Вирок № 43628669, 15.04.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/32958/14-к

В И Р О К

іменем України

"15" квітня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарі: Фещенко Є.В.,

за участю прокурора: Мороз О.В.,

за участю захисника: ОСОБА_1,

за участю законного представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12014100040016417 за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лизунівка, Новгород-Сіверського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

04.12.2014 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ст.ст.15ч.3, 185ч.3, 186ч.2 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, з урахуванням подальших змін, внесених ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11 березня 2015 року, із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.15ч.3, 185ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи притягнутим 02 вересня 2014 року Дніпровським РУ ГУМВС Украни в м.Києві до кримінальної відповідальності за ст.ст.15ч.3,185ч.3, 186ч.2 КК України, продовжив злочинну діяльність та вчинив новий умисний корисливий злочин, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 17 листопада 2014 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку №9-а по Дарницькому бульвару у м.Києві, помітив автомобіль НОМЕР_1, при цьому у нього виник злочиний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи керамічний патрон, який мав при собі, розбив скло правих задніх дверцят автомобіля НОМЕР_1, після чого проник до салону вказаного автомобіля.

Діючи далі, ОСОБА_3 намагався викрасти з салону автомобіля НОМЕР_1 коробку, в якій знаходилось шість бабін застібки текстильної, вартістю 134 гривні 37 копійок кожна, всього на загальну суму 806 гривень 25 копійок, однак, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був помічений свідком ОСОБА_4 та затриманий останнім при спробі втекти з місця події.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально і послідовно пояснив, що дійсно 17 листопада 2014 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, він, знаходячись біля будинку №9-а по Дарницькому бульвару у м.Києві, помітив автомобіль НОМЕР_2, при цьому вирішив вчинити крадіжку з вказаного автомобіля. З цією метою, він, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи керамічний патрон, який мав при собі, розбив скло правих задніх дверцят автомобіля "Honda", після чого проник до салону вказаного автомобіля, звідки намагався викрасти з заднього сидіння коробку, в якій, як виявилось в подальшому знаходилось шість бабін застібки текстильної, однак, не закінчив злочин, оскільки був помічений свідком ОСОБА_4, який його затримав при спробі втекти з місця події.

Свою винність ОСОБА_3 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, пояснив, що вчинив даний злочин у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, послався на те, що зробив для себе відповідні висновки, а також зазначив, що з доказами зібраними у кримінальному провадженні, в тому числі з переліком, кількістю та вартістю майна, яким намагався заволодіти, що зазначена в обвинувальному акті, згоден повністю, фактичні обставини справи не оспорював.

Дані обвинуваченим ОСОБА_3 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15ч.3, 185ч.2 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також протоколу огляду місця події, даних висновку судово-трасологічної експертизи, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Винність ОСОБА_3, який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ст.ст.15ч.3, 185ч.2 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив замах на повторне таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, при цьому, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який не навчається, не працює, за місцем реєстрації та колишнього навчання характеризується посередньо, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, майно, яким ОСОБА_3 намагався заволодіти повернуто потерпілій.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, суд визнає щире каяття обвинуваченого та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, враховуючи, що ОСОБА_3 станом на момент вчинення інкримінованих дій був притягнутий до кримінальної відповідальності, при цьому висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність, а тому, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке, виходячи з сукупності зазначених судом обставин, буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

У зв'язку з наведеним, підстав для застосування ст.ст.75, 104 КК України суд не вбачає.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин, за який засуджується по даній справі 17.11.2014 року, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 04.12.2014 року, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України.

Речові докази по справі: дві картонні коробки, в яких знаходились шість бабін із застібками, п'ять бабін із застібками ремінними та 12 штук жіночих колгот, які належать потерпілій ОСОБА_5 та передані останній на зберігання під розписку слід залишити у володінні та розпорядженні останньої.

Крім того, підлягають стягненню з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 393 гривень 12 копійок на користь держави за проведення по справі судово-трасологічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.336, 368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15ч.3,185ч.2 КК України і призначити йому покарання за цей злочини у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 04 грудня 2014 року, з урахуванням подальших змін, внесених ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.03.2015 року, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, менш суворого покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, призначеного цим вироком, призначити остаточно ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної Пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області залишити без зміни до набрання вироком законної сили та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання з 17.11.2014 року.

Речові докази по справі: дві картонні коробки, в яких знаходились шість бабін із застібками, п'ять бабін із застібками ремінними та 12 штук жіночих колгот, які належать потерпілій ОСОБА_5 та передані останній на зберігання під розписку - залишити у володінні та розпорядженні останньої.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 393 гривень 12 копійок на користь держави за проведення по справі судово-трасологічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: