Рішення № 43631941, 30.03.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

30.03.2015

227/315/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 березня 2015 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Овчинніковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Український лізинговий фонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання договору фінансового лізингу, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Український лізинговий фонд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розірвання договору фінансового лізингу у розмірі 59 412,77 грн.

У судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 1533/07/13- Н від 05 липня 2013 року, відповідно до якого ТОВ «Український лізинговий фонд» набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу.

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 31.07.2013 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі. На задоволенні позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання без поважної причини не з'явився, хоча про дату, час, та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом оголошення в газеті «Урядовий Кур»ер» від 26 лютого 2015 року. Заяв про розгляд справ за його відсутності не надходило.

Керуючись правилами ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності відповідача, що не з'явився, за матеріалами, які є в справі, направивши копію рішення відповідачу за місцем проживання.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 1533/07/13- Н від 05 липня 2013 року, відповідно до якого ТОВ «Український лізинговий фонд» набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу.

Однак, відповідач, сплативши лише авансовий платіж в сумі 29 160,00 грн. згідно рахунку №11168 від 08.07.13 р. та чотири лізингові платежі згідно графіку платежів (за період серпень, вересень, жовтень, листопад (частково) 2013 року) на загальну суму 13 850,81 грн., згодом взагалі припинив виплачувати лізингові платежі, продовжуючи незаконно експлуатувати майно на безоплатній основі.

Таким чином відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно до цього часу на момент подачі позову.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 24.10.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено цінним листом лист-вимогу (вих. № 8209-10\2013 від 24.10.2013 року) щодо погашення заборгованості. Даний лист відповідач отримав особисто 04.11.13 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку шляхом телефонних дзвінків, направлення електронних листів та вищевказаного листа-вимоги, відповідачем було проігноровано всі спроби позивача та не задоволено його законних вимог.

Пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення відповідачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, відповідач не усуне порушення, позивач направляє на юридичну адресу відповідача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від його розірвання і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі позивачу.

Згідно з умовами п. 11.6. Загальних умов Договору фінансового лізингу, датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу відповідачу позивачем (дата повернення) або дата вилучення Предмету лізингу.

Таким чином, 12.12.2013 року позивачем було направлене відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу (Вих. № 10510-12/2013 від 09.12.2013 p.),

На підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

Дана вимога не була виконана відповідачем добровільно. Також позивачу не вдалося самостійно вилучити предмет лізингу через протиправні дії відповідача у вигляді переховування предмету лізингу, зловмисного неповернення його законному власнику, яким являється ТОВ «Український лізинговий фонд» згідно свідоцтва про реєстрацію CAT 014644.

Враховуючи вищевказане, на підставі п. 11.4. Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 21.01.2014 року зареєстрованим в реєстрі за № 73.

26.02.2014 року, старшим державним виконавцем ВДВС Харцизького МУЮ у Донецькій області, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного Позивачу (Лізингодавцю) майна.

Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу Відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу, 30.05.2014 року було винесено Постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу). Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу Позивачу (його законному власнику) на даний момент не вдалося.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частина 1 статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець (Позивач) має право стягувати з Лізингоодержувача (Відповідача) прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Враховуючи вищевикладене, порушивши умови договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 01.12.2013р. по 14.01,2015р. (дата подачі позову) у розмірі 39 745,84 гривень (Тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять грн. 84 коп.).

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦКУ).

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період дії всього Договору була нарахована пеня у розмірі 13 773,25 гривень (Тринадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 25 коп.).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (Відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період дії всього Договору було нараховано штраф на суму 7 503,53 гривень (Сім тисяч п'ятсот три грн. 53 коп.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. З % річних від простроченої суми у розмірі 824,60 (Вісімсот двадцять чотири грн.60 коп.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційне збільшення суми боргу становить 4 696,38 гривень (Чотири тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 38 коп.).

Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору (в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо). Додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 729,00 гривень (Сімсот двадцять дев'ять гривень 00 коп.).

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач (Лізингодавець) має право вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з умовами п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких Позивач зазнав у зв'язку із відновленням свого порушеного права.

Отже, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно Договору, в зв'язку з чим утворилася загальна заборгованість у розмірі 59 412,77 гривень (П'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дванадцять грн. 77 коп.), а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 39 745,84 гривень (Тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять грн. 84 коп.);

- пеня в розмірі 5 913,42 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот тринадцять грн. 42 коп.);

- штраф в розмірі 7 503,53 гривень (Сім тисяч п'ятсот три грн. 53 коп.);

- З % річних у розмірі 824,60 (Вісімсот двадцять чотири грн. 60 коп.);

- інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4 696,38 гривень (Чотири тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 38 коп.);

- додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 729,00 гривень (Сімсот двадцять дев'ять гривень 00 коп.).

Відповідач не виконує умови Договору лізингу,і внаслідок такого невиконання та порушення його умов Позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому Позивачем заявлена вимога про розірвання Договору фінансового лізингу № 1533/07/13-Н від 05 липня 2013 року.

Відповідно до ч.2, 3 ст.651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ч. 1 ст. 7 та п.4 ч.І ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості.

Можливість розірвати Договір лізингу на вимогу лізингодавця з підстав несплати лізингових платежів більш, ніж на 30 календарних днів, передбачена також і п.11.2.1 укладеного між сторонами Договору лізингу.

Відповідно до ч.З ст.653 ЦК України, у випадку розірвання договору судом, зобов'язання за ним припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Отже, підлягає стягненню заборгованість за Договором лізингу, яка утворилася на момент винесення рішення судом.

Таким чином на підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу за договором у розмірі 59 412, 77 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 837,73 грн. сплачений останнім при подачі заяви.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст., 509, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 806 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 218, 230 Господарського кодексуУкраїни, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 86700, АДРЕСА_1 Донецької області, паспорт серія ВА 228907 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 23 січня 1996 року на користь ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096, заборгованість у розмірі 59 412 ( п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дванадцять ) гривень 77 коп., також стягнути судовий збір у розмірі 837 ( вісімсот тридцять сім) гривень 73 коп.

Розірвати Договір фінансового лізингу № 1533/07/13-Н від 05 липня 2013 року, укладений між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто Добропільським міськрайсудом за письмовою заявою відповідача,

поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді

30.03.2015