Ухвала суду № 43630568, 15.04.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1083/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

15.04.2015року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Франко В.А.,

Дьомич Л.М.,

при секретареві - Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», відокремлений територіальний підрозділ: головне відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Кіровоград про захист прав споживача, закриття рахунків та повернення коштів банківського вкладу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19 березня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 18 вересня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу: №SAMDN01000737761778, згідно з умовами якого банк прийняв від вкладника грошові кошти в національній валюті в розмірі 148 298 грн. терміном до 18 березня 2014 року із розрахунку 16 % річних. Також було укладено додаткову угоду до вказаного договору, яка встановлювала надбавку у розмірі 2 % річних на строк вкладу із дорученням перерахування її на окремий бонусний рахунок.

На виконання умов договорів на ім'я позивача було відкрито основний особовий рахунок № НОМЕР_1 та додатковий НОМЕР_2.

По закінченню строку дії зазначених договорів вкладу позивач звернувся до банку із заявою про повернення йому грошових коштів. Однак працівниками банку йому було відмовлено у зв'язку з тим, що договір банківського вкладу було укладено з відділенням банку, що розташоване на території АР Крим, яка визнана тимчасово окупованою.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму банківського вкладу за договором № SAMDN01000737761778 в розмірі 314338,68 грн. з нарахованими відсотками за користування коштами в розмірі 60303,60 грн. та 3% річних в розмірі 7106,37 грн., моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. та 6000 грн. судових витрат на надання правової допомоги.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19 березня 2015 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом .

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначену ухвалу посилаючись на порушення судом норм процесуального права та направити справу за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позови до юридичних осіб повинні пред'являтися за місцезнаходженням юридичної особи. Положення Закону України «Про захист прав споживачів» при виборі підсудності на спірні правовідносини не поширюються, оскільки така послуга як банківський вклад не підпадає під визначення вказаного Закону, так як обов'язковою умовою банківського вкладу є виплата відсотків - отримання прибутку.

На підставі викладеного банк просив скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення позовної заяви для подачі до належного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Бистрова С.А., представників позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Однак, суди при вирішенні питання про відкриття провадження повинні дотримуватися правил визначення підсудності, що передбачені ЦПК України, враховувати особливості спірних правовідносин, а також приймати до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року.

Так, судова колегія погоджується з твердженням банку, що позови до юридичних осіб пред'являються за їх місцезнаходженням, але в даному випадку положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України застосовувати не можна, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відповідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

При вирішені позовів, пов'язаних із захистом прав споживачів, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року.

Як вбачається з п. 1 вказаної Постанови Пленуму Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

Оскільки Законом не визначено певних меж його дії, то судам слід враховувати, що до відносин, які ним регулюються, належать і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операції, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

При цьому під послугами, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», слід розуміти діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В даному випадку спір між сторонами виник стосовно укладених договорів банківського вкладу, відповідно банківський вклад - є однією із послуг банку, яка спрямована на надання вкладнику (фізичній особі) матеріальних благ у вигляді отримання відсотків за користування банком його коштами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року, вклад - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Крім того, характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію цього Закону.

Таким чином, викладене дає підстави спростувати доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права під час визначення підсудності, оскільки ОСОБА_5 звернувся за захистом порушеного права за своїм місцем проживання - АДРЕСА_1 (а.с. 16), що не суперечить вимогам ЦПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають достатніх правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: