Рішення № 43628739, 16.04.2015, Оболонський районний суд міста Києва

16.04.2015 Справа № 756/3420/15-ц

Номер справи 756/3420/15-Ц

Номер провадження 4-С/756/73/15

У Х В А Л А

14 квітня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кричиної А.В.

при секретарі Булизі І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся скаржник зі скаргою на дії державного виконавця, згідно якої просив визнати дії державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві при винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.03.2014 року та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.01.2015 року неправомірними. Свої вимоги мотивував тим, що 17.09.2008 року Оболонським районним судом м.Києва було ухвалено заочне рішення у справі за позовом ЗАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 18.03.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення. 25.03.2014 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17405,99 грн., та постанову від 22.01.2015 року про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 116,10 грн. Зазначені постанови після повернення виконавчого документа стягувачеві були винесені в окреме провадження. Постановляючи вказані постанови державний виконавець виходив з того, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, однак це не відповідає дійсності, оскільки в постановах вказана адреса - АДРЕСА_2 в той час як ОСОБА_1 з 2005 року проживає за адресою - АДРЕСА_1

В судове засідання скаржник та представник ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином, про що свідчать власноручні їх підписи в розписці на а.с. 19. У зв'язку з зазначеним суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутності вказаних осіб на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали, що стосуються скарги, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог скаржника з наступних підстав.

У зв'язку із звернення судового рішення до примусового виконання постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві від 18.03.2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ПроКредит Банк» боргу у сумі 174059,95 грн. В зазначеній постанові вказана адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 та йому встановлено строк самостійного виконання рішення суду до 24.03.2014 року. Вказана постанова була направлена скаржнику до відому за адресою вказаною у постанові.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 28 зазначеного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

На виконання вказаних положень Закону 25.03.2014 року державним виконавцем ухвалена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17405,99 грн., в якій адреса боржника також зазначена АДРЕСА_2

Як вбачається з копії акта державного виконавця від 08.04.2014 року доданого до письмових заперечень, державним виконавцем встановлено, що за вказаною адресою боржник не зареєстрований та не проживає більше семи років. Крім того, з довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у м. Києві від 12.05.2014 року державний виконавець дізнався, що дійсне місце реєстрації боржника з жовтня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1. Однак, державним виконавцем ОСОБА_1 за дійсною адресою його проживання про відкриття провадження повідомлено не було, строку для самостійного виконання рішення йому не встановлено.

Як вбачається з норми ст. 28 зазначеного Закону стягнення виконавчого збору пов'язується з невиконанням відповідачем у встановлені державним виконавцем строки рішення суду самостійно. Однак при розгляді скарги судом встановлено, що державним виконавцем фактично ОСОБА_1 строк для самостійного виконання рішення суду не встановлювався, отже дії державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві при винесені постанови від 25.03.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17405,99 грн. слід визнати неправомірними.

Згідно ч. ч. 1, 4, 5 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Враховуючи, що відповідно до зазначеної норми стягнення витрат є безумовним, підстав для визнання дій державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві неправомірними при винесені постанови від 22.01.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 116,10 грн. судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження, ст. ст. 383-389 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при винесені постанови від 25.03.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17405,99 грн. неправомірними.

В задоволені іншої частині вимог відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя