 23 червня 2011 року, виконувати самостійно.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 вересня 2012 року, відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення покарання призначеного за вироком від 8 травня 2012 року та покарання призначеного за вироком від 19 квітня 2012 року, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 2 жовтня 2013 року - умовно - достроково звільнений на не відбутий строк - 1 рік 10 місяців 29 днів,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано 4 місяці з невідбутого покарання, призначеного вироком суду від 8 травня 2012 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з випробуванням, зі встановленням іспитового строку 2 роки, призначеного вироком від 23 червня 2011 року - виконувати самостійно.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимий, остання судимість 11 квітня 2014 року Зарічним районним судом міста Суми за ст.ст. 190 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком 6 років.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком суду від 11 квітня 2014 року більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 років.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель АДРЕСА_4, судимий

8 квітня 2014 року Зарічним районним судом міста Суми за ст.ст. 185 ч. 2, 75, 104 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, зі звільненням з іспитовим строком 1рік,

обвинувачений у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України, з призначенням покарання на підставі ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі та 1 рік позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, яке призначене за ст. 185 ч. 2 КК України вироком Зарічного районного суду міста Суми від 8 квітня 2014 року. При цьому кожне призначене покарання постановлено виконувати самостійно.

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, раніше судима:

- 10 жовтня 2014 року Зарічним районним судом міста Суми за ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 2, 70, 75, 104 КК України до покарання у виді арешту на строк 35 днів, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік,

обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України з призначенням покарання на підставі ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі та 35 днів арешту з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, призначеного за ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України вироком суду від 10 жовтня 2014 року. При цьому кожне призначене покарання виконувати самостійно.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 по 232 грн. 28 коп. з кожного на користь держави, в рахунок відшкодування процесуальних витрат пов'язаних з проведенням експертиз.

За умови відсутності у неповнолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_11 належних коштів на відшкодування процесуальних витрат, ухвалено стягнути вказані кошти з їх законних представників - ОСОБА_7 і ОСОБА_12

Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат Третьяков С.М., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, порушує питання про зміну вироку в частині пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_8

Відповідно до вироку суду - 3 лютого 2014 року в обідній час ОСОБА_9 перебуваючи поблизу бібліотеки ім. Н.К. Крупської по вул. Героїв Сталінграду м. Суми зустрівся зі знайомими неповнолітніми ОСОБА_11 та ОСОБА_8. Під час зустрічі було домовлено про вчинення крадіжки майна з будинку АДРЕСА_5. Для вчинення даного злочину ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 домовились зустрітись біля залізничного вокзалу м. Суми у вечірній час цього ж дня.

Близько 21 год. 30 хв., перебуваючи на залізничному вокзалі по вул. Привокзальна ,1 м. Суми ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 зустріли свого знайомого ОСОБА_10, який дізнавшись про злочинні наміри останніх, погодився прийняти участь у скоєнні злочину.

Близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 прибули до будинку по АДРЕСА_5 і стали чекати поки мешканці житла не заснуть. Потім проникли на територію домоволодіння, відчинили вхідні двері будинку ключем, що знаходився у дверях. Мешканці будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_14 прокинулись і увімкнули в будинку світло. З метою не бути викритими, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вибігли з двору домоволодіння та почали спостерігати за будинком. Побачивши, що ОСОБА_4 вийшов з двору, вони повернулися до домоволодіння по АДРЕСА_5. ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11 проникли до середини будинку, а ОСОБА_10 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою.

Знаходячись у коридорі будинку ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 зустрілися з господинею будинку ОСОБА_14 і їй було наказано зайти до кімнати, остання побоюючись застосування фізичного насильства не стала чинити їм опір. ОСОБА_11 залишилась чекати у коридорі будинку , а ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зайшли до кімнати де перебувала ОСОБА_14, і у присутності останньої заволоділи її мобільним телефоном.

В цей час до будинку зайшов ОСОБА_4 і пройшов до кухні, якого побачив ОСОБА_9 та для уникнення втручання останнього наказав ОСОБА_4 сісти на підлогу в кухні та завести руки за голову. ОСОБА_4 побоюючись, застосування фізичного насилля, виконав вимогу ОСОБА_9 задля особистої безпеки.

Після цього ОСОБА_9 наказав ОСОБА_11, яка на той час знаходилась у коридорі будинку, покликати ОСОБА_10, щоб останній допоміг стежити за ОСОБА_4, який сидів на підлозі в кухні . Зайшовши до будинку ОСОБА_10 розуміючи , що їх протиправні дії стали відкритими, зупинився біля входу до кухні будинку і почав спостерігати за ОСОБА_4 з метою його утримання на підлозі.

ОСОБА_8, продовжуючи реалізовувати спільні з іншими співучасниками злочинні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись в одній кімнаті з ОСОБА_14 побачив на ліжку гаманець та мобільний телефон, якими відкрито заволодів.

Злочинними діями ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відкрито заволоділи майном ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на загальну суму 3650 грн. 95 коп..

У поданій апеляційній скарзі адвокат Третьяков С.М., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не оспорюючи доведеності вини останнього, просить пом'якшити призначене судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку в 3 роки. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано проходження ОСОБА_8 військової підготовки у добровільному порядку у в/ч А - 0665 169 Учбового центру Збройних сил України у м. Десна, Чернігівської області і бажання захищати Україну в зоні АТО добровольцем; наявність постійного місця проживання та навчання. Вважає призначене судом покарання є явно несправедливим внаслідок суворості.

Від інших учасників судового провадження апеляційних скарг на вирок суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, адвоката Третьякова С.М., обвинуваченого ОСОБА_8, його законного представника ОСОБА_7, які повністю підтримали апеляційну скаргу захисника та вважали, що вирок суду підлягає зміні в частині пом'якшення призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8, адвоката Косолап М.М., який вважав, що вимоги апеляції є законними, потерпілого ОСОБА_4, котрий вважав вирок суду законним і обґрунтованим, апеляцію адвоката такою, що задоволенню не підлягає, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 186 ч. 3 КК України, в поданій апеляційній скарзі захисника не оскаржуються.

Що стосується призначеного покарання, то призначаючи неповнолітньому обвинуваченому покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог ст. 65, ст.103 КК України. Суд належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання та винайшов за можливе призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, тоді як санкція ч.3 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 4 до 8 років.

При призначенні покарання суд законно застосував положення ст. 70 ч. 4 КК України, оскільки після постановлення вироку у справі було встановлено, що обвинувачений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тобто в даному випадку мало місце сукупність злочинів і суд обґрунтовано зазначив, що остаточне покарання за цим вироком та вироком Зарічного районного суду міста Суми від 8 квітня 2014 року потрібно виконувати самостійно.

Колегія суддів вважає, що проходження добровільної військової підготовки ОСОБА_8, бажання бути добровольцем в зоні АТО, наявність постійного місця проживання та навчання, само по собі ніяким чином не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а є лише характеризуючими особу даними, які були повністю враховані судом при призначенні покарання і дали підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 186 КК України.

Підстав для подальшого пом'якшення призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, немає.

Керуючись ст.ст. 404,405,418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 січня 2015 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни, апеляційну скаргу захисника Третьякова С.М., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Пархоменко О. М. Моїсеєнко Т. М. Макаровець А. М.