Рішення № 43628875, 12.03.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9135/14-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 березня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Богінкевич С. М. ,

при секретарі - Власюк М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.09.2010 року, близько 15 год., на перехресті пр.Генерала Острякова-Генерала Лебедя у м.Севастополі, з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1, відбулась ДТП.

Вказує, що у вищезазначеній ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та за кермом якого знаходився водій ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого було застраховано в ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до полісу ВС/2152957.

Зазначає, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Севастополь від 05.05.2011 року відповідача за фактом скоєння вищезазначеної ДТП було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, зазначив, що оскільки відповідач на момент скоєння вищезазначеної ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961, власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість відновлювального ремонту винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано.

Зазначає, що у зв'язку з настанням події, передбаченої пп. а) п.41.1 ст.41 Закону України № 1961, МТСБУ 23.05.2011 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі у розмірі 11 727,80 грн. (без урахування ПДВ), відповідно до встановленого п. 9.2 ст. 9 вищезазначеного Закону України № 1961 лімітом відповідальності, керуючись нормами пп. а) п. 41.1 ст. 41, у зв'язку з чим МТСБУ виконало покладену на нього Законом № 1961 обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій особі з вини власника транспортного засобу, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Крім того, відповідно до наказу №2177 від 23.08.2011 року та на підставі заяви потерпілої від 01.08.2011 року останній було доплачено суму ПДВ у розмірі 2 345,56 грн.

Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку витрати понесені позивачем не відшкодовані, позивач змушений був звернутись до суду з даною позовною заявою та просить стягнути з відповідача в порядку регресу 14 073,36 грн.

У судове засідання 12.03.2015 року представник позивача не з'явився, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак останнім до суду подано заяву, у якій позов він підтримав та просив його задоволити повністю з підстав, викладених у ньому, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі доказів, долучених до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, тому суд з урахуванням положеннь п. 5 ст. 74, ст. 224 ЦПК України та заяви представника позивача, в якій він не заперечував проти такого розгляду справи, приходить до висновку про можливість слухати справу у його відсутність на підставі всіх наявних доказів, долучених до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 41 цього ж закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що 10.09.2010 року о 15 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухаючись по м.Севастополь по пр.Генерала Острякова, на регульованому перехресті з вул.Генерала Лебедя виконав рух на заборонений (червоний) сигнал світлофора, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який рухався на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора справа, після чого автомобіль ЗАЗ скоїв зіткнення із автомобілем «Нісан», д.н.з. НОМЕР_6, який зупинився у зустрічному напрямі, що призвело до механічних пошкоджень втомо білей та ДТП, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м.Севастополь від 05.05.2011 року (а.с.16-17).

Відповідно до вищезазначеної постанови Ленінського районного суду м.Севастополь від 05.05.2011 року відповідач за фактом скоєного вищезазначеної ДТП був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом також встановлено, що в результаті вищевказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с.14)

Крім того, слід зазначити, що під час вищезазначеної ДТП за кермом автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 знаходився водій ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого було застраховано в ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до полісу ВС/2152957 (а.с.18).

Відповідно до висновку спеціаліста серія SL № 150026 (а.с.19-23) у результаті вищезазначеної ДТП власнику автомобіля НОМЕР_2 було завдано матеріальні збитки у розмірі 14 073,36 грн. (з ПДВ).

Судом встановлено, що на момент вчинення вищезазначеної ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961, у зв'язку з чим власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, звернулась із повідомлення про ДТП (а.с.11), заявою про страхове відшкодування (а.с.12) до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість відновлювального ремонту винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано.

Судом встановлено, що договірні зобов'язання між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем відсутні.

Нормами ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України № 1961 від 01.07.2004 року, який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Згідно з пп. а) п. 41.1 ст. 41 вищезазначеного Закону України № 1961, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, зазначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону України № 1961 МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з настанням події, передбаченої пп. а) п.41.1 ст.41 Закону України № 1961 МТСБУ 23.05.2011 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі - ОСОБА_2 всього у розмірі 14 073,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3154 від 19.07.2011 року (а.с.30), №3696 від 25.08.2011 року (а.с.32).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки МТСБУ виконало покладену на нього Законом України № 1961 обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій особі з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14 073,36 грн. знайшли своє доведення в ході судового розгляду , а тому підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 243 гривні 60 копійок (а.с.43).

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 41, 39, 49 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та керуючись ст.ст. 3-14, 57-60, 79- 89, 169, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) матеріальну шкоду в розмірі 14 073 (чотирнадцять тисяч сімдесят три) 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом шляхом ухвалення за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С. М. Богінкевич