Ухвала суду № 43626701, 15.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/78/2015(м)

263/11849/13-ц

Головуючий в 1 інстанції Соловйов О.Л.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„09 " квітня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Зайцевої С.А.

Суддів: Осипчук О.В., Пономарьової О.М.

При секретарі: Макаровській К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 ,третя особа ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя,визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково:

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : - квартиру АДРЕСА_1 вартістю 313 157 грн. ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 ,площею 0,0800 га, вартістю 57 600 грн.; - автомобіль «Toyota Rav 4 2.0 CVТ Prestige», 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3,вартістю 241 070 грн.;

- будівельні матеріали об'єкта незавершеного будівництва, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3, загальною вартістю 681 555,76 грн.;

- грошові кошти у сумі 31 000 доларів США, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «ПУМБ», відкритому на ім'я ОСОБА_1 ;

- грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, що перебували на депозитних рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1;

- предмети меблів та побутову техніку : дзеркальну шафу, вартістю 2 200 грн.; шафу з дубу вартістю 2 499 грн.; комод з дубу, вартістю 1 019 грн.; стіл мармуровий, вартістю 14 000 грн.; вішалки для одягу з клена, вартістю 1 139 грн.; шафу дзеркальну, вартістю 349 грн.; стелаж з сосни, вартістю 789 грн.; буфет з сосни, вартістю 1789 грн.; тумбу, вартістю 990 грн.; диван кутовий кремового кольору, вартістю 8 663,20 грн.; кутовий розсувний диван сірого кольору, вартістю 6 200 грн.; змішувач для ванної кімнати, вартістю 990 грн.; сушник для рушників, вартістю 1 100 грн.; меблеву плиту, вартістю 7 199,21 грн.; кондиціонер, вартістю 3 999 грн.; диван розкладний, вартістю 2 199 грн.; крісла оранжевого кольору - 2 штуки, вартістю 2 597,92 грн.; меблі, дзеркало для меблі, вартістю 2 650 грн.; плетені меблі, вартістю 3 800 грн.; килим плямоочисний - 2 штуки, вартістю 139,80 грн.; диван кутовий чорного кольору вартістю 3 950,10 грн.; фонтан, вартістю 3 200 грн.

Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,8 кв. м., жилою площею 29,6 кв. м.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52,8 кв. м., жилою площею 29,6 кв. м.

Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на земельну ділянку НОМЕР_8 ,площею 0,0800га,кадастровий номер НОМЕР_7 по АДРЕСА_4 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на ? частку земельної ділянки НОМЕР_8 ,площею 0,0800га,кадастровий номер НОМЕР_7 по АДРЕСА_4 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на ? частку автомобіля «Toyota Rav 4 2.0 CVТ Prestige», 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3,вартістю 241 070 грн.;

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частку грошових коштів,що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «ПУМБ», відкритого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 15 500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частку грошових коштів, що перебували на депозитних рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частку вартості будівельних матеріалів, що знаходяться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 у розмірі 340 777 (триста сорок тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 88 коп.

Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на: дзеркальну шафу, вартістю 2 200 грн.; шафу з дубу вартістю 2 499 грн.; комод з дубу, вартістю 1 019 грн.; стіл мармуровий, вартістю 14 000 грн.; вішалки для одягу з клена, вартістю 1 139 грн.; шафу дзеркальну, вартістю 349 грн.

Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на: стелаж з сосни, вартістю 789 грн.; буфет з сосни, вартістю 1789 грн.; тумбу, вартістю 990 грн.; диван кутовий кремового кольору, вартістю 8 663,20 грн.; кутовий розсувний диван сірого кольору, вартістю 6 200 грн.; змішувач для ванної кімнати, вартістю 990 грн.; сушник для рушників, вартістю 1 100 грн.;меблева плита, вартістю 7 199,21 грн.; кондиціонер, вартістю 3 999 грн.; диван розкладний, вартістю 2 199 грн.; кресло оранжевого кольору - 2 штуки, вартістю 2 597,92 грн.; меблі, дзеркало для меблі, вартістю 2 650 грн.; плетені меблі, вартістю 3 800 грн.; килим плямоочисний - 2 штуки, вартістю 139,80 грн.; диван кутовий чорного кольору вартістю 3 950,10 грн.; фонтан, вартістю 3 200 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3799 грн.65 коп.

Скасовано заходи забезпечення позову, які було застосовано судом при розгляді даної справи відповідно ухвали суду від 14 листопада 2013 року :

- арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 ,яка належала на час розгляду судом питання про накладення арешту, ОСОБА_1 ;

- арешт земельної ділянки, площею 0,0800 га, кадастровий НОМЕР_9, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;

- арешт будівельних матеріалів, вартістю 700 000 грн., з яких збудовано об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 ;

- арешт земельної ділянки, площею 0,0402 га, кадастровий НОМЕР_9, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- заборону експлуатації автомобіля «Toyota Rav 4 2.0 CVТ Prestige», 2012 року випуску, двигун № НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_3, шляхом постановки на штрафний майданчик ВДАІ м. Маріуполя.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, ухвалити нове, яким поділити земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий НОМЕР_9, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ,визнавши право власності за сторонами по ? частки . Поділити квартиру АДРЕСА_1 ,визнавши право власності за сторонами по ? частки. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1\2 частку грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у відділенні № 15 м. Маріуполя ПАТ « ПУМБ « у розмірі 15 500 доларів США. Поділити між сторонами 10 000 доларів США по ? частки грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку у Жовтневому відділенні ПАТ КБ « ПриватБанк» м.Маріуполя, визнавши за сторонами право власності по 5 000 доларів США. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення вартості будівельних матеріалів у зв*язку із необґрунтованістю та недоведеністю. В частині поділу рухомого майна , позовні вимоги задовольнити частково у такому порядку : на користь позивача ОСОБА_2 виділити у власність майно на суму 10 437 грн.72 коп.,а саме : телевізор Панасонік вартістю 4 500 грн;крісло оранжевого кольору -2 шт. вартістю 2 597 грн.92 коп.; килим плямоочисний - 2 шт., вартістю 139,80 грн.; фонтан, вартістю 3 200 грн. Виділити ОСОБА_1 у власність майно на суму 10 990 грн.,а саме : тумбу вартістю 990 грн., кутовий розсувний диван сірого кольору, вартістю 6 200 грн.; плетені меблі, вартістю 3 800 грн. З метою рівняння часток стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 552 грн.28 коп. В іншій частині поділу рухомого майна відмовити . Вирішити питання про розподіл судових витрат та в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, крім того не об'єктивно дана оцінка доказам .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 ,третя особа ОСОБА_4 не з*явилися ,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограм,зареєстрованих в журналі телефонограм № 4 №№ 560,561,1543 (т.2.а.с.282,283,285,286) . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надали суду заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність ( т.2.а.с.287,289).ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення,відповідно яких просив апеляційну скаргу відхилити,рішення суду залишити без змін.

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1.ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення,суд першої інстанції всебічно,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те,що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви ,з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 2011 року .Дітей від шлюбу не мають. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з серпня 2013 року, шлюб не розірвано .

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 23 грудня 2011 року, ОСОБА_1 було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-19) .

Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2011 року,ОСОБА_1 було придбано земельну ділянку АДРЕСА_4 (т. 1. а.с.25-26).

Відповідно до договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 20011446 від 01 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1, остання розмістила грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США на депозитному рахунку, відкритому на її ім'я у ПАТ «ПУМБ» на період з 01.02.2013 року по 01.05.2013 року під процентну ставку 5,1% річних (т.1. а.с.38-42). Згідно із додатковою угодою від 30.04.2013 року до Договору банківського вкладу № 20011446,було продовжено термін дії договору банківського вкладу на строк з 01.05.2013 року по 01.11.2013 року, сума грошового вкладу залишилась незмінною, процентна ставка склала 6,1% річних (т.1. а.с.43-44).

На ім'я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» були відкриті депозитні рахунки (т.1. а.с.83-88) : - № НОМЕР_10 (договір про депозитний вклад № SAMDN 80000737246442 від 22.08.2013 року); - № НОМЕР_11 (договір про депозитний вклад № SAMDN 01000737367743 від 30.08.2013 року); - № НОМЕР_12,№ НОМЕР_13,НОМЕР_14,НОМЕР_15 (договір про депозитний вклад № SAMDN 01000737367702 від 30.08.2013 року). Відповідно виписок банків за наведеними депозитними рахунками загальна сума грошових коштів, яка перебувала на вказаних рахунках на час припинення шлюбних відносин - станом на серпень 2013 року - складала 41 000 доларів США.

Відповідачка не надала суду доказів повернення 1/2 частини грошових коштів позивачу, після того як вона отримала кошти з банку і закрила рахунки.

Відповідно інформації МРЕВ-ІІ УДАІ УМВС України в Донецькій області за ОСОБА_1 станом на 18 листопада 2013 року, було зареєстровано автомобіль марки «Toyota Rav 4», 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3 (т.1. а.с.65). Вказаний автомобіль належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № Д-2125 від 26 червня 2012 року (т.1. а.с.30-35).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя , суд першої інстанції виходив з того,що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу за правилами глави 8 СК України ,а також вважав,що таким розподілом не порушуються майнові права сторін. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Rav 4», укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того ,що немає жодної підстави для визнання недійсним договору з підстав ст. 215 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, тому що він ґрунтується на законі та обставинах справи.

Відповідно до ст.60 СК України майно,набуте подружжям за час шлюбу ,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини (навчання,ведення домашнього господарства,догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається ,що кожна річ ,набута за час шлюбу,крім речей індивідуального користування ,є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна ,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст.70 СК України.

Відповідно до ст.71 СК України майно ,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя,ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини,чоловіка,дітей та інші обставини ,що мають істотне значення для справи.

Крім того ,вирішуючи спори між подружжям про майно ,необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна ,наявного на час припинення спільного ведення господарства,з*ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя,що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України,ч.3.ст.368 ЦК України ),відповідно до ч.ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна ,за винятком тих,які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту),незалежно від того,на ім*я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами,якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «).

Відповідно до ст.71 СК України майно ,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя,ділиться між ними в натурі,при цьому неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Відповідно до ст.190 ЦК України майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.п.22, 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК та ст.372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції виходив з того,що об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , яке підлягають поділу між сторонами у рівних частках - по 1/2 частці кожному є : - квартира АДРЕСА_1 дійсною ринковою вартістю 313 157 грн. ; - земельна ділянка АДРЕСА_2 ,площею 0,0800 га, дійсною ринковою вартістю 57 600 грн.; - автомобіль «Toyota Rav 4 2.0 CVТ Prestige», 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3,середньо ринковою вартістю вартістю 241 070 грн.; - будівельні матеріали об'єкта незавершеного будівництва, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3, загальною вартістю 681 555,76 грн.; - грошові кошти у сумі 31 000 доларів США, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «ПУМБ», відкритому на ім'я ОСОБА_1 ; - грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, що перебували на депозитних рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1; - предмети домашнього вжитку та побутова техніка ,відповідно переліку наведеного у позовній заяві ОСОБА_2

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2014 року (т. 2 а.с.37-43) дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 313 157 грн.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_2 ,площею 0,0800 га, вартість вказаної земельної ділянки станом на 25 вересня 2014 року становить 57 600 грн. (т. 2. а.с. 6-20).

Як зазначив ОСОБА_2, автомобіль марки «Toyota Rav 4» на теперішній час перебуває у власності ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 , без згоди та відома позивача 05 жовтня 2013 року було видано довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на право розпорядження (в тому числі й продажу) спірного автомобіля (т.1. а.с.52). В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі довіреності, здійснили відчуження вказаного автомобілю на ім'я ОСОБА_3 , уклавши з ним договір купівлі-продажу. В матеріалах справи відсутній даний договір купівлі-продажу, укладений між довіреними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_3, разом з тим вказаний факт не заперечувався у судовому засіданні самою відповідачкою, яка визнала факт продажу автомобіля «Toyota Rav 4» та знаходження у ОСОБА_3 спірного автомобіля з жовтня 2013 року, проте зауважувала, що вказані дії нею були здійсненні за згодою ОСОБА_2, грошові кошти, виручені від продажу спірного автомобіля нею було передані позивачу.

При цьому суд зазначив , що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, законодавцем визначено спосіб захисту порушених прав одного з подружжя при відчуженні майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності без його згоди.

З огляду на викладене суд вважав за можливе захистити права позивача шляхом врахування вартості спірного автомобілі при поділі майна подружжя ОСОБА_2.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_8 середня ринкова вартість колісного транспортного засобу «Toyota Rav 4 2.0 CVT Prestige», 2012 року випуску станом на 01 жовтня 2013 року становить 241 070 грн. ,яка підлягає врахуванню при поділі спільного майна ОСОБА_2 (т.2. а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи , згідно із договором дарування земельної ділянки від 25 грудня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у рівних частках належить земельна ділянка площею 0,0502 га за адресою АДРЕСА_3 (т.1.а.с.46).

Судом встановлено,що на вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 було здійснено будівництво будинку (дачі), який не введено в експлуатацію. На придбання будівельних матеріалів позивачем було витрачено грошові кошти ? частка яких підлягає стягненню з ОСОБА_1 У судовому засіданні відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог в цій частині, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що будівництво будинку здійснювалось її батьком - ОСОБА_10 за його власні кошти.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 06 жовтня 2014 року (т. 2.а.с.34-36) , проведеним візуальним оглядом за місцезнаходженням земельної ділянки експертом виявлені наступні споруди та будівлі, перелік та опис яких міститься у експертному висновку, які, за думкою експерта є нерухомим майном. Проте, визначити, чи є спірне домоволодіння об'єктом завершеного будівництва не є можливим, оскільки експерт не мав доступу до будівель, які маються у складі даного домоволодіння, з огляду на що не може визначити готовність основного домобудівництва. З тих же підстав експерт не мав можливості визначити перелік, об'єм та вартість матеріалів по будівництву вказаного об'єкту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно зазначив ,що оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і не пройшов державну реєстрацію, позивач має право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку. Загальна вартість використаних будівельних матеріалів, згідно з наданими позивачем документами (квитанції, чеки) становить 681 555,76 грн. Приймаючи до уваги неможливість виділу в натурі вказаного об'єкту спільної сумісної власності подружжя, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача ? частку вартості будівельних матеріалів у розмірі 340 777грн. 88 коп .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про будівництво будинку її батьком ОСОБА_10 за його власні кошти є непереконливими. Жодних доказів , які б спростовували зазначені позивачем обставини щодо придбання будівельних матеріалів,відповідачкою,ані суду першої інстанції,ані апеляційному суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також,з досліджених доказів судом встановлено,що відповідно до копії заяви про зняття коштів з банківського вкладу (депозиту) (т.1. а.с.45), 05 вересня 2013 року ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США на свій картковий рахунок. Враховуючи викладене та той факт, що наведені грошові кошти є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 15 500 доларів США, що складає 1/2 частку грошового внеску.

Згідно із випискою за депозитними рахунками ПАТ КБ «Приватбанк» станом на листопад 2013 року грошові кошти, які перебували на депозитних рахунках ОСОБА_1 на суму 10 000 доларів США були нею зняті з депозитних рахунків (т.1. а.с. 83). З відповідачки на користь позивача суд стягнув ? частку вказаних грошових вкладів у розмірі 5 000 доларів США.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладені роз'яснення, при вирішенні питання про присудження певної речі одному з подружжя, суди, лише у разі, якщо така річ є неподільною, одночасно повинні вирішити питання про припинення права власності іншого подружжя на частку цієї речі.

Суд зазначив,що такі об'єкти спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, як квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль «Toyota Rav 4»; земельна ділянка АДРЕСА_2 є неподільними. При розгляді судом справи, сторони не дійшли домовленості щодо поділу між ними неподільних речей та отримання одним з подружжя грошової компенсації за належну йому частку у спільній сумісній власності. Виходячи з вимог розумності та справедливості, аналізуючи наведені вище норми діючого законодавства, який регулюють спірні правовідносини, приймаючи до уваги реальний обсяг майна подружжя ОСОБА_1, яке підлягає поділу, суд обґрунтовано вважав за можливе відступити від необхідності надання відповідачкою ОСОБА_1 згоди на присудження неподільних речей одному з подружжя та, відповідно прийняття іншім грошової компенсації.

Дійсна ринкова вартість спірної квартири складає 313 157 грн. Середня ринкова вартість автомобіля «Toyota Rav 4», 2012 року випуску, становить 241 070 грн. Дійсна ринкова вартість земельної ділянки НОМЕР_8 становить 57 600 грн. При цьому, ОСОБА_1 без згоди позивача було здійснено розпорядження автомобілем «Toyota Rav 4», який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, на користь третьої особи - ОСОБА_3, та на теперішній час здійснити виділ в натурі цього автомобіля є неможливим. Враховуючи викладені обставини та обсяг майна подружжя, що є об'єктами спільної сумісної власності, суд вважав за можливе виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ,з урахуванням того, що вона є неподільної, а спільне користування нею сторонами є неможливим через відносини, які між ними склались, одночасно припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири. В той же час в рахунок компенсації вартості ? частки квартири , яка складає 156 578,50 грн., суд вважав за доцільне виділити відповідачці автомобіль «Toyota Rav 4», який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, проте яким на теперішній час ОСОБА_1 самовільно розпорядилась, уклавши договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 без згоди позивача , вартість якого складає 241 070 грн. (вартість ? частки - 120 535 грн.) та виділити відповідачці земельну ділянку АДРЕСА_2, вартістю 57 600 грн. (вартість 1\2 частки - 28 800 грн.), припинивши право власності ОСОБА_2 на спірний автомобіль та земельну ділянку.

Судом враховано різницю, між вартістю спірної квартири та сумарною вартістю автомобіля та земельної ділянки, яку судом виділено відповідачці, що складає 14 487 грн. ( 313 157 грн. (вартість квартири) - 298 670 грн. (сумарна вартість автомобіля та земельної ділянки), яку суд вважав за можливе врахувати при поділі в натурі предметів домашнього вжитку та побутової техніки, збільшивши частку ОСОБА_1 на вказану різницю. Доводів неправомірності рішення у вказаній частині апелянтом не приведено, проте відповідачка просить поділити земельну ділянку АДРЕСА_4.

Вирішуючи спір про поділ в натурі майна (меблів та побутової техніки), яке було придбано ОСОБА_1 в період шлюбу, судом враховані наступні обставини.У позовній заяві ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог міститься перелік майна - меблів та побутової техніки, яку сторонами було придбано в період шлюбу із зазначенням їх вартості. У своїх запереченнях відповідачка в цій частині позовні вимоги визнала частково, заперечуючи проти існування деяких предметів меблів та побутової техніки. На підтвердження позовних вимог у цій частині,в ході розгляду справи позивачем надано суду копії чеків, які підтверджують факт придбання сторонами деяких меблів та побутової техніки. На переконання суду фактичному поділу в натурі підлягають саме ті предмети домашнього вжитку, існування та придбання яких підтверджено відповідними доказами - товарними чеками або ж не заперечується відповідачкою у справі.

За розрахунками суду загальна вартість майна - меблів та побутової техніки - яке підлягає поділу, придбання якого підтверджено відповідними товарними чеками та не заперечувалось відповідачкою становить 71 462 грн. При цьому врахована різниця - 14 487 грн. - між вартістю квартири, яку судом виділено у власність ОСОБА_2 та земельною ділянкою з автомобілем, виділену у власність ОСОБА_1 З огляду на викладене суд дійшов висновку ,що відповідачці підлягає виділу в натурі майно - меблі та побутова техніка - на загальну суму 50 218 грн., а позивачу на суму 21 244 грн. Здійснюючи розподіл майна - меблів та побутової техніки - судом врахована позиція кожної із сторін у справі та виділено в натурі позивачу наступного майна на загальну суму 21 206 грн.: - дзеркальну шафу, вартістю 2 200 грн.;- шафу з дубу вартістю 2 499 грн.;- комод з дубу, вартістю 1 019 грн.;- стіл мармуровий, вартістю 14 000 грн.;- вішалки для одягу з клена, вартістю 1 139 грн.;- шафу дзеркальну, вартістю 349 грн. Відповідачці на загальну суму 50 256 грн.:- стелаж з сосни, вартістю 789 грн.;- буфет з сосни, вартістю 1789 грн.;- тумбу, вартістю 990 грн.;- диван кутовий кремового кольору, вартістю 8 663,20 грн.;- кутовий розсувний диван сірого кольору, вартістю 6 200 грн.;- змішувач для ванної кімнати, вартістю 990 грн.;- сушник для рушників, вартістю 1 100 грн.;- меблева плита, вартістю 7 199,21 грн.;- кондиціонер, вартістю 3 999 грн.;- диван розкладний, вартістю 2 199 грн.;- кресло оранжевого кольору - 2 штуки, вартістю 2 597,92 грн.;- меблі, дзеркало для меблі, вартістю 2 650 грн.;- плетені меблі, вартістю 3 800 грн.;- килим плямоочисний - 2 штуки, вартістю 139,80 грн.;- диван кутовий чорного кольору вартістю 3 950,10 грн.;- фонтан, вартістю 3 200 грн.

Суд зазначив, що враховуючи конкретний обсяг майна та його вартість, яке розподіляється судом, неможливо виділити майно, яке б точно відповідало частці кожного з подружжя, розраховану судом вище. Проте враховуючи, що розбіжності у вартості виділеного кожній із сторін майна - меблів та побутової техніки, не є суттєвими, судом не допущено порушення норми щодо рівності часток подружжя у спільній частковій власності.

Суд вважав за недоцільне здійснювати поділ між сторонами наступного майна: кондиціонеру мобільного, вартістю 2995 грн.; водного насосу високого тиску «Кьорхер», вартістю 6200 грн.; трьох пеналів для кухні світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн.; літніх дюралевих меблів, вартістю 3 100 грн.; телевізора «Сатурн», вартістю 3 200 грн.; телевізора марки «Панасонік», вартістю 4500 грн., оскільки сторонами не було надано суду об'єктивних доказів придбання вказаної меблі та побутової техніки в період шлюбу.

З вказаних підстав,відмовлено у задоволенні позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування у відповідачки його особистої власності - меблів та побутової техніки, загальною вартістю 25200 грн.

Відповідно до ст. 57 СК Украйни особистою власністю дружини, чоловіка є майно, яке придбано ними до шлюбу.

При розгляді судом справи позивачем не було надано суду об'єктивних доказів (товарних чеків тощо) як б свідчили про придбання ОСОБА_2 певного майна до шлюбу з ОСОБА_1, з огляду на що в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 відмовлено.

Доводів неправомірності рішення в частині поділу меблів та побутової техніки апелянтом не приведено.

Враховуючи наведене , апеляційний суд вважає,що судом першої інстанції при вирішенні даного спору були дотримані вимоги ст.ст.70,71 СК України . Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо спотворення судом обставин справи ,а саме щодо неправильного визначення часу припинення шлюбних стосунків ,що потягнуло неповноту та однобокість розгляду справи неспроможні та спростовуються матеріалами справи. Так,для вирішення питання щодо визначення часу припинення ведення сторонами спільного господарства, суд оцінив показання сторін та письмові докази. З тексту позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ,поданої до суду та підписаною нею 29 жовтня 2013 року вбачається,що ОСОБА_1 сама зазначала про припинення шлюбних стосунків у серпні 2013 року. Крім того,вказувала у заяві ,що у серпні 2013 року була змущена припинити подружні стосунки з ОСОБА_2 та виїхати у м.Донецьк .Шлюб носить формальній характер та можливості щодо примирення вичерпано ,оскільки ОСОБА_2 вже мешкає з іншою сім*єю (т.1. а.с.50-51).

Ствердження апелянта ,про зняття грошових коштів з депозитних рахунків та передачу коштів, так само й передачу коштів від продажу автомобіля позивачу є недоведеними .На спростування вказаного доводу апеляції жодного доказу ОСОБА_1 не надано.

Приведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді ,на правильність висновків суду вони не впливають, зазначені висновки суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст.212 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду ,який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням ,що грунтується на всебічному,повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності,керуючись законом .

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права,порушень норм процесуального права, які б могли привести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: