Ухвала суду № 43634055, 07.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26497/13-к

Провадження №11-кп/772/257/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Старинщук О. В.

Доповідач : Гончарук М.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Гончарука М.М.

Суддів: Паська Д.П., Пікановського Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури м. Вінниці Слабого О.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року по кримінальному провадженню № 42013010010000460 від 30 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Грузина, уродженця м. Сухумі, Республіки Абхазія, громадянина Республіки Абхазія, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, без реєстрації в Україні, проживаючого в Україні за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 03.05.2000 Туапсинським районним судом Краснодарськогоо КР по п. "а", "г" с. 2 ст. 162, п. "б", "г" ч. 2 ст. 159, ч.2 ст. 325, ч. 3 ст.69 КК Російської Федерації до 8 років позбавлення волі, згідно постанови Приморсько - Актарського районного суду Краснодарського КР від 02.12.2004 звільнений на випробувальний термін строком 4 місяці 16 днів; 14.11.2014 р. Вінницьким міським судом Вінницької області ч. ч. 1, 2 ст.190 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі ,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч. 3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання: за ч. 3. ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст. 44, 49, КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч.4. ст. 358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підстваі ч.5 ст. 74, 49, КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 1. ст. 115 КК України у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами,-

за участю секретаря: Воронюк О.О.,

прокурора: Кузьміна С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

адвоката: Грачова А.В.

потерпілої: ОСОБА_6,

перекладачів: ОСОБА_7,

ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року по кримінальному провадженню № 42013010010000460 від 30 вересня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч. 3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання: за ч. 3. ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч.5 ст. 74, 49, КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч.4. ст. 358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підстваі ч.5 ст. 74, 49, КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 1. ст. 115 КК України у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

З вироку суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, являючись громадянином Республіки Абхазії, з метою створення видимості законності свого перебування на території України в жовтні 2005 року, перебуваючи на території ринку «Привоз» по вулиці Привізній 14 у м. Одесі, домовився з невідомою особою чоловічої статі про виготовлення йому підробленого паспорта громадянина України, тим самим вступив у попередню змову. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення документу, він надав вказаній невідомій особі свою фотокартку, тим самим виконавши свою обумовлену частину договору, та у подальшому за винагороду у розмірі 150 доларів США отримав у неї підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий 24.10.2000 р. Самарським РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області, із вклеєною у нього фотокарткою ОСОБА_3 При цьому встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий 24.10.2000 року Самарським РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області, із вищевказаними анкетними даними на території Дніпропетровської області не видавався.

Згідно висновку технічної експертизи документів № 519 - П від 27.10.2011, у паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 внесено зміни, а саме: порушено проклейку паперу, знебарвлено захисну сітку, місцями проглядаються фрагменти вдавлених штрихів, що вказує на ознаки його підроблення.

Крім того ОСОБА_3, протягом 2005 - 2011 років постійно використовував виготовлений ним у попередній змові підроблений в жовтні 2005 року паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, зокрема пред'являв його працівникам відповідних органів та служб при перетині державного кордону України, надавав його громадянам при укладанні з ними договорів оренди житла. Також, будучи затриманим працівниками міліції 06.09.2011 року за підозрою у вчиненні умисного вбивства, ОСОБА_3 назвався ОСОБА_9 та пред'явив вказаний підроблений паспорт працівникам міліції, при цьому використовував недійсні анкетні дані під час дачі показань як на стадії досудового розслідування так і під час обрання запобіжних заходів у суді.

Крім того, 30 липня 2011 року, в період часу із 21.00 до 22.00 години ОСОБА_3 разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 вживав алкогольні напої в приміщенні літньої кухні, розташованої по АДРЕСА_1, яку ОСОБА_3 винаймав у ОСОБА_11 для тимчасового проживання. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 виникла суперечка з приводу зникнення грошових коштів з кімнати ОСОБА_3

Будучи обуреним поведінкою ОСОБА_10 яка на його думку, неправомірно заволоділа вказаними належними йому грошовими коштами, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вирішив заподіяти їй смерть шляхом спричинення їй тілесних ушкоджень несумісних із життям. Виконуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість настання наслідків у вигляді смерті потерпілої, притиснув ОСОБА_10 руками до стіни та наніс їй близько 5-6 ударів коліном правої ноги та один прямий удар ногою в область розташування життєво-важливих органів - в ліву частину грудної клітки, та ліву частину її тулуба. Після цього ОСОБА_3 повалив ОСОБА_10 на підлогу кухні та здавив обома руками її шию, утримуючи у такому положенні, доки потерпіла не перестала подавати ознаки життя.

Відповідно до висновку експерта №498/1 від 17.10.2011 року судово-медичної експертизи, вбачається, що при судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_10 було виявлено: закриту тупу травму грудей у вигляді синця на передній поверхні, крововилив в м'які тканини по передній та лівій бічній поверхні, переломів 2-8 ребер зліва по декільком анатомічним лініям без ушкодження пристінкової плеври; закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м'які тканини голови в лобній та тім'яній ділянках обох півкуль; крововилив в м'які тканини шиї в ділянці під'язикової кістки зліва та щитоподібної залози зліва; крововилив та рана на слизовій нижньої губи зліва, садна на шиї, синці на обличчі та на лівому коліні. Закрита тупа травма грудей виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого що за своїми наслідками може призвести до смерті та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Закрита черепно-мозкова травма, крововилив в м'які тканини шиї, садна на шиї, синці на обличчі та на лівому коліні виникли від дії тупих твердих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_10 настала від отриманої закритої тупої травми грудей, яка ускладнилась травматичним шоком, що є безпосередньою причиною смерті.

Переконавшись у смерті ОСОБА_10, громадянин ОСОБА_3, з метою приховування слідів злочину, розрізав та зняв з потерпілої одяг і помістив труп у ванну, накривши його постільною білизною. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які виразилися в умисному вбивстві ОСОБА_10, бажаючи уникнути кримінально відповідальності, вранці наступного дня ОСОБА_3 замкнув вхідні двері літньої кухні на навісний замок та з місця вчинення злочину зник.

Старший прокурор прокуратури м. Вінниці Слабий О.В. подав до суду апеляційну скаргу, згідно якої не спростовуючи доведеність винуватості обвинуваченого та правову кваліфікацію його дій, вважає зазначений вирок незаконним в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року по кримінальному провадженню № 42013010010000460 від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити свій вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст.358 КК України до 3 років обмеження волі, звільнивши останнього від відбування покарання на підставі ст.49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності; за ч.4 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі, звільнивши від призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності в порядку вимог ст.49 КК України; ч. 1 ст.115 КК України до 15 років позбавлення волі. В силу вимог ч.4 ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_3 зарахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2014 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 15 років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 не погоджуючись з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року відносно нього подав апеляційну скаргу, згідно якої вважає зазначений вирок незаконним та несправедливим, так як, на його думку, судове слідство велось односторонньо та з грубими порушеннями норм КПК України.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 посилається на норми законів, які вказують на необов'язковість врахування судом при винесенні вироку судимостей Росії та колишніх країн радянських республік.

Також апелянт вважає, що його засудження за ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України є незаконним, оскільки прокурор зобов'язаний був закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КПК України. В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений вважає, що обвинувальний акт є незаконним та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3, згідно доповнень до апеляційної скарги, вважає, що його вина у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не доведена та вважає себе не причетним до скоєння зазначеного злочину. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, думку прокурора Кузьміна С.В., який підтримав апеляційну скаргу прокурора Слабого О.В., суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка.

Дії ОСОБА_3 за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 115 КК України судом кваліфіковано вірно, тому порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не встановлено .

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства та підтверджується показаннями як потерпілої і свідків, так і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_3 на норми законів, які вказують на необов'язковість врахування судом при винесенні вироку судимостей Росії та колишніх країн радянських республік, колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки, згідно вироку суду першої інстанції суд, при винесенні вироку, не посилався на судимості обвинуваченого ОСОБА_3 як на дані які характеризують особу .

Також апелянт вважає, що його засудження за ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України є незаконним, оскільки прокурор зобов'язаний був закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КПК України. Однак, з технічного запису судового засідання вбачається, що обвинувачений не заявляв відповідних клопотань, тому дане питання на розгляд судом першої інстанції не ставилося, тому відповідності положень ст. 404 КПК України не може бути переглянуте судом апеляційної інстанції.

Крім того, посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України не заслуговують на увагу суду, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2013 року законно та обґрунтовано призначено судовий розгляд по даному кримінальному провадженні, оскільки даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому зазначених обвинувачем порушень колегія суддів не вбачає.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не заслуговують на увагу суду, оскільки вина обвинуваченого підтверджується зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка, а зазначене ним спростовується матеріалами кримінального провадження та є необґрунтованим і надуманим.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3, щодо непричетності його до вбивства потерпілої ОСОБА_12 колегія суддів оцінює критично та вважає їх способом захисту від пред'явленого обвинувачення, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження. Окрім того, як вбачається із показань обвинуваченого, суд розцінює таку поведінку останнього, як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене вбивство. Намагання переховуватись від слідства свідчить про те, що він добре усвідомлював злочинність своїх дій та негативні наслідки, які настали. Твердження ОСОБА_3про те, що в нього не було потреби перетягувати труп у ванну кімнату колегія суддів оцінює критично та вважає, що в такий спосіб обвинувачений намагається створити уяву будь-якої особи, яка після вбивства зайшовши би в приміщення вважала, що все у звичному порядку, а він просто відсутній.

Крім того, обвинувачений не заперечує той факт, що у нього з потерпілою виник конфлікт, який переріс в бійку, під час якої він вдарив останню 2-3 рази в обличчя. Колегія суддів вважає такі показання обвинуваченого є неправдивими та вбачає намагання применшити свою провину, приховавши в такій спосіб об'єктивні дії, вчинені ним, які потягли смерть ОСОБА_10 Згідно висновку СМЕ на трупі ОСОБА_10 виявлені численні тілесні ушкодження, в тому числі тяжкі, внаслідок яких настала смерть потерпілої. Вказане свідчить, що обвинувачений наніс загиблій чисельні удари по життєво важливих органах, що узгоджується з механізмом заподіяння та локалізацією тілесних ушкоджень, описаних в акті СМЕ. Дії останнього носили умисний характер і були направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_10 Також суд вважає, неправдивими покази обвинуваченого, що ОСОБА_10 будучи в стані алкогольного сп'яніння. отримала вказані тілесні ушкодження в результаті багаторазових падінь. Такі твердження останнього не підтверджуються жодним доказом у справі та спростовуються показаннями експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні першої інстанції, який пояснив, що якби потерпіла падала і вдарялась об стілець, ліжко та в туалеті є вірогідність, що після даних падінь на тілі могли залишитись синці та садна продовгуватої чи "Г" подібної форми. Проте, в неї на тілі були синці овальної форми, що вказує на те, що найбільш вірогідно, що дані тілесні ушкодження були нанесені ногою або коліном. Він не виключає можливість того, що потерпіла падала в процесі нанесення обвинуваченим ударів, оскільки на голові в декількох площинах були розташовані місця прикладання. В потерпілої були виявлені прямі і не прямі переломи ребер. Прямі переломи утворюються внаслідок контакту з травмуючим предметом, а непрямі це на віддалені (стискання тіла між двома поверхнями), оскільки обвинувачений бив ногою потерпілу, коли вола лежала на підлозі.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України є необґрунтованими і спростовуються рядом доказів, які проаналізовані судом і наведені у вироку.

Так, крім показань потерпілого та свідків вина ОСОБА_3 підтверджується і іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме:

рапортом слідчого СУ УМВС України у Вінницькій обл.. ОСОБА_14 від 02.08.2011р. про те, що 02.08.2011р. о 09год.49хв., по спецлінії " 102"надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_11 про те, що в будинку по АДРЕСА_1 розкидані речі та виявлений труп невідомої жінки (Т. 1 а.с. 211);

протоколом огляду місця події від 02.08.2011р., який проводився в АДРЕСА_1, в ході якого в приміщенні літньої кухні у ванній кімнаті виявлено оголений труп ОСОБА_10 з явними ознаками насильницької смерті, додатком до протоколу, план -схемою до протоколу (Т. 1 а.с. 212-225);

протоколом огляду трупа від 02.08.2011р., в ході якого на тілі потерпілої ОСОБА_10 було виявлено перелом 2-8 ребер зліва по декільким анатомічним лініям без ушкодження пристінкової плеври (Т. 1 а.с. 227);

лікарським свідоцтвом про смерть №435 від 03.08.2011 р. відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_10 1976 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є травматичний шок, закрита тупа травма грудей (Т. 1 а.с.228);

протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання від 12.08.2011р. в ході яких серед пред'явлених фотознімків свідки ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 впізнали за рисами обличчя ОСОБА_3, якого вони знали як ОСОБА_9 (Т. 1 а.с.242-244);

результатами перевірки по слідотеці НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій обл.., згідно яких 17.08.2011 р. встановлено позитивне співпадання слідів пальців рук вилучених 02.08.2011 при ОМП за фактом виявлення трупа ОСОБА_10 в будинку по АДРЕСА_1 з відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_9 (Т. 2 а.с. 14-16);

протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису від 07.09.2011р. за участю обвинуваченого ОСОБА_3 та фототаблицею до протоколу, в ході якого останній показав, безпосередньо, на місці події, добровільно, послідовно, обставини при яких він позбавив життя потерпілу ОСОБА_10 Зокрема, продемонстрував яким чином він наносив потерпілій удар по обличчю, коли вона сиділа на стільці; як притискав потерпілу до стіни у кухні, коли вона намагалася вийти на двір; яким чином та куди саме він наніс близько 5- 6 ударів коліном правої ноги по тулубу ОСОБА_10; яким чином він наніс останній прямий удар ногою у ліву частину тулубу ОСОБА_10; як повалив її на підлогу кухні, яким чином здавлював дихальні шляхи; як і куди він поклав труп потерпілої після вбивства. Дана слідча дія проводилася з участю адвоката обвинуваченого. Даний речовий доказ був оглянутий під час судового слідства. (Т. 2 а.с.41-55);

протоколами пред'явлення особи для впізнання від 09.09.2011р. в ході яких свідки ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 серед пред'явлених осіб впізнали ОСОБА_3, якого вони знали як ОСОБА_9 та зазначили, що саме його в останнє бачили 30.07.2011 р. разом з ОСОБА_10 (Т. 2 а.с.57-60);

висновком судово-медичної експертизи №498/1 від 17.10.2011, згідно якої при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено: закриту тупу травму грудей у вигляді синця на передній поверхні, крововилив в м'які тканини по передній та лівій бічній поверхні, переломів 2-8 ребер зліва по декільком анатомічним лініях без ушкодження пристінкової плеври; закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м'які тканини голови в лобній та тім'яній ділянках обох півкуль; крововилив в м'які тканини шиї в ділянці під'язикової кістки зліва та щитоподібної залози зліва; крововилив та рана на слизовій нижньої губи зліва, садна на шиї, синці на обличчі та на лівому коліні. Закрита тупа травма грудей виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого що за своїми наслідками може призвести до смерті та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Закрита черепно-мозкова травма, крововилив в м'які тканини шиї, садна на шиї, синці на обличчі та на лівому коліні виникли від дії тупих твердих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_10 настала від отриманої закритої тупої травми грудей, яка ускладнилась травматичним шоком, що є безпосередньою причиною смерті. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які б свідчили про самозахист, не виявлено. При судово-медичному дослідженні вмісту піхви, встановлена наявність сперматозоїдів. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,5%, інші спирти та їх ізомери не виявлено. Така концентрація етилового спирту в крові у живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню. (Т. 2 а.с. 127-130);

висновком судово-медичної експертизи №125-к від 23.10.2013 р. відповідно до якої більш вірогідними вбачаються обставини, за яких відбулося травмування, на які вказує ОСОБА_9 в протоколі допиту обвинуваченого від 06.09.2011 р. та в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.09.2011 p., а саме: "я наніс їй один удар долонею правої руки по її лівій щоці. Удар я наніс сильний, так як відчував, що приклав значну силу... перебуваючи в агресії та ображений за її невдячність притиснув обома руками за плечі до стіни у кухні та почав наносити удари спочатку коліном правої ноги їй в область ребер, а потім правою ногою по тому ж місцю. Наніс ногами близько 6 ударів, можливо і більше... Коли я спіймав ОСОБА_10 за шию правою рукою, то підставивши свою праву ногу під її ноги, зробивши прийом через бедро, кинув її на підлогу кухні, при цьому коли вона падала то я її не підтримував. Тобто вона сильно вдарилась головою та бічною частиною тулуба об підлогу. Після чого я відразу сів на її тулуб та почав обома руками здавлювати її за шию до тих пір, поки вона не перестала подавати будь-яких ознак життя. Душив її протягом 2-4 хвилин. Будь-які судово-медичні дані про надання ОСОБА_10 медичної допомоги відсутні. (Т. 2 а.с.147-149);

Кримінальне провадження суд розглянув з достатньою повнотою, доводи апеляційної скарги про незаконність засудження ОСОБА_3 внаслідок неповноти з'ясування всіх обставин кримінального провадження є необґрунтованими.

Достовірних даних про перебування у квартирі ОСОБА_11 іншої особи, яка можливо причетна до скоєння кримінального правопорушення відносно потерпілої, як про це поставлено питання в апеляційній скарзі при досудовому розслідування та судовому розгляді не встановлено.

Також, на думку колегії суддів, знайшла своє підтвердження винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів,передбачених ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч.4 КК України, яка доведена, як зібраними в справі доказами так і показаннями самого обвинуваченого, який пояснив, що він сфотографувався та віддав за виготовлення паспорту України на ім'я ОСОБА_9 150 доларів США та в подальшому використовував його.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.09.1994 року № 9 «Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації», в умовах загрозливо-невпинного зростання злочинності практика призначення мір покарання повинна відповідати як вимогам закону про врахування характеру і ступеню суспільної небезпечності конкретно вчиненого злочину, особи винного і обставин справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, так і характеру та стану злочинності в суспільстві.

За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Так, відповідно до ст. 370 КПК України законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення полягає в тому, що воно повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» за № 7 від 24.10.2003 встановлено, що суди при призначенні покарання мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне в достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3покарання суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, належним чином врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень які відносяться до категорії невеликої тяжкості та до особливо тяжкого злочину. Особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину не визнав , обставини які пом"якшують покарання відповідно до ст.66 КК України не встановлено , та обставини які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння та тяжкі наслідки завдані злочином .

З урахуванням викладеного, а також того, що обвинувачений ОСОБА_3. раніше засуджувався за вчинення злочинів тяжких злочинів , що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції з приводу того, щодостатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3. нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в призначений судом строк.

Таке покарання, суд визнає таким, яке відповідає меті покарання, яка визначена ст. 50 КК України а строк покарання, який визначив суд першої інстанції є виваженим та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Тому колегія суддів вважає , суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_3 покарання, належним чином виконав вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, які узгоджуються із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягають до задоволення, оскільки ними не наведено достатніх даних, які б давали підстави для обтяження покарання чи виправдання обвинуваченого , а зазначені ними в апеляційних скаргах доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження та є необґрунтованими і надуманими.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2,404,405, 407, 418,419 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури м. Вінниці Слабого О.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року по кримінальному провадженню № 42013010010000460 від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2014 року по кримінальному провадженню № 42013010010000460 від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом згідно

суддя