Ухвала суду № 43630462, 17.04.2015, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №0911/1032/2012

17 квітня 2015 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.представника скаржника ОСОБА_1,

представника відділу ДВС - ОСОБА_2,

представника стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за скаргою ПАТ Нафтохімік Прикарпаття на бездіяльність в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5,-

в с т а н о в и в :

ПАТ Нафтохімік Прикарпаття звернулося в суд із скаргою на бездіяльність в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 з приводу накладення арешту на майно боржника.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавчий лист Надвірнянського районного суду № 0911/1031/2012 від 26.10.2012 року про стягнення з ПАТ Нафтохімік Прикарпаття на користь Мондаві ОСОБА_6А. заборгованості в сумі 1 025 710,50 дол.США.,що в гривневому еквіваленті становить 10 970 157,00 грн. Під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем 28.01.2013 року винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Згідно зі ст.52 Закону України Про виконавче провадження товариство звернулося до державного виконавця з пропозицією звернути стягнення на певне майно товариства, а саме паливно-мастилі матеріали, які були описані та арештовані держаним виконавцем 02.06.2014 року згідно Акту опису та арешту майна. 02.09.2014 року товариством отримано повідомлення про експертну оцінку майна від 27.08.2014 року та копію висновку про вартість майна від 04.08.2014 року, здійсненої ПП Автоексперт, згідно якого ринкова вартість паливно-мастильних матеріалів становить 26 248 350,00 грн. Не погоджуючись із вказаною оцінкою, ПАТ подало до ДВС заяву про призначення рецензування звіту про оцінку майна на підставі ст.58 Закону України Про виконавче провадження. 01.10.2014 року державним виконавцем до участі у виконавчому провадженні залучено експерта субєкта оціночної діяльності для проведення повторної оцінки майна. 28.10.2014 року ПАТ отримало повідомлення про експертну оцінку від 23.10.2914 року та копію висновку про вартість майна, згідно якого ринкова вартість майна станом на 14.10.2014 року становить 43 017 495,00 грн. без врахування ПДВ та 51 620 994,00 грн. з врахуванням ПДВ. Таким чином, в порушення ч.6 ст.52 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_5 тільки за Актом опису та арешту майна від 02.06.2014 року звернуто стягнення на майно ПАТ в розмірі та обсязі, що в 5 разів перевищує необхідний для виконання за виконавчим документом, не враховуючи і все інше майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття, яке було арештовано раніше. 04.11.2014 року ПАТ подало ДВС заяву про першочергове звернення стягнення на майно, вартість якого є достатньою для покриття суми заборгованості, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та зняття арешту з решти майна товариства, однак їх заява, що по суті є скаргою боржника, не була розглянута начальником відділу ДВС в установлений законом 10-денний термін. В звязку з арештом всього майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття практично паралізована робота підприємства, в звязку з чим товариство змушене звернутися в суд з даною скаргою та просить визнати неправомірними дії ст. державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_7 з накладення арешту на майно боржника ПАТ Нафтохімік Прикарпаття у виконавчому провадженні ВП №36222108 в розмірі і обсязі, що перевищують необхідні для виконання за виконавчим документом, визнати неправомірною бездіяльність в.о.начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_4 у ненаданні відповіді за заяву про зняття арешту з майна боржника та у не зверненні стягнення на майно, вартість якого є достатньою для покриття суми заборгованості та зняття арешту з решти майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття в розмірі і обсязі, що перевищують необхідні для виконання за виконавчим документом; зняти арешт з майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття, накладений з актом опису та арешту майна від 02.06.2014 року, крім майна в розмірі і обсязі необхідних для виконання за виконавчим документом з врахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а саме: мазуту М-40 48,084 т. вартістю 347 132,00 грн., мазуту М-40 в кількості 1054,499 т. вартістю 7 612 721,00 грн., коксу КС-8 в кількості 6,060 т. вартістю 4725,00 грн., коксу КС-0 в кількості 325,900 т. вартістю 211770,00 грн., вакуумного газойлю в кількості 245,919 т. вартістю 2796468,00 грн.; зняти арешт з майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття, що перевищує розмір і обсяг, необхідний для виконання за виконавчим документом; зняти арешт з майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 36222108 від 28.01.2013 року; зняти арешт з майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття накладений згідно з Актом опису та арешту майна від 08.04.2014 року, 09.04.2014 року, 14.04.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 36222108.

В судовому засіданні представник ПАТ Нафтохімік Прикарпаття вимоги, заявлені в скарзі, підтримала в повному обсязі з наведених підстав, просить скаргу задоволити.

Представник відділу примусового виконання рішень ДВС України в судовому засіданні скаргу не визнав, зазначивши, що здійснення всіх виконавчих дій, направлених на примусове стягнення з ПАТ Нафтохімік Прикарпаття на користь Мондаві ОСОБА_6А. заборгованості в сумі 10 970 157,00 грн., проводилося і проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить в задоволенні скарги відмовити.

Представник Компанії Мондаві ОСОБА_6А. в судовому засіданні також просить відмовити в задоволенні скарги, вважаючи її безпідставною та подано з пропуском строку звернення до суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду,перевіривши наявні матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органі і посадових осіб, визначених цьому законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст.17 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон N 606-XIV) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.25 Закону N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавчий лист Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області № 0911/1031/2012 від 26.10.2012 року про стягнення з ПАТ Нафтохімік Прикарпаття на користь Мондаві ОСОБА_6А. заборгованості в сумі 1 025 710,50 дол.США.,що в гривневому еквіваленті становить 10 970 157,00 грн.,по якому 28.01.2013 року постановою ст.державного виконавця ДВС України ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження ВП № 36222108.

28.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

Згідно ст. 52 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Дійсно, відповідно до ч.6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно постанови державного виконавця від 15.03.2013 року вирішено стягнути з ПАТ Нафтохімік Прикарпаття виконавчий збір в розмірі 1 097 015, 70 грн., а постановою від04.11.2013 року витрати на проведення виконавчих дій в сумі 236,70 грн.

Загалом до стягнення з боржника ПАТ Нафтохімік Прикарпаття підлягає сума 12 067 409, 40 грн.

В ході проведення виконавчих дій з ПАТ Нафтохімік Прикарпаття частково стягнуто суму заборгованості в розмірі 1 273 808, 06 грн.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні й примусовій реалізації.

Тобто звернення стягнення на майно (про яке йде мова в ч. 6 ст. 52 Закону) це не лише дії, пов'язані з арештом, які є предметом оскарження у даній справі, а й наступні дії щодо вилучення майна та його реалізації.

Частині 6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження кореспондує частина 11 ст. 62 Закону, за змістом якої, у разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Отже, виходячи із змісту вище вказаних норм Закону, постає висновок, що опису й арешту підлягає все майно боржника, наявне у його власності на час здійснення виконавчих дій, а вже реалізація цього майна здійснюється у розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та поверненням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

На користь такого висновку вказує ч. 5 ст. 52 Закону, за змістом якої боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

І, насамкінець, відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як встановлено судом, державним виконавцем постійно здійснюються заходи для реалізації арештованого майна, на яке в першу чергу наголошує ПАТ Нафтохімік Прикарпаття (паливно-мастильні матеріали), однак станом на день винесення рішення їх реалізація на торгах за ціною, вказаною у Висновку про вартість майна не відбулася (а.с.101-102, 111-113, 121-132).

Разом з тим, частиною 5 ст. 57 Закону передбачено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вбачається з акту опису й арешту майна від 08.04.2014 року, згідно якого описано майно боржника транспортні засоби обмеження права користування цим майном не встановлено (а.с.13-20).

Заборонено розтрачати, підмінювати, пошкоджувати, приховувати, використовувати тільки майно автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, які описані в актах опису й арешту майна від 09.04.2014 року та14.04.2014 року (а.с.21-25). Однак сама заборона використання даних транспортних засобів, на думку суду, ніяк не впливає на роботу підприємства в цілому, як на це вказує скаржник.

Стосовно вимоги скаржника зняти арешт з майна ПАТ Нафтохімік Прикарпаття, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 36222108 від 28.01.2013 року, то дана вимога також не підлягає до задоволення, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, постановою начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України від 05.06.2013 року дану постанову вже скасовано.

За змістом ОСОБА_8 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-152/0/4-13 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі вбачається, що суд, вирішуючи скаргу на дії державного виконавця, не може підміняти своїм рішенням повноваження, якими наділений безпосередньо державний виконавець, тому суд вправі лише зобов'язати державного виконавця вчинити певні дії.

Відповідно до п. 18 Постанови № 6 від 7 лютого 2014 року Пленуму ОСОБА_8 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах, виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Так суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Аналізуючи наведене, суд зауважує, що вимоги заявника в частині зняття судом арешту, накладеного державним виконавцем, не підлягають задоволенню, бо суд не вправі перебирати на себе функції державної виконавчої служби.

Стосовно вимоги скарги про визнання неправомірною бездіяльності в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, що полягає у ненаданні відповіді на заяву ПАТ Нафтохімік Прикарпаття від 03.11.2014 року суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Порушення вказаної норми скаржник вбачає в тому, що державним виконавцем не надано жодної відповіді на його заяву (скаргу) від 03.11.2014 року (а.с.13-14).

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що державним виконавцем розглядалася дана заява та надавалася скаржнику відповідь на неї, а відтак таку бездіяльність державного виконавця слід визнати незаконною, як такою що суперечить ст. 11 Закону.

З огляду на все вищенаведене суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги.

На підставі наведеного, ст. ст. 11, 17, 18, 26, 52, 60, 62, 82 Закону України Про виконавче провадження, керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ПАТ Нафтохімік Прикарпаття на бездіяльність в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 з приводу накладення арешту на майно боржника задоволити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 при здійсненні виконавчого провадження ВП № 36222108, яка полягає у нерозгляді заяви ПАТ Нафтохімік Прикарпаття від 03.11.2014 року та ненадання жодної відповіді на неї в порушення приписів ст. 11 Закону України Про виконавче провадження.

В решта скаргу ПАТ Нафтохімік Прикарпаття залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Флоряк Д.В.