Постанова № 43626674, 08.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року (13 год. 50 хв.)Справа № 808/9127/14 ДО/808/1250/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представників:

позивача - Борозенцева С.В.;

відповідача - Воронкової Н.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» (далі - позивач, ТОВ «Катоіл плюс») до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м.Краматорську), в якому позивач просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.12.2012 №0000162201/29355 та від 26.12.2012 №0000172201/29356.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях. Зокрема зазначив, що між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» у лютому-серпні 2010 року відбувалися господарські відносини щодо поставки бензину та палива. Постачальником виступав ТОВ «Донтраснторг». Вважає, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо нікчемності правочину, а тому доводи відповідача щодо порушення підприємством приписів Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» є хибними. Також зазначив, що незважаючи на наявність відповідного рішення у кримінальній справі щодо посадових осіб ТОВ «Донтрансторг», операції між цим контрагентом та позивачем мали реальний характер, крім того, у судових рішеннях не має жодних посилань на ТОВ «Катоіл плюс». Крім того зауважив, що навіть на цей час ТОВ «Донтрансторг» зареєстровано та не перебуває у стані припинення. З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових заперечення. Також зазначив, що в ухвалі Ворошиловського районного суду м.Донецька встановлений факт фіктивного підприємництва ТОВ «Донтрансторг» у період з липня 2009 по жовтень 2010. Оскільки господарські відносини позивача із цим товариством мали місце у лютому-серпні 2010 року, то вважає, що такі господарські операції не можуть носити реальний характер. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини.

В період з 26.11.2012 по 30.11.2012 державними податковими ревізорами ДПІ у м.Краматорську проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Катоіл плюс» з питання підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.07.2009 по 31.07.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений відповідний акт від 07.12.2012 №2423/22-1-36332535.

Висновками акту перевірки встановлені порушення ТОВ «Донтрансторг»:

п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові доходи за 3 квартал у розмірі 143793грн. та занижено податок на прибуток підприємства всього у сумі 283621 грн., у т.ч. 4 квартал 2009 року на суму 57821 грн., 1 квартал 2010 року на суму 48827грн., 2 квартал 2010 року на суму 97770грн., 3 квартал 2010 року на суму 79203грн.;

пп.3.1.1 п.3.1 п.4.1, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податкові зобов'язання за серпень 2010 року на суму 28759грн., завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 28759грн., та занижено податок на додану вартість всього у сумі 226895грн., у т.ч. за листопад 2009 року - на 29298грн., за грудень 2009 року - на суму 16958грн., за лютий 2010 року - на 17229грн., за березень 2010 року - на 21832грн., за квітень 2010 року - на 44406грн., за травень 2010 року - на 23667грн., за червень 2010 року - на 10143грн., за липень 2010 року - на 52454грн., за серпень 2010 року - на 10908грн.

Позивач надав до ДПІ у м.Краматорську заперечення на акт, та листом від 26.12.2012 відповідач повідомив, що висновки акту є обґрунтованими та залишені без змін.

26.12.2012 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000162201/29355, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 226895грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 56723,75грн., а також №0000172201/29365, яким позивачу донарахований податок на прибуток к розмірі 283621грн.та застосовані штрафні санкції у сумі 70905,25грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (продавець) укладені договори, а саме: від 26.11.2009 №26/11-09, від 08.02.2010 №8/02-10. Відповідно до зазначених договорів, продавець передає у власність покупця бензин (А-80, А-92, А-95) та дизельне паливо. Зазначені договори підписані директором ТОВ «Донтрансторг» А.В. Рудь та скріплені печаткою підприємства.

На підтвердження здійснення господарських операцій по вказаним договорам позивач надав суду первинні документи, а саме: накладні (які не містять підстави їх складання та ПІБ осіб, які їх підписали), податкові накладні підписані директором ТОВ «Донтрансторг» А.В. Рудь та скріплені печаткою підприємства, товарно-транспортні накладні за підписом Рудь А.В., акт приймання, змінні звіти операторів, які здійснювали приймання та реалізацію отриманий нафтопродуктів.

Судом встановлено, матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено, що господарські відносини між ТОВ «Катоіл плюс» та ТОВ «Донтрансторг» мали місце з листопада 2009 року по серпень 2010 року.

В той же час, 24.12.2013 Ворошиловським районним судом м.Донецьк винесено ухвалу відносно ОСОБА_4, щодо скоєння правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.28, ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України.

У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_4 - старший диспетчер таксі ТОВ «Авто-Союз», з корисливих мотивів, переслідуючи мету на створення фіктивного підприємства для мінімізації податкових зобов'язань іншим суб'єктам господарювання, у липні 2009 року здійснила придбання суб'єкта господарювання - ТОВ «Донтрансторг». В подальшому запропонувала ОСОБА_5.(водій таксі ТОВ «Авто-Союз») стати засновником та директором юридичної особи - ТОВ «Донтрансторг». У липні 2009 року, отримавши від попереднього власника ТОВ «Донтрансторг» печатку, статут товариства та довіреність, ОСОБА_5 передав їх ОСОБА_4 Таким чином, ОСОБА_4 отримала найвищі повноваження на управління ТОВ «Донтрансторг». Інкріміновані діяння вчинені ОСОБА_4 з липень по жовтень 2010 року. ОСОБА_4 повністю визнала свою вину та була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

Так, під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР) та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 Закону №168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представником позивача підтверджено, що всі первинні документи, які оформлені між ТОВ «Катоіл плюс» та ТОВ «Донтрансторг» - договір, податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні - підписані директором ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_5 та його підпис скріплений печаткою товариства.

В той же час, в ухвалі Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24.13.2013 у справі №255/15917/13-к встановлені факти, які вказують на неможливість укладання первинних документів та їх підписання ОСОБА_5 як директором ТОВ «Донтрансторг», оскільки, які зазначено в указаній ухвалі ОСОБА_5 у липні 2009 року передав установчі документи та печатку ОСОБА_4

З огляду на указане, суд вважає, що первинні документи, у тому числі і податкові накладні, видані ТОВ «Донтрансторг» не можуть свідчити про реальність здійснення поставки нафтопродуктів ТОВ «Катоіл плюс», а обставини, встановлені в ухвалі Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24.13.2013 у справі №255/15917/13-к доказують неможливість реального характеру поставки з боку ТОВ «Донтрансторг».

Таким чином, первинні документи не можуть бути доказом отримання позивачем товару саме від ТОВ «Донстрансторг».

З приводу пояснень представника позивача, що в ухвалі Ворошиловського районного суду м.Донецька від 24.13.2013 у справі №255/15917/13-к не має посилань на ТОВ «Катоіл плюс», то суд із цим фактом погоджується. Проте, в той же час, у вказаній ухвалі зазначено, що інкріміновані діяння вчинені ОСОБА_4 з липень по жовтень 2010 року, тобто, період співпадає із періодом господарських відносин між позивачем та ТОВ «Донтрансторг».

Ураховуючи викладене вище, суд зазначає, що контрагент позивача - ТОВ «Донтрансторг», управління яким здійснювала ОСОБА_4 - особа, яка не мала на меті здійснення господарської діяльності, а навпаки, переслідувала мету на створення фіктивного підприємства для мінімізації податкових зобов'язань іншим суб'єктам господарювання, у віданні якої були установчі документи та печатка товариства. Тому, суд вважає, що господарські операції між ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Катоіл плюс» не можуть носити реальний характер, а первинні документи, підписані між товариства, не є належними та допустимими доказами, з огляду на неможливість їх підписання ОСОБА_5 та скріплення ним цих документів печаткою товариства.

Ураховуючи викладені вище обставини справи та норми чинного на час спірних відносин законодавства, суд погоджується із висновком ДПІ у м.Краматорську щодо порушення позивачем приписів Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та правомірними. А відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катоіл плюс» на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 3596,25 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість грн. 25 коп).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник