Постанова № 43622685, 02.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 804/2275/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробниче підприємство «Сіріус» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробниче підприємство «Сіріус» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000151502 від 22.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушення норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Виробниче підприємство «Сіріус» з питань своєчасності та повноти нарахування орендної плати земельної ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено від 25.12.2014 року №743/222/31504015.

Згідно висновків вказаного акту позивачем в порушення вимог п.271.1.1 ст.271, п.287.1 ст.287, п.288.1, п.288.5.1, 288.7 ст.288 Податкового кодексу України не сплачено орендну плату за землю в сумі 7689,20 грн. за січень - жовтень 2014 року.

21 січня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000151502 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 9611,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

08 лютого 2008 року між Новомосковською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, за яким орендодавець (Новомосковська міська рада) надає, а орендар (приватне підприємство «Виробниче підприємство «Сіріус») приймає в строкову, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень пунктів 288.1., 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно пункту 288.5.1. статті Податкового кодексу України розмір орендної плати установлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, а з урахуванням змін з 01.04.2014 року внесених Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166 передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до інформації Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 31.01.2014 року №220 договір оренди, укладений з приватним підприємством «Виробниче підприємство «Сіріус» від 08.02.2008 року НОМЕР_1 є чинним у 2014 році.

Згідно інформації управління Держземагенства у Новомосковському районі від 16.12.2014 року №3124/01-06 витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення на 2014 рік за позивачем значиться земельна ділянка площею 5 922 кв.м., цільове використання - для транспорту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2014 році складає 1 129 443,84грн, тобто 190,72 грн. за 1 кв.м.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою 5 922 кв.м., відповідно до договору оренди від 08.02.2008 року НОМЕР_1, становить 20 210, 61 грн.

За приписами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Приватним підприємством «Виробниче підприємство «Сіріус» самостійно надавалась до податкового органу податкова звітність за 2014 рік, за якою сума задекларованих зобов'язань склала 24 656,29 грн. Водночас згідно норм пункту 271.1.1 статті 271, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України щорічний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2014 рік складає 33 883,32 грн.

В силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового Кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового Кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Таким чином, позивач не нарахував та не сплатив до бюджету орендну плату за перевіряємий період (10 місяців 2014 року) на суму 7 689,20 грн.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

В силу пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

При поданні даного адміністративного позову до суду позивачем у порядку підпункту першого пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже, сума судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Виробниче підприємство «Сіріус» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства «Виробниче підприємство «Сіріус» судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко