Рішення № 43634045, 03.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/1345/13-ц Провадження № 22-ц/772/423/2015Головуючий в суді першої інстанції Гаврилюк Т. В.Категорія 20 Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Панасюка О.С.

При секретарі : Кирилюк Л.М.

За участю : позивача-відповідача ОСОБА_2, її представника по довіреності ОСОБА_3, адвоката Таксера В.З., позивача-відповідача ОСОБА_5, її представника по довіреності ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та внесення змін щодо відчуження сараю, усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог - Ямпільської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання безпідставну відмову у погодженні встановлених меж сумісного землекористування - неправомірною, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2014 року, встановила :

У вересні 2011 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог Япільської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення та встановлення твердих меж земельних ділянок. Зазначила, що 07.06.2006 р. за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,092 га. По сусідству з цим будинком, за адресою вул. Б.Хмельницького №11/11, знаходиться домоволодіння відповідачки ОСОБА_2 Одержавши у липні відповідний дозвіл виконкому Ямпільської міської ради, позивачка приступила до підготовки до будівельних робіт по знесенню свого старого будинку і спорудження нового з відповідними господарськими будівлями та виготовлення технічної документації, про що відповідачка не мала заперечень і підтверджується її підписом у акті погодження. В подальшому, у зв'язку з виниклим непорозумінням щодо межі суміжних земельних ділянок, комісією Ямпільської міської ради їх обстеженням складено акт, в якому вказано, що рішенням виконкому від 03.06.1988 р. №233 ОСОБА_2 надано в безстрокове користування 0,09 га, а фактично вона використовує 0,1050 га. Згідно записів кадастрової документації за домоволодінням №11/11 помилково рахується 0,1050 га, а за будинком позивача - 0,092 га, що відповідає дійсності. Також запропоновано затвердити план-схему розподілу земельних ділянок, на підставі якого було прийнято рішення від 05.06.1988 р №223. З незрозумілих причин 09.08.2006 р., не дивлячись на вказані висновки відображені в акті, рішенням Ямпільської міської ради 5 сесії 5 скликання вирішено не погоджувати акт комісії від 08.08.2006 р. по встановленню розмірів земельних ділянок та визначення їх меж і доручено постійній комісії з питань земельних ресурсів подати пропозиції і схему розподілу на розгляд чергової сесії Ямпільської міської ради. 14.08.2006 р. було знову проведено обстеження земельних ділянок, комісією міської ради і, за погодженням обох сторін, визначено межі земельних ділянок шляхом забиття металевих та дерев'яних стовпчиків і натягнуто металеву проволоку. Під час складання комісією акту, позивач і відповідач взяли на себе зобов'язання не чинити одна одній перешкод в користуванні земельними ділянками, пам'ятати про правила добросусідства. Також погоджено і те, що старий сарай має бути розібрано. Однак незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач ОСОБА_2 продовжує чинити перешкоди у встановленні межі та проведенні позивачем будівництва гаража - самовільно знищила межові знаки, встановлені комісією міської ради, постійно вчиняє сварки, бійки тощо, наполягаючи, що межі встановлено невірно і позивач не має права проводити будь-які будівельні роботи. У зв'язку з грубим порушенням з боку відповідача прав позивача, в тому числі на закінчення будівництва і здачу будинку в експлуатацію, а також чинного земельного законодавства, ОСОБА_5 просила: 1) відкрити провадження у справі; 2) усунути перешкоди в її користуванні земельною ділянкою зі сторони відповідачки ОСОБА_2, заборонивши їй вчиняти будь-які незаконні дії, які перешкоджають користуванню позивачем земельною ділянкою - закінченню будівництва господарських будівель та комунікативних споруд; 3) зобов'язати ОСОБА_2 відновити та встановити тверді межі між нашими земельними ділянками згідно кадастрової документації станом на 1 січня 2006 р.; 4) визнати недійсними записи в земельно-кадастровій документації, виготовленій на ім'я ОСОБА_5 у 2006 р. в частині межі з ОСОБА_2, таким чином, давши можливість виготовити нову документацію з достовірним відображенням меж; 5) судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ямпільського районного суду м. Вінниці від 28.11.2012 р. зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 - закінченні будівництва господарських будівель та комунікативних споруд на цій ділянці. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 42,83 грн. судових витрат (т. 1 а.с.257).

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2013 р. рішення Ямпільського районного суду від 28.11.2012 р. в частині задоволених вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - скасоване, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відмовлено, а в решті рішення залишено без змін (т.2 а.с.37).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.10.2013 р. рішення Ямпільського районного суду від 28.11.2012 р. та рішення апеляційного суду від 28.01.2013 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.131-133).

Постановою Ямпільського районного суду від 05.12.2013 р. за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Ямпільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним та скасування рішення Ямпільської міської ради від 09.09.1999 р. (щодо передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування і ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2.) - задоволено (т.2 а.с.153). Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Ямпільського районного суду від 05.12.2013 р. - без змін (т.3 а.с.4).

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 10.09.2014 р. за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора реєстраційної служби Ямпільського РУЮ Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення (про реєстрацію 03.06.2014 р. права власності на житловий будинок та сарай літ.Б по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2.) , зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено (т.5 а.с.10-13).

В ході нового судового розгляду даної конкретної справи заявою від 16.01.2014 р. ОСОБА_5 частково змінені позовні вимоги - п. 3 прохальної частини позовних вимог у позовній заяві викладено в наступній редакції: «визнати безпідставну відмову ОСОБА_2 у погодженні встановлених меж сумісного землекористування між земельними ділянками, які розташовані по АДРЕСА_2, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1, неправомірною; п.4 прохальної частини позовних вимог у позовній заяві - залишити без розгляду; іншу частину позовних вимог залишити без змін (т.2 а.с.175).

Таким чином, з урахуванням вищезазначених змін, остаточно ОСОБА_5 заявлені наступні позовні вимоги:

1) усунути перешкоди в її користуванні земельною ділянкою зі сторони відповідачки ОСОБА_2, заборонивши їй вчиняти будь-які незаконні дії, які перешкоджають користуванню позивачем земельною ділянкою - закінченню будівництва господарських будівель та комунікативних споруд;

2) визнати безпідставну відмову ОСОБА_2 у погодженні встановлених меж сумісного землекористування між земельними ділянками, які розташовані по АДРЕСА_2, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1, неправомірною.

У липні 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу будинковолодінням, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зазначила на те, що відповідач ОСОБА_5 - суміжний землекористувач чинить перешкоди у користуванні власністю - будинковолодінням АДРЕСА_2 шляхом спричинення матеріальної шкоди. Зокрема, відповідач згідно договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9 будинковолодіння АДРЕСА_1, в тому числі сарай кам'яний, що знаходиться на земельній ділянці відповідача та між ділянками відповідачкою споруджено кам'яну огорожу. Про зміст існуючих договорів купівлі-продажу, що порушують право власності позивача, їй стало відомо лише в час розгляду справи в суді у вересні 2012р. - січні 2013 р. Ще в час слухання справи 20.11.2012 р. відповідачка разом з гр.гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зруйнували та проникли в кам'яний сарай, розташований у домоволодінні позивача, і ніяким чином відповідачка не може претендувати на нього. Більш того, 14.08.2006 р. було складено акт погодження меж та затверджено рішенням Ямпільської ради №242 9 сесією 5 скликання від 12.12.2006 р. На такі незаконні дії відповідачки позивачем була подана заява до Ямпільського РВ УМАС, про те не було повідомлено щодо вжитих заходів, між тим відповідачка продовжує свої незаконні дії. ОСОБА_2 вважає, що договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 які були укладені 22.03.2000 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 та 07.06.2006 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, діючими в інтересах неповнолітнього ОСОБА_15, мають бути визнані частково недійсними в частині стосовно продажу сараю кам'яного під літ. Б, так як відчужувалась насправді лише частина цього сараю, а саме - 50%. Позивач вважає, що відповідачка, зруйнувавши частину зазначеного сараю та проникнувши в нього, нанесла матеріальну та моральну шкоду, яку кожну оцінює в 22900,00 грн. У зв'язку з наведеним просила: 1) визнати частково недійсними договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1 які були укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 22.03.2000 р., що діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_15, та договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, що діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_15, укладений 07.06.2006 р., - в частині щодо продажу кам'яного сараю під літ. Б; 2) внести зміни в оспорювані договори купівлі-продажу, зазначивши, що відчужувалась насправді лише частина цього кам'яного сараю, а саме 50% об'єкту; 3) усунути перешкоди у користуванні власністю, зобов'язавши відповідачку відновити стан будинковолодіння, який існував до порушення; 4) стягнути з відповідача на користь позивача 22900,00 грн. у якості матеріальної шкоди та 22900,00 грн. в якості моральної (немайнової) шкоди (т.4 а.с.4-8).

Ухвалою Ямпільського районного суду від 25.09.2014 р. об'єднано в одне провадження цивільні справи №153/1345/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу будинковолодіння, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення матеріальної та моральної шкоди та №153/2419/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення та встановлення твердих меж земельних ділянок (т.5 а.с. 19).

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15.12.2014 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.

Визнано відмову ОСОБА_2 у погодженні меж сумісного землекористування між земельними ділянками, які розташовані по АДРЕСА_1 - неправомірною.

В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_16 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, зокрема невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, безпідставне не взяття до уваги доказів на користь апелянта, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким в позові ОСОБА_5 відмовити, а позов ОСОБА_2 задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримала скаргу, а ОСОБА_5 заперечила та просила відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Із показань свідка ОСОБА_17 судом встановлено, що спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 почався після будівництва сараю та гаражу, бачила як ОСОБА_5 розбирали сарай разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Вказала, що після погодження меж між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - межі не змінювалися.

Свідок ОСОБА_18 показала, що вона працювала у міській раді землевпорядником. У 1988 р. від ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення межі. Вони встановили межу по половині сараю, який був поділений по 50%. Металевого паркану не було, а були лише дріт та межові знаки.

Свідок ОСОБА_19 показала, що сарай був поділений пополам між двома домоволодіннями, бачила розвалений сарай.

Також встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці площею 900 кв.м.

Рішення Ямпільської міської ради Вінницької області 8 сесії 23 скликання від 09.09.1999 р. «Про передачу земельних ділянок у власність жителям м. Ямполя», а саме - про передання ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства у розмірі 1050 кв.м. скасовано постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.12.2013 р.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 03.06.2014 р. на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно серія та номер 1671, виданий 13.04.1967 р. Ямпільською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями: сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», огорожа №1, які розташовані по АДРЕСА_1

З матеріалів справи убачається, що рішенням виконкому Ямпільської міської ради від 30.09.1966 р. надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці 1-ф по вул. Кооперативній площею 900 кв.м. ОСОБА_2, зі строком будівництва - 3 роки (арк.31 копії інв.справи).

Актом від 13.04.1967 р. відведено в натурі земельну ділянку загальною площею 900 кв.м., розташовану по АДРЕСА_3, в користування ОСОБА_2 (арк..32 копії інв.справи), тут же на плані відводу в експлікації проектовані будівлі, в тому числі сарай (арк..33 копії інв..справи).

Згідно договору від 13.07.1967 р. виконкомом Ямпільської селищної ради ОСОБА_2 надано в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, з числом кімнат від одної до п'яти включно від 13.07.1967 р. (АДРЕСА_3, площею 900 кв.м. (а.с.29 копії інв.справи), домоволодіння зареєстровано в Могилів-Подільському БТІ за гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 - 28.01.1988 р.

Згідно довідки Ямпільського БТІ побудований будинок ОСОБА_2 введений в експлуатацію 12.01.1988 р. Будь-яких інших будівель, крім житлового будинку в акті приймання не зазначено. На дату первинної реєстрації права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 в інвентарній справі сарай відсутній (т.5 а.с.49).

Рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 12.01.1988 р. № 10 по заяві ОСОБА_2 та в зв'язку з тим, що згідно рішення виконкому від 30.09.1966 р. було дано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4, виконком міської Ради народних депутатів вирішив затвердити акт прийомки на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 (арк..25 інв.справи), акт прийомки від 18.12.1987 р., домоволодіння на праві особистої власності зареєстровано Могилів-Подільським МБТІ 28.01.1988 р. (арк.28 копії інв.справи).

Рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 03.06.1988 р. № 233 затверджено за ОСОБА_2 присадибну ділянку розміром 900 кв.м. у безстрокове користування; міжміському Могилів-Подільському інвентар бюро провести інвентаризацію даної присадибної ділянки з внесенням відповідних змін в план землекористування (арк.23 копії інв.справи, тут же на арк.24 схема земельної ділянки, де видно, що лінія суміжного землекористування стосовно сараю проходить по ? його частині), аналогічний стан з експлікацією будівель домоволодіння від 04.07.1988 р., в тому числі й сараю Б, відображений у плані схемі на арк.19 копії інв.справи).

Згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 12.02.1987 р. ОСОБА_2 одержала у спадок від померлого 14.07.1986 р. батька ОСОБА_20 наступне спадкове майно: кам'яний будинок, житловою площею 25,1 кв.м., розташованого на присадибній ділянці, розміром 920 кв.м., за адресою АДРЕСА_5. До будинку прилягають надвірні будівлі: сарай - Б, погріб - В, вбиральня - Г, огорожа 1-3. спадкове майно належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Ямпільською міськрадою 04.04.1985 р. на підставі рішення виконкому №51 від 14.03.1985 р. і зареєстрованого в Могилів-Подільському БТІ 17.04.1985 р. за № 1572 (т. 1 а.с.240).

Відповідно договору купівлі-продажу від 19.12.1987 р. ОСОБА_2 продала ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_5, житловою площею 25,1 кв.м., розміщений на присадибній земельній ділянці розміром 920 кв.м. До будинку прилягають надвірні будівлі: сарай /Б-50%/, погріб /Б/, вбиральня /Г/, огорожа 1-3 (т.1 а.с.241-242).

На підставі договору купівлі - продажу жилого будинку від 22.03.2000 р. ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_9, діючий в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, купив цілий жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці. На земельній ділянці розташовані: один жилий кам'яний будинок, жилою площею 25,1 кв.м., зазначений в плані літерою «А», сарай кам'яний - літера Б, погріб кам'яний - літера «В», вбиральня - «Г», огорожа - 1 (т. 1 а.с.15).

Відповідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.06.2006 р., ОСОБА_5 (ОСОБА_5) придбала у ОСОБА_9 і ОСОБА_21, діючими як законні представники від імені малолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та будівлями (т. 1 а.с.9). Зі змісту вказаного договору вбачається, що на земельній ділянці за цією адресою розташований один житловий кам'яний будинок, жилою площею 25,1 кв.м., загальною площею 39,2 кв.м., позначений в плані літерою А, сарай кам'яний - літера Б, погріб кам'яний - літера В, вбиральня дерев'яна - літера Г, огорожа - 1.

Інвентаризаційна справа Ямпільського РБТІ містить план-схему земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, з якої видно, що станом на 25.05.2006 р. сарай кам'яний - літера Б виступає за межу сусіднього землекористування (т. 1 а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області за №194 від 12.07.2006 р. ОСОБА_5 (ОСОБА_5) надано дозвіл на знесення існуючого старого житлового будинку, сараю та будівництво нового житлового будинку, гаража, сараю по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.20).

03.08.2007 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ямпільського району від 03.08.2007 р. ОСОБА_5 (ОСОБА_5) видано дозвіл на будівництво у строк до 03.08.2010 р. нового житлового будинку гаража та сараю (т. 1 а.с.21).

Проект-схему новобудов, в тому числі й сараю, ОСОБА_2 підписом не заперечила (т.1 а.с.22).

Рішенням Ямпільської міської ради Вінницької області 9 сесії 5 скликання за №242 від 12.12.2006 р. вирішено затвердити акт погоджування сторін та встановлення межових знаків, від 14.08.2006 р., між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та приватизувати земельні ділянки по факту використання (т.1 а.с.23).

Відповідно до комісійного акта погоджування сторін та встановлення межових знаків від 14.08.2006 р. встановлено межові знаки на місцевості, тобто забито рядком металеві та дерев'яні стовпчики і натягнуто металеву проволоку, які показують границі земельних ділянок, про що члени комісії та сторони засвідчили підписами. Крім того, сторонам виставлені ряд умов по спірним питанням, дотримання яких є обов'язковими, в тому числі й стосовно зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_5 під час проведення нею будівельних робіт свого домоволодіння, а при необхідності тимчасового надати свою територію земельної ділянки для проведення будівельних робіт, обом сторонам конфлікту відповідно до діючого законодавства України пам'ятати про правила добросусідства і проживати в мирнім спілкуванні з сусідами (т.1 а.с.24-25).

Із листів Ямпільської міської ради Вінницької області (т.1 а.с.27-31) вбачається, що у 2007 р. між сторонами виник спір щодо відповідності межових знаків існуючим лініям розмежування межі.

Рішенням Ямпільської міської ради за № 1155 від 14.02.2013 р. ОСОБА_5 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,0920 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови, що не надані у власність та не передані у користування (т.2 а.с.178).

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам не відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 в частині стосовно визнання відмови ОСОБА_2 у погодженні меж сумісного землекористування - неправомірною, суд виходив з того, що остання без належних правових підстав і обґрунтувань відмовляє у підписанні протоколу про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, що в свою чергу позбавляє можливості ОСОБА_5 затвердити технічну документацію із землеустрою та оформити право власності на земельну ділянку (приватизувати), ввести житловий будинок в експлуатацію, тощо.

Проте, з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. №7, згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Матеріали справи містять рішення Ямпільської міської ради Вінницької області 9 сесії 5 скликання за №242 від 12.12.2006 р., прийняте у межах повноважень ч. 3 ст. 158 ЗК України та пп.5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким затверджено акт погоджування сторін та встановлення межових знаків, від 14.08.2006 р., між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.23).

Відповідно до комісійного акта погоджування сторін та встановлення межових знаків від 14.08.2006 р. встановлено межові знаки на місцевості, тобто забито рядком металеві та дерев'яні стовпчики і натягнуто металеву проволоку, які показують границі земельних ділянок, про що члени комісії та сторони засвідчили підписами. Крім того, сторонам виставлені ряд умов по спірним питанням, дотримання яких є обов'язковими, в тому числі й стосовно зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_5 під час проведення нею будівельних робіт свого домоволодіння, а при необхідності тимчасового надати свою територію земельної ділянки для проведення будівельних робіт, обом сторонам конфлікту відповідно до діючого законодавства України пам'ятати про правила добросусідства і проживати в мирнім спілкуванні з сусідами (т.1 а.с.24-25).

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено земельний спір між сторонами щодо меж земельних ділянок по факту їх використання, сторонами не оскаржується.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2006 р., ОСОБА_5 (ОСОБА_5) придбала у ОСОБА_9 і ОСОБА_21, діючими як законні представники від імені малолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та будівлями (т. 1 а.с.9).

Відчуження об'єктів нерухомого майна в період з 01.01.2002 р. по 20.06.2007 р. (під час дії ст. 120 ЗК України - спеціального акту в земельних відносинах, в ред. від 25.10.2001 р.) не тягнуло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами.

Зокрема, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (ст. 120 ЗК України у діючий в час правовідносин редакції).

Безспірним є те, що земельна ділянка у передбачений законодавством спосіб, а саме відповідно норм глави 19 Розділу IV ЗК України, ОСОБА_5 (ОСОБА_5) ні в оренду, ні в постійне користування, ні в приватну власність не передавалась, а рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області за №194 від 12.07.2006 р. лише надано дозвіл на знесення існуючого старого житлового будинку, сараю та будівництво нового житлового будинку, гаража, сараю по АДРЕСА_1 та рішенням Ямпільської міської ради за № 1155 від 14.02.2013 р. наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,0920 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У заяві про часткову зміну позовних вимог ОСОБА_5 ставиться питання про визнання дій ОСОБА_2 неправомірними. Доводи заяви зводяться до викладення виниклих обставин, зокрема, що в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки була складена схема зовнішніх меж та абрис зовнішніх меж земельної ділянки, що відповідає дійсності і фактичному користуванню, а також співпадає із варіантом відновлення межі відповідно до меж, розмірів та конфігурації ділянок, наведених в інвентарній справі її, тобто ОСОБА_5, будинку, який запропонований у висновку №1214 судової будівельно-технічної експертизи від 20.10.2012 р.

Проте, суміжний землевласник ОСОБА_2 безпричинно відмовилася підписати протокол про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки, що позбавляє відповідача можливості у затвердженні технічної документації із землеустрою та отримати документ, що посвідчує право власності на зазначену земельну ділянку, ввести в експлуатацію ново побудований житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами. Оскільки з відповідачкою склалися неприязні відносини, тому вона всякими зусиллями намагається не дати можливості виготовити документи на землю та будинок. При цьому ОСОБА_5 просить не приймати до уваги рішення Ямпільської міської ради Вінницької області 9 сесії 5 скликання за №242 від 12.12.2006 р. про затвердження акту погоджування сторін та встановлення межових знаків від 14.08.2006 р., так як згаданий протокол містить неправдиві відомості стосовно ніби присутності при його складанні представника Ямпільської міської ради.

Зазначені доводи не містять обґрунтування в чому ж виявилась юридична складова неправомірності дій відповідача щодо предмета позову - незаконної відмови у підписанні згаданого протоколу, що дає підстави вважати дану позовну вимогу необґрунтованою і недоведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

У цілому наявні у справі докази, пояснення сторін та свідків, дають колегії суддів підстави для тлумачення виниклого спору як суперечку щодо меж земельних ділянок, так і стосовно усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Зокрема, убачається, що між сторонами виник спір стосовно всієї межі земельних ділянок, а не тільки в її частині, на якій розташовані ново зведені позивачем споруди, в тому числі й літня кухня - літ. Б, гараж - літ. Б-1, замість частково знесеного сараю під літерою-Б (експлікація до зведеного акту на а.с.181 т.2).

Межа земельної ділянки є умовною лінією, що відділяє її від іншої ділянки, а тому є спільною для обох земельних ділянок. Відтак, кожен із сусідніх власників земельної ділянки має рівні права на її встановлення та обов'язки щодо підтримання межі в належному стані.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України «Про землеустрій» та іншими нормативно-правовими актами з цих земельних питань.

Як це слідує з положень ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Безпосередньо встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності. Проте процедура встановлення та відновлення меж передбачає активну участь у цьому процесі відповідних власників та землекористувачів, яких нормою ст. 106 ЗК України передбачено позитивний обов'язок сприяти «встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними». Втім, як реалізувати цей обов'язок примусово, не зовсім зрозуміло та він і не зазначений у позовній вимозі ОСОБА_5

У цілому ті обставини, що рішення Ямпільської міської ради Вінницької області 9 сесії 5 скликання за №242 від 12.12.2006 р., яким затверджено акт погоджування сторін та встановлення межових знаків від 14.08.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не оскаржено і є чинним, земельна ділянка ОСОБА_5 (ОСОБА_5) ні в оренду, ні в постійне користування, ні в приватну власність не передавалась, позов про визнання протиправними дій ОСОБА_2 у не підписанні протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки слід вважати не обґрунтованим і не доведеним, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Вказане стосується й позовної вимоги щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою зі сторони відповідачки ОСОБА_2, заборонивши їй вчиняти будь-які незаконні дії, які перешкоджають користуванню позивачем земельною ділянкою - закінченню будівництва господарських будівель та комунікативних споруд, - у задоволенні якої, судом першої інстанції правильно відмовлено за відсутності права належного землекористувача.

Частина 2 статті 152 ЗК України вказує, що лише власники та землекористувачі користуються захистом від порушень, пов'язаних із позбавленням права володіння (у цих випадках способом захисту традиційно вважається віндикаційний позов - вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння - див. ст. 212 ЗК України, а також ст.ст. 387, 388 ЦК України), та не пов'язаних з позбавленням володіння (спосіб захисту - негаторний позов, вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності - див., окрім норми ст. 152 ЗК, ст. 391 ЦК України).

Що стосується відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання частково недійсними в частині щодо продажу кам'яного сараю під літ. Б договору купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 22.03.2000 р., що діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_15, та договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 і ОСОБА_9, ОСОБА_10, що діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_15, укладеного 07.06.2006 р., - суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не являється належним позивачем, оскільки внаслідок помилки щодо істотних обставин має право звернутись виключно сторона, яка діяла під впливом помилки і особа, що вчинила правочин.

Окрім того, в свою чергу ОСОБА_5, придбавши нерухомість, в тому числі 100% сараю Б, є добросовісним набувачем і його законним власником.

Такого висновку у розв'язання виниклого спору суд дійшов у порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України, не надавши належної оцінки доказам у справі, без належного з'ясування питань, які мають бути вирішені під час ухвалення рішення, в тому числі які правовідносини випливають із встановлених обставин та щодо правової норми у застосуванні до цих правовідносин.

Статтею 48 ЦК Української РСР 1963 р., діючої у час укладення договору купівлі-продажу від 22.03.2000 р., передбачалась недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону. Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом .

Згідно ст. 215 ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 р., підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленими частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства.

Спосіб захисту - про визнання правочину не дійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.

З таким позовом вправі звертатися не лише самі сторони недійсного правочину, але й інші зацікавлені особи.

В даному конкретному випадку ОСОБА_2 з підстав свідоцтва про право на спадщину по закону від 12.02.1987 р. відчужила за договором купівлі-продажу від 19.12.1987 р. попередньому власнику домоволодіння АДРЕСА_1 ? частину сараю Б та на який ОСОБА_2 у наступному отримала право в цілому.

За таких обставин укладені всупереч закону договори, в їх частині щодо відчуження ? частини сараю кам'яного під літерою Б, апеляційним судом визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 60 ЦК Української РСР 1963 р., ст. 217 ЦК України).

При цьому строк позовної давності, встановлений у три роки, передбачений ст. 71 ЦК Української РСР 1963 р. та ст. 257 ЦК України, слід вважати ОСОБА_2 не пропущеним, оскільки початок його перебігу пов'язується з моментом обізнаності позивача щодо змісту спірних договорів у вересні 2012р. - січні 2013 р., як це остання стверджує і не спростовано відповідачем ОСОБА_2

Вимога ОСОБА_2 про внесення змін в оспорювані договори купівлі-продажу із зазначенням, що відчужувалась насправді лише частина цього кам'яного сараю, а саме 50% об'єкту, не може бути задоволена, оскільки позивач не є стороною у договорі, а у договірних відносинах зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (ст. 651 ЦК України).

Вимога про усунення перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідачки відновити стан будинковолодіння, який існував до порушення, - є безпідставною щодо об'єкта позову, так як ? частина сараю, розміщеного на земельній ділянці у фактичному користуванні ОСОБА_5 знесений у зв'язку з новобудовами та у виді цілісного об'єкту не існує, а крім того за ОСОБА_2 визнається право власності лише на іншу його ? частину.

Разом з тим, не можна погодитись із висновком суду про відсутність правових підстав для стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 завданої останній матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням сараю.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи те, що обставину знесення ОСОБА_5 сараю зі своєї сторони землекористування останньою не заперечується, стверджується також показами свідків, наявними у справі документами, в тому числі матеріалами звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів по факту пошкодження майна, а також фото знімками (т.1 а.с. 39,40, т.5 а.с. 74), де візуально спостерігається руйнування стіни іншої частини сараю, що прилягає до межі земельної ділянки, слід вважати доведеним заподіяння позивачу 20.11.2012 р. матеріальних збитків відповідачем.

Проте, позов стосовно даної вимоги сліди задовольнити лише у частині відшкодування вартості ремонтно-відновлюваних робіт, з урахуванням матеріалів, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок механічного впливу 20.11.2012 р. на ? кам'яного сараю літ. Б, розташованого у домоволодінні ОСОБА_2, у розмірі визначеного висновком експерта № 35 від 03.06.2014 р. у сумі 3787,00 грн. (т.5 а.с.66-75).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 ЦК України "Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду", зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: 1) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; 2) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; 3) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; 4) вини заподіювача шкоди.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не довела доказами спричинення їй моральної шкоди, яких у позовній заяві визначила у виді душевних страждань, приниження гідності, втраті поваги оточуючих людей та погіршення стану здоров'я, у задоволенні зазначеної вимоги апеляційний суд відмовляє.

Таким чином, внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, прийняте у справі рішення, з підстав ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити повністю, а позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Розподіл судових витрат апеляційним судом провадиться за правилами ст. 88 ЦПК України, зокрема судові витрати у сплаті судового збору ОСОБА_2 присуджуються з ОСОБА_5 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове.

В позові ОСОБА_7 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог - Ямпільської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання безпідставну відмову у погодженні встановлених меж сумісного землекористування, неправомірною - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про визнання частково недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та внесення змін щодо відчуження сараю, усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсними в частині відчуження ? частини сараю кам'яного під літерою - Б:

договір купівлі-продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 22 березня 2000 р., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що діяв в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченого 22.03.2000 р. приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №340. договір купівлі-продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 07 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_21, як законні представники від імені малолітнього ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, 07.06.2006 р. посвідчений приватним нотаріусом Ямпільського нотаріального округу Поліш Н.І. та зареєстрований у реєстрі за №1471.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 3787,00 грн. вартості ремонтно-відновлюваних робіт сараю.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 458,80 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 365,40 грн. з апеляційної скарги, а всього 824,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ В.О.Чуприна

Судді : /підпис/ В.І.Чорний

/підпис/ О.С.Панасюк

З оригіналом вірно: