Ухвала суду № 43631491, 03.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

справа №629/4457/14-к Головуючий суду 1 інстанції

провадження № 11-кп/790/445/15 Жмуд Н.М.

категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Мікулін М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Протасова В.І.,

Савченко І.Б.

за участю секретаря судового засідання Репкіної М.Ю.

прокурора Сурженко М.О.

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові провадження № 11-кп/790/445/15 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року у відношенні ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Цім вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, хворого на туберкульоз, раніше судимого:

- 08.11.2000 року Лозівським міським судом Харківської області зі ч. 1 ст. 229-1, ч. 2 ст. 229-6 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 05.10.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області зі ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України на 3 роки;

- 09.01.2009 року Залізнодорожним районним судом м. Сімферополь за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.08.2011 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 384 КК України до 1 року обмеження волі, ст. 71 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений 27.05.2013 року умовно-достроково на не відбутий строк 8 місяців 29 днів;

- 25.09.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

зареєстрованого за адресою: Харківська, область, АДРЕСА_1

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

Як встановив суд, 24 серпня 2014 року, близько 02 години 00 хвилин, ОСОБА_3 маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, приходячи повз гаражного кооперативу АДРЕСА_2, Харківської області, побачив будівельну вишку "МТС", біля якої стояв вантажний автомобіль НОМЕР_1. Підійшовши до даного автомобіля, ОСОБА_3, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підняв тент багажника, в середині якого побачив електроінструменти, які належать ОСОБА_4. Після чого, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, з багажнику автомобіля "Газель", таємно викрав майно. Після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4034, 00 гривень.

Крім того, ОСОБА_3, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, заздалегідь знаючи, що на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, мається колодязь, в середині якого знаходиться водяний насос, ОСОБА_3 вирішив проникнути на територію вищевказаного домоволодіння і викрасти даний водяний насос. Після чого, 18 вересня 2014 року, в вечірній час, близько 24 годин 00 хвилин ночі, ОСОБА_3 знайшовши зі сторони огороду, переліз через паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_3, Харківська область, де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, з колодязя, таємно викрав майно. Даним протиправним діянням ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 211, 00 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 порушив питання про зміну судового рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і його особі. На обґрунтування своїх доводів посилається на щире каяття в скоєнні злочинів і стан свого здоров'я - хворобу на туберкульоз, а також на те, що на момент винесення вироку він перебував у цивільному шлюбі, його цивільна дружина вагітна, має батьків пенсіонерів, за місцем проживання характеризується позитивно. В апеляції обвинувачений просить застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, вислухавши обвинуваченого про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, оскільки учасники судового розгляду не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо фактичних обставин та ці обставини ніким не заперечувались, суд першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України розглянув справу. Тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК Україні такі обставини апеляційним судом не переглядаються.

Призначаючи покарання, місцевий суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 правопорушень, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу винного, в тому числі ті, на які посилається останній в апеляції.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, ніде не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, але перебував на обліку в обласному протитуберкульозному диспансері, за місцем проживання характеризується задовільно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України суд визнав обставинами, що пом'якшують ОСОБА_3 покарання - щире каяття та з'явлення із зізнанням.

В силу ст. 67 КК України рецидив злочину визнано судом обставиною, що обтяжує ОСОБА_3 покарання.

З огляду на викладене, суд призначив ОСОБА_3 покарання у межах санкції статті кримінального закону, за якої він засуджений, і при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів призначив йому покарання шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції обвинуваченого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості і не вбачає підстав для застосування до нього ст. 69 КК України.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів також враховує кількість вчинених ОСОБА_3 злочинів.

Що ж стосується доводів апеляції ОСОБА_3 щодо його сімейного стану, то такі доводи не спростовують висновок суду першої інстанції стосовно призначеного останньому покарання.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 426, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цього судового рішення, а обвинуваченим ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя

Судді