Вирок № 43621518, 16.04.2015, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 576/426/15-к

Номер провадження 1-кп/573/47/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. Білопілля

Колегія суддів Білопільського районного суду Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В.

суддів: Свиргуненко Ю.М.

Терещенко О.І.

з участю секретаря : Артюшенко О.М.

прокурора : Сапон Л.В.

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6

законних представників н/х свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8

педагога: ОСОБА_9

судово-медичного експерта : ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Глухів Сумської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, на момент затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимого за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25.12.2013 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., штраф на даний час не сплачений, судимість не знята та не погашена,-

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 , п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.187, ч.1 ст.304 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

30 грудня 2014 року, приблизно о 03.00 годині, поряд з магазином "ІНФОРМАЦІЯ_7" ПП «ОСОБА_17», що розташований за адресою : АДРЕСА_3, між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, який також знаходився в стані алкогольного сп'яніння, в результаті безпричинних образ з боку ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_11, раптово виникли неприязні відносини, які переросли в сварку.

Під час сварки ОСОБА_4 кинув у ОСОБА_3 напівпорожньою літровою полімерною пляшкою з пивом, після чого ОСОБА_3, діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязнених відносин, почав наносити ОСОБА_4 багаточисельні удари,(не менше семи місць прикладень), кулаками та ногами по голові та в область грудної клітини, від чого останній впав та втратив свідомість, а ОСОБА_3 пішов з місця події.

Внаслідок завданих тілесних ушкоджень відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 19 від 10.02.2015 року ОСОБА_3 своїми вищевказаними умисними протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді краніо-лицьової травми: струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, перелому кісток лицьового черепу: кісток спинки носу та передньої стінки правого верхньощелепного синусу, забійних ран обличчя, відмороження 2-5 пальців правої кисті, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саднин лівої гомілки, рани правої надбрівної дуги, рани правої підглазничної області, гематоми повік правого ока, множинних саднин обличчя, гематом вушних раковин.

Вищевказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, 30.12.2014 року, о 3год. 21 хв., ОСОБА_3, повернувшись на місце скоєння злочину, за адресою : АДРЕСА_3, поряд з магазином "ІНФОРМАЦІЯ_7" ПП «ОСОБА_17», маючи умисел заволодіти майном ОСОБА_4, не ставлячи потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про свої наміри, умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, ігноруючи той факт, що ОСОБА_4 від спричинених йому тілесних ушкоджень перебував у свідомому стані та спостерігав за його злочинними діями, як і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували в той час біля місця вчинення злочину, здійснив напад з метою заволодіння майном потерпілого, а саме умисно, зі значною силою наніс не менше ніж чотири удари ногою по голові ОСОБА_4,

не зважаючи на опір потерпілого, який перешкоджав йому, схопивши його за руку, - обвинувачений подолав опір потерпілого шляхом нанесення йому зазначених ударів, внаслідок чого потерпілий припинив опір, а обвинувачений ОСОБА_3 з кишені брюк потерпілого витягнув мобільний телефоном марки "Samsung GT-E1081T"imei: НОМЕР_1, вартістю 145 грн. У подальшому ОСОБА_3 розпорядився викраденим мобільним телефоном на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 145 грн.

В результаті активних умисних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді : краніо-лицьової травми: струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, перелому кісток лицьового черепу: кісток спинки носу та передньої стінки правого верхньощелепного синусу, забійних ран обличчя, відмороження 2-5 пальців правої кисті, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саднин лівої гомілки, рани правої надбрівної дуги, рани правої підглазничної області, гематоми повік правого ока, множинних саднин обличчя, гематом вушних раковин.

Вищевказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У пред'явленому обвинуваченні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину, при вказаних у вироку обставинах, за ч.2 ст.15, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав і пояснив суду, що він дійсно 30.12.2014 року, приблизно о 3.00 годині, знаходячись зі своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поблизу продуктового магазину ПП «ОСОБА_17», в котрому він купив собі сигарети, побачив п'яного чоловіка, який їх попросив зачекати і почав ображати його та його неповнолітніх друзів ненормативною лексикою. У відповідь ОСОБА_3 сказав незнайомцю, що йому не потрібно проблем, і з друзями втрьох вони пішли покурити до пам'ятника, а незнайомець в цей час пив пиво біля заправки . Повертаючись від пам'ятника та проходячи повз незнайомого чоловіка, останній підізвав ОСОБА_3 до себе і висловив образи прямо йому в обличчя та на адресу його друзів, став ображати нецензурними словами. Від такої поведінки незнайомця між ними виникли неприязнені стосунки. А після того, як незнайомець спитав, чого вони тут ходять і людей лякають, а потім кинув в них пляшку з пивом, яка пролетіла повз, та кинувся на нього битися з кулаками, і при цьому вдарив ногою в область грудної клітини і лівого плеча,- ОСОБА_3 відійшов, а незнайомець продовжував його ображати. Потім обвинувачений з друзями пішли курити до пам'ятника, який знаходився поблизу, а повернулися звідти, за його пропозицією, щоб пройти мимо незнайомого чоловіка. В цей час незнайомець кинувся на нього з кулаком, а обвинувачений випередив цей удар потерпілого та вдарив його кулаком в ділянку носа. Від цього удара потерпілий впав. Потім потерпілий вдарив обвинуваченого пляшкою по правій нозі та схопився за ремінь барсетки, намагаючись встати і його повалити. В цей час обвинувачений злякався за своє життя і почав бити потерпілого в область голови та тулуба, бив ногами та кулаками, завдавши біля 55-ти ударів. Бив, бо злякався за своїх неповнолітніх друзів, які стояли поряд. При цьому ОСОБА_5 просив припинити побиття, після чого обвинувачений ще кілька разів вдарив потерпілого по голові і сам відійшов від нього. ОСОБА_4 лежав і висловлювався нецензурною лайкою і на його голові була кров.

ОСОБА_3 погодився з тим, що спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, та пояснив, що він не мав ніякого наміру вбивати потерпілого, і з кваліфікацією його дій, як замах на вбивство з корисливих мотивів не згоден, оскільки при наявності наміру на вбивство потерпілого ОСОБА_4, у нього не було ніяких перешкод для його реалізації, адже він, залишаючи місце злочину, бачив, що потерпілий ОСОБА_4 живий, дивиться, рухає рукою. Залишаючи потерпілого на морозі він не думав, що можуть настати наслідки у вигляді обмороження. Нічого йому не перешкоджало довести намір на вбивство потерпілого, якби цей намір у нього був.

У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_3 свою вину за ч. 1 ст. 187 КК України визнав частково і пояснив суду, що він дійсно після нанесення потерпілому ОСОБА_4 чисельних ударів кулаком та ногою в ділянку голови та тулуба, на очах у свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, хотів дістати з кишені штанів потерпілого телефон, але останній схопив його за руку, тим самим вчиняючи опір, зрозумівши, що обвинувачений хоче забрати телефон. Після цього ОСОБА_3 завдав потерпілому 4-6 ударів в область голови і забрав у нього з кишені штанів мобільний телефон з метою викликати швидку допомогу, так як на рахунку його мобільного телефону не було коштів. Але, потримавши телефон у руці хвилин п'ять, передумав, бо злякався викриття, а потім вийняв і викинув з телефону сім-карту, а телефон приніс додому. А пізніше, при затриманні, повернув телефон. ОСОБА_5 пропонував йому подзвонити в швидку, але у нього на мобільному не було коштів. Обвинувачений пояснив, що як перший раз, так і другий, побиття потерпілого він сам припинив. Попросив вибачення у потерпілого. Погодився, що дійсно мобільний телефон потерпілого він викрав.

У пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 304 КК України ОСОБА_3свою вину не визнав повністю і пояснив суду, що він не втягував неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у пияцтво ні шляхом схиляння, ні шляхом умовляння, так як знав про їхній неповнолітній вік. Що стосується вживання спиртних напоїв, то він особисто для себе купував самогон, який вживав 29.12.2014 року у своєму будинку з повнолітнім сусідом на ім'я ОСОБА_18, а в цей час його товариші, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаходилися у сусідній кімнаті і вживали каву та безалкогольний напій. Він ніколи не пропонував неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вживати спиртні напої і не бачив, щоб вони вживали. Дійсно, до його будинку по АДРЕСА_2, раза два-три приходили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але вони не вживали спиртних напоїв, і він їм не купував і не пропонував спиртного, вони самі приносили пиво і випивали, а він особисто пив самогон. А ввечері 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 лише для себе купував самогон, у неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було пиво, яке вони не пили.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що 29.12.2014 року він відпочивав в кафе-барі «Едельвейс», звідки вийшов після його закриття 30.12.2014 року, о 2-30 годині ночі. Як залишав бар, він не пам'ятає. «Провали» в пам'яті у нього почалися після відвідин «Едельвейса», це вже було 30 грудня 2014 року. Він купив у нічному продуктовому магазині пляшку пива і направлявся в напрямку заправки, яка розташована в іншому місці по відношенню до його будинку. Він не пам'ятає чому там опинився, адже це значна відстань від бару. Що було потім не пам'ятає через те, що погіршилася пам'ять після його побиття. Раніше він ні до кого не чіплявся, але було таке, що міг зробити зауваження неповнолітнім, які розпивали спиртні напої. Раніше обвинуваченого та свідків він не знав і конфліктів з ними у нього не було. Підтвердив, що в той день випив пляшку горілки і пляшку пива.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що 29.12.2014 року разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_5, приблизно о 18.00 год., погулявши на дитячому майданчику у військовому містечку, та купивши за гроші ОСОБА_5 в продуктовому магазині котлети, каву та напій, пішли до ОСОБА_3 додому. Вдома у ОСОБА_3 посмажили картоплю та котлети, випили кави і напій та дивилися телевізор. Самогону він і ОСОБА_5 не пили. ОСОБА_6 взагалі не п'є пива і спиртних напоїв. І він не погоджується з поясненнями ОСОБА_3, що вони з ОСОБА_5 купували і пили пиво. Самогон пив ОСОБА_3 разом з сусідом ОСОБА_18. Даючи покази на досудовому слідстві, він переплутав і невірно вказав, що пив самогон, а в дійсності пив напій. Переплутав покази внаслідок того, що у нього раніше неодноразово був струс головного мозку.

Вночі 30.12.2014 року він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли за сигаретами в продуктовий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_7» ПП «ОСОБА_17», де ОСОБА_3 купив сигарети і літрову пластикову пляшку самогону. Постояли хвилин 5-10, а потім до них підійшов потерпілий, який знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння. Останньому не сподобалося, що гавкає собачка, яка була поряд з ними і належала сусіду ОСОБА_3 ОСОБА_18. Потім потерпілий почав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3, який спілкувався з ним, після чого кинув у ОСОБА_3 пляшку з пивом, тобто спровокував конфлікт. Він з ОСОБА_5 цю пляшку повернули потерпілому. Після цього ОСОБА_3 завдав потерпілому удар в обличчя кулаком, від якого останній впав. Він не бачив, щоб ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_3 Останній, в свою чергу, коли потерпілий лежав, бив його кулаком правої руки в голову, потім ногою- в грудну клітину, а можливо потрапляв і в голову, наносячи багато ударів. Потім ОСОБА_3 сам припинив побиття, відійшовши від потерпілого, а хвилини через три ОСОБА_3 знову підійшов до ОСОБА_4, наніс ще один удар по обличчю і почав його обшукувати. Взяв телефон з кишені штанів потерпілого та ще наніс кілька ударів. Потім ОСОБА_5 відтягнув ОСОБА_3 і вони його відвели в напрямку м.Суми. Зайшли в провулок, де постояли хвилин 10, хотіли викликати з ОСОБА_5 потерпілому швидку, але злякалися. ОСОБА_3 у них телефон не просив, він з телефону, який забрав у потерпілого, не намагався подзвонити і взагалі не пояснив чому забрав у потерпілого телефон. Він не зателефонував у швидку, так як розгубився і злякався від того, що відбувалося. Він з ОСОБА_5 намагалися ОСОБА_3 зупинити, потім відтягнули останнього від потерпілого. Коли вже йшли з місця події, то, проходячи повз заправки, бачили, що потерпілий був при свідомості та наче ворушився.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що 29.12.2014 року ввечері, приблизно о 18.00 год., зустрівся з товаришами: ОСОБА_3 та ОСОБА_14, з якими погуляли на дитячому майданчику військового містечка в м.Глухів, зайшли в продуктовий магазин, де купили каву з лимонадом та продовжували відпочивати в будинку ОСОБА_3, де він вживав лише каву і лимонад. Його ОСОБА_3 самогоном не пригощав. Про події 30.12.2014 року біля продуктового магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7» ПП «ОСОБА_17» та заправки, що відбувалися приблизно о 3.00 годині ночі, свідок розповів, що вони там знаходилися утрьох: він, ОСОБА_3 та ОСОБА_6,та з ними була собака ОСОБА_18, сусіда ОСОБА_3 До них підійшов потерпілий ОСОБА_4 і на нього почала гавкати собака. Це не сподобалося потерпілому, через що він відвів собаку, а ОСОБА_3 почав розмовляти з потерпілим. В процесі цієї розмови потерпілий ОСОБА_4 кинув у ОСОБА_3 пляшкою, яку, щоб уникнути конфлікту, він з ОСОБА_6 підняли та віддали потерпілому, але останній її викинув. Він бачив як потерпілий ОСОБА_4 поклав руку на плече ОСОБА_3, на що останній першим завдав потерпілому удар рукою у верхню частину тіла, скоріше всього в голову, внаслідок чого потерпілий впав. Лежачого потерпілого ОСОБА_3 бив руками та ногами в грудну клітину і по голові, число ударів свідок не пам'ятає, але їх було багато. Потерпілий намагався відмахнутися від ОСОБА_3, але йому це не вдалося. Хвилин до десяти потерпілий знаходився в лежачому положенні. Потім вони втрьох відійшли від потерпілого і пішли в провулок. Повертаючись з провулку ОСОБА_3 підійшов до потерпілого, обшукав його. Останній щось говорив. ОСОБА_3 мовчки взяв у нього із кишені мобільний телефон. Потерпілий намагався йому протидіяти, відмахувався руками, але ОСОБА_3 завдав два удари потерпілому і забрав телефон. В кінці бійки свідок відтягнув ОСОБА_3 від потерпілого, обличчя якого було в крові. Швидку допомогу потерпілому він не викликав, бо розрядився телефон, але просив це зробити ОСОБА_3 Він не пам'ятає, щоб ОСОБА_3 викликав швидку. Свідок пояснив, що він боявся потерпілого, який був більшим за нього фізично. А вдома не розповів про подію батькам, бо злякався та думав, що потерпілий встав, так як, повертаючись додому і проходячи повз останнього, він бачив, що той живий і ворушиться.

Судово- медичний експерт ОСОБА_10 пояснив суду, що в лікарню потерпілий потрапив 30.12.2014 року о 6.25 год. без свідомості. Він приходив у свідомість о 10.15год, а потім втрачав її. Лікарями потерпілий був введений у стан безсвідомості з метою розвантаження організму, для забезпечення життєдіяльності. За показами аналізу крові і сечі у потерпілого ОСОБА_4 був легкий ступінь алкогольного сп'яніння, шок важкого ступеню, важка крововтрата. Ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_4, не могли потягнути за собою летального кінця. Втрата свідомості- одна із клінічних проявів черепно-мозкової травми.

Експерт зробив висновок, що на тілі потерпілого не менше семи ділянок прикладання травмуючої сили, але кількість ударів, які наносилися в певну ділянку тіла, визначити не представилося можливим, так як в одне місце прикладення могло бути нанесено від одного до кількох ударів. Експерт підтримав висновок судово-медичної ескпертизи № 19 від 10.02.2015 року.

Вина обвинуваченого у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 легкіх тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, та у відкритому нападі з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, повністю підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом, а саме:

-протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, а саме про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 30.12.2014 року (а.п.99-101);

-протоколом огляду місця події від 30.12.2014 року та фототаблицею до нього, згідно яких на місці пригоди - ділянці вулиці Путивльської, між магазином «ІНФОРМАЦІЯ_7» та АЗС «UPG», було виявлено плями бурої речовини, що нагадує кров розміром 34х50 см, зі згустками, та бризки бурої речовини, що схожі на кров; в'язану чоловічу шапку сірого кольору та пляшку ємкістю 1,2 л з- під пива «Львівське 1715» з залишками замерзлої рідини, та закрутку від пляшки (а.п.102-108 );

-протоколом добровільної видачі речей від 31.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 видав: джинси синього кольору із нашаруванням бурої речовини, що схожа на кров, пару чоловічих черевиків чорного кольору, сумочку світло-сірого кольору, мобільний телефон "Samsung GT-E1081T" без сім-картки. Як пояснив ОСОБА_3 одяг був на ньому у день побиття незнайомого чоловіка 30.12.2014 року, а мобільний телефон він забрав у невідомого чоловіка після того, як побив його поряд з заправкою (а.п.191);

-протоколом огляду предметів з фототаблицею від 06 січня 2015 року речей, добровільно виданих ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а саме: пляшки з-під пива «Львівське 1715» , в'язаної чоловічої шапки, чоловічих зимових черевиків, барсетки сірого кольору, двох DYD дисків, мобільного телефону "Samsung GT-E1081T" (а.п.114-119 );

-протоколом добровільної видачі від 06.01.2015 року диску з відеоматеріалами з камер відеоспостереження, встановлених на АЗС «ИР6», по АДРЕСА_3, за період часу з 2.30 по 3.30 год. 30.12.2014 року та диском з відеозаписом, який досліджувався в судовому засіданні (а.п.120-121);

-протоколом добровільної видачі від 30.12.2014 року диску з матеріалами відеозапису з камери відеоспостереження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7» ПП «ОСОБА_17» за адресою: АДРЕСА_3, за період часу з 3.00 по 4.00 год. 30.12.2014 року та диском з відеозаписом, який досліджувався в судоволму засіданні (а.с.122-123);

-висновком товарознавчої експертизи №1 від 16.01.2015 року, згідно якого вартість мобільного телефону "Samsung GT-E1081T", що належить ОСОБА_4, становить 145 грн. (а.п.110-113);

-висновком судово-медичної експертизи №19 від 10.02.2015 року потерпілого ОСОБА_4, згідно якого останньому спричинено: садна лівої гомілки; рана правої надбровної дуги, рана правої підглазничної області, гематома повік правого ока, множинні садна обличчя; гематоми вушних раковин. Потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в Глухівській ЦРЛ з 30.12.2014 року по 12.01.2015 року з діагнозом:"Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, перелом кісток лицьового черепу, забійні рани обличчя. Відмороження 2-5 пальця правої кисті: алкогольне сп'яніння", зазначений діагноз підтверджений клінічно, лабораторно та даними комп'ютерної томографії. Під час проведення комп'ютерної томографії очагових уражень головного мозку, внутрішньочерепні крововиливи, костно-деструктивних змін кісток основи та своду черепу не виявлено. Встановлено наявність перелому кісток спинки носу без зміщення (протокол КТ -дослідження №39 від 06.01.2015 року). Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета (тупих предметів та тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею), на що вказує локалізація та характер ушкоджень. Індивідуальні властивості будови травмуючого предмету (травмуючих предметів) в морфології ушкоджень не відобразилися, також в наданій меддокументації не зазначені, однак характер та локалізація не виключають можливості їхнього утворення за умов нанесення удару (ударів) руками, ногами, частинами взуття і подібними предметами. Відмороження 2-5 пальців правої кисті виникли внаслідок дії термічних факторів низької температури та інше. Стану, небезпечного для життя, судячи за даними наданої медичної документації, не було. Ушкодження у вигляді: "Краніо-лицьова травма: струс головного мозку, забій м"яких тканин обличчя, перелом кісток лицьового черепу, кісток спинки носу та передньої стінки правого верхньощелепного синуса, забійні рани обличчя, що спричинило розлад здоров'я тривалістю більше 6 днів, але менше 21 дня, тому в наявності ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Відмороження 2-5 пальців правої кисті спричинило розлад здоров'я тривалістю більше 6 днів, але менше 21 дня, тому має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Самі по собі синці (гематоми) та садна мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Судячи за даними наданої медичної документації виявлені тілесні ушкодження виникли незадовго до госпіталізації потерпілого 30.12.2014 року, о 6-25, що не виключає термін, зазначений в констатуючій частині постанови про призначення експертизи. Судячи за характером, локалізацією виявлених тілесних ушкоджень, на тілі потерпілого має місце не менше 7 ділянок прикладання травмуючої сили. Взаєморозташування потерпілого й особи, що нападала, могло бути будь-яким доступним для їхнього нанесення. З отриманими тілесними ушкодженнями у потерпілого могла залишитися здатність до активних дій до моменту втрати свідомості. В стані без свідомості виконувати такі дії неможливо. Вищевказані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розгляд здоров"я (а.п. 52-54 );

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 січня 2015 року з участю ОСОБА_3, згідно якого останній розказав та показав на місці події про обставини вчинення злочину ( а.п 175-179).

Даючи оцінку пред'явленому ОСОБА_3 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, суд приходить до наступного.

Органи досудового розслідування, вірно встановивши фактичні обставини вчиненого злочину, дали діям обвинуваченого ОСОБА_3 неправильну юридичну оцінку, кваліфікувавши їх як замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4 з корисливих мотивів.

З показів обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що наміру вбивати потерпілого ОСОБА_4 він не мав. Сам потерпілий ОСОБА_4 безпричинно кинув в його бік пляшку з залишками пива та став чіплятися, ображати і спробував завдати удару обвинуваченому ОСОБА_3, тобто був ініціатором конфлікту. Через це ОСОБА_3, побоюючись за себе і своїх неповнолітніх друзів, вирішив упередити удар з боку потерпілого, намагаючись з ним поговорити, та сам першим завдав йому чисельних ударів, як в область голови, так і в область тулубу.

Будь-яких доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 мав намір позбавити потерпілого ОСОБА_4 життя, у справі немає. Про відсутність такого наміру свідчить також характер взаємовідносин між ними як до, так і після вчиненого злочину, і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.

Ці покази узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними протоколу огляду місця злочину, висновками судово-медичної експертизи щодо характеру і локалізації заподіяних тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_4, які експерт підтримав у судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 15 КК України і роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", замах на умисне вбивство може бути здійснений лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання, але такі наслідки не настали з не залежних від його волі обставин. Реалізація замаху на умисне вбивство з непрямим умислом неможлива. Замах на життя людини за жодних обставин не можна вчинити з непрямим умислом (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду Україн від 31 січня 2013 року № 5-32кс12).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" за п.6 ч.2 ст.115 КК як учинене з корисливих мотивів, умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажає одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив- спочатку чи під час вчинення цього злочину.

Твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_3, завдаючи ОСОБА_4 багаточисельні удари руками та ногами по голові та верхній частині тіла, повинен був знати про можливі наслідки таких дій, тобто обвинувачення дійшло до висновку, що ОСОБА_3 діяв з непрямим умислом на вбивство.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в основу обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, п.6,ч.2 ст. 115 КК України покладено відеозапис з відеокамери спостереження продуктового магазину ПП «ОСОБА_17» від 30.12.2014 року, на якому зафіксовано обставини скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень. Але даний відеозапис лише підтверджує факт завдання ОСОБА_3 ударів ОСОБА_4, а не умисел обвинуваченого на умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", судова практика орієнтує на те, що для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного при дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, свідчень обвинуваченого, потерпілого і свідків, допитаних судом, обвинувачений ОСОБА_3 і потерпілий ОСОБА_4 раніше знайомі не були, між ними склалися неприязні відносини, ініціатором яких став сам потерпілий ОСОБА_4, кинувши у обвинуваченого ОСОБА_3 пляшку з залишками пива, обвинувачений ОСОБА_3 і потерпілий ОСОБА_4 знаходилися в стані алкогольного сп'яніння в момент спричинення ушкоджень і за наявності наміру обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого перешкод для доведення таких дій у обвинуваченого не було, про що свідчить поведінка останнього після посягання, а саме, повертаючись додому і проходячи мимо потерпілого ОСОБА_4, який був живий, обвинувачений ОСОБА_3 не продовжував побиття потерпілого.

Обвинуваченням не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 бажав настання для потерпілого ОСОБА_4 наслідків у вигляді смерті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок органу досудового розслідування про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 замаху на вбивство з корисливих мотивів потерпілого ОСОБА_4 є лише висунутою на кінцевій стадії досудового слідства, а саме за два дні до закінчення слідства, версією, яка фактично не була підтверджена належними і зібраними з додержанням вимог кримінального процесуального закону достатніми доказами. Таких доказів також не було надано і в ході судового розгляду.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 до 29 грудня 2014 року не були між собою знайомі, між ними раніше не було жодних неприязних відносин, а конфлікт виник між ними з ініціативи потерпілого ОСОБА_4, в подальшому конфлікт та бійка, яка переросла в умисне заподіяння тілесних ушкоджень з боку тільки обвинуваченого ОСОБА_3 була продовжена біля приміщення магазину та була припинена самим ОСОБА_3 А в подальшому обвинувачений ОСОБА_3 не вжив якихось дій чи заходів на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4

Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_3, наданих в судовому засіданні, він не мав наміру вчинити вбивство потерпілого ОСОБА_4

Аналогічні пояснення дав також в судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_4 та такий висновок випливає з показань свідків- очевидців події злочину: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З показань експерта ОСОБА_10 також вбачається, що навіть в разі ненадання своєчасної допомоги потерпілому ОСОБА_4, в останнього не розвинулися б ускладнення, які могли привести до смерті.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 2 ст.15, п.6 ч.2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, як умисне завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Також суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч.1 ст. 187 КК України, так як він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.304 КК України у втягненні неповнолітніх у пияцтво, а саме в тому, що він протягом грудня 2014 року за адресою : АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є неповнолітніми, умисно, систематично, не менш ніж три рази схилив їх, шляхом вмовляння та пригощання до вживання спиртних напоїв, чим доводив їх до стану алкогольного сп'яніння.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови № 2 від 27.02.2004 року "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність", за змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв'язку між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії. Зазначений наслідок може досягатися за допомогою всіх видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психічного впливу (погроза застосувати насильство, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів, позбавити повсякденного спілкування, переконання, залякування, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких почуттів, давання порад про місце й способи вчинення злочину або приховання його слідів, обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо). За відсутності ознак втягнення дорослі особи, які вчинили злочини в групі з неповнолітніми, несуть відповідальність за співучасть у конкретних злочинах.

Об'єктивну строну цього злочину утворює втягнення неповнолітнього в зазначені види діяльності. Втягненням неповнолітнього в таку діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою викликати у нього рішучість узяти участь у вчиненні одного чи декількох злочинів або інших антигромадських дій.

Об'єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво- це створення в неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої. Систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шляхом їх придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме примушування до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горілка, спирт, коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов'язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів. При цьому повинне мати місце втягнення в пияцтво того самого підлітка. Тому одноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не утворюють систематичності ( див.абз.1 п.10 Постанови від 27 лютого 2004 р. № 2).

Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст. 304 КК України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що органом досудового розслідування не надано доказів на підтвердження вчинення даного злочину. Обвинувачення не встановило, які саме дії, пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та коли саме, вчинив обвинувачений ОСОБА_3 з метою викликати у них рішучість взяти участь у зайнятті пияцтвом і чи був причинний зв'язок з його діями і виникненням у неповнолітніх бажання займатися пияцтвом.

Матеріали кримінального повадження не містять наявних та допустимих доказів, які б указували саме на втягнення ОСОБА_3 неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у пияцтво.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не робив неповнолітнім пропозицію зайнятися пияцтвом, не втягував їх у зайняття пияцтвом.

Окрім того, суду не надано будь-яких доказів втягнення ОСОБА_3 неповнолітніх у пияцтво, що є обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 304 КК України. Наведене свідчить про відсутність події злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.

Суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст. 304 КК України слід виправдати за відсутністю події злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов'язковому врахуванню. Крім того, у відповідності до вимог ст. 50 КК України суд вважає за необхідне призначити такий вид примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66,67 КК України.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, суспільну небезпечність винних дій обвинуваченого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до ст.ст. 65-68 КК України, колегія суддів приймає до уваги також характер та ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, спосіб вчинення злочинів, їх мотиви, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимість за які не знята та не погашена, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

В судовому засіданні обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає: вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.65 КК України вважає, що покарання, призначене в межах санкцій інкримінованих обвинуваченому статей, у виді позбавлення волі, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів. При цьому суд не знаходить підстав для застосування до винного положень ст.ст. 69, 69-1 КК України.

Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановленого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 4 листопада 1950 року), ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарння за сукупністю злочинів, суд з урахуванням вищевикладених обставин, відповідно до ч.1 ст. 70 КК України вважає можливим застосувати принцип поглинання менш тяжкого покарання більш тяжким.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд вважає необхідним застосувати ст. 71 КК України, так як він не відбув покарання, призначеного за попереднім вироком Глухівського міжрайонного суду Сумської області від 25.12.2013 року у виді штрафу у сумі 850 грн.

Потерпілий ОСОБА_4 заявив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, в котрому вказав, що внаслідок жорсткого побиття ОСОБА_3 він отримав тілесні ушкодження у вигляді : краніо- лицьової травми: струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, перелому кісток лицьового черепу: кісток спинки носу та передньої стінки правого верхньощелепового синусу, забійних ран обличчя, саднин лівої гомілки, рани правої надбрівної дуги, рани правої підглазничної області, гематоми повік правого ока, множинних саден обличчя, гематоми вушних раковин та відмороження 2-5 пальців правої кисті, і з місця заподіяння йому тілесних ушкоджень він був в непритомному стані госпіталізований до Глухівської ЦРЛ, де знаходився на лікуванні в реанімаційному та травматологічному відділеннях до 12 січня 2015 року, а на теперішній час проходить реабілітацію після травми амбулаторно.

Він витратив загальну суму 8128 грн., з яких : на придбання ліків 4280 грн., на магнітно-резонансну терапію 600 грн., на придбання бензину для поїздки в обласну лікарню 1148 грн. та на придбання предметів одягу взамін пошкоджених під час побиття, а саме : куртки вартістю 900 грн., светра - 500 грн., брюк - 600 грн., шапки -100 грн., а всього 2100 грн.

Також потерпілий ОСОБА_4 обгрунтував розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. тим, що зазнав фізичного болю і страждань під час побиття, ( йому було завдано не менше 55 ударів кулаками та ногами в обличчя та інші частини тіла, де розташовані життєво-важливі органи: в голову та в область грудної клітки), а також зазнав страждань під час лікування, бо тривалий час знаходився у реанімаційному та травматологічному відділеннях Глухівської ЦРЛ (з 30.12.2014 по 12.01.2015р.). Після виписки з лікарні він до даного часу знаходиться на амбулаторному лікуванні в Глухівській районній поліклініці, йому протипоказані фізичні навантаження, у нього погіршилася пам'ять, втратив звичайні для нього до побиття здібності і навики, внаслідок чого погіршилася якість його життя.

На даний час ОСОБА_3 не відшкодував йому ні копійки, у зв'язку з чим потерпілий просить стягнути з обвинуваченого 8128 грн. майнової шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.

Розглядаючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 8128 (вісім тисяч сто двадцять вісім) грн. та моральної шкоди в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, та шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Щодо моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно яких моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди, відповідно до п.9 ППВСУ № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги те, що висновок судово-медичної експертизи, безумовно, підтверджує завдання протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 фізичних страждань потерпілому, суд дійшов висновку, що заподіяння моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 є доведеним.

Зазначене переконує суд у тому, що потерпілий в зв'язку із вчиненням щодо нього протиправного діяння з боку обвинуваченого зазнав душевних страждань, що зумовлює висновок суду про заподіяння потерпілому моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що сума у 30000 (тридцять тисяч) грн. є обгрунтованим розміром моральної шкоди, завданої злочином та приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 8128 грн. суд приходить до наступних висновків.

Стягненню з обвинуваченого підлягають кошти у сумі 4280 грн. 44 коп., що становить вартість коштів, витрачених потерпілим на придбання ліків.

Не підлягають стягненню кошти у сумі 1148 грн. на придбання бензину 29.01.2015 року, так як потерпілим не надано доказів, що в цей день він проходив огляд МРТ в м. Суми, та здійснив витрати на оплату послуг РМТ в сумі 600грн.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 2100 грн. на придбання одягу взамін пошкодженого, оскільки потерпілим не надано доказів про їх придбання та їх вартість. Крім того шапка повернута потерпілому.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого становить 4280 грн. 44 коп.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні прокурором Глухівської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Глухівської міської ради до обвинуваченого заявлено позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 5779 грн. 33 коп.

Згідно ст. 1206 ЦК України, що регулює питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров"я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

При вирішенні вказаного позову суд виходить з того, що згідно довідки-розрахунку про розмір коштів, витрачених на стаціонарне лікування у реанімаційному та травматологічному відділеннях Глухівської ЦРЛ № 2 від 27.01.2015 року хворого ОСОБА_4, було витрачено 5779 грн. 33 коп. Потерпілий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.12.2014 по 12.01.2015р., 13 ліжко-днів, вартість одного ліжко-дня становить 444,56 грн. Таким чином, розмір понесених закладом охорони здоров'я витрат в сумі 5779 грн.33 коп. є доведеним в судовому засіданні, а тому позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі і вказану суму необхідно стягнути з обвинуваченого. (а.п. 124).

Відповідно до ст.ст. 118,122,124,126 КПК України, ст.15 ч.1 Закону України "Про судову експертизу": судові витрати по справі, витрати на залучення експерта в зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 393 грн.12 коп. (а.п.107-111), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому необхідно залишити у виді тримання під вартою.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України :

-два диски з відеоматеріалами із камер відео спостереження залишити в матеріалах кримінального провадження;

-одяг обвинуваченого ( джинси, пара черевиків, барсетка), повернути обвинуваченому,

-літрову пляшку з під пива "Львівське 1715"- знищити, мобільний телефон марки "Samsung GT-E1081T" imei: НОМЕР_1 та в'язану шапку, які передані на зберігання потерпілому, - залишити потерпілому ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,371,373,374,376,392,395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 за ч.1 ст. 304 КК України визнати невинуватим і виправдати за відсутності події злочину.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, і призначити йому за цим законом покарання у виді шести років позбавлення волі.

Дії ОСОБА_3 перекваліфікувати з ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та визнати його винним за ч.2 ст. 125 КК України і призначити йому за цим законом покрання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначити ОСОБА_3 покарання у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати повністю невідбуте покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25.12.2013 року у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн.

Покарання у виді штрафу у сумі 850 грн. виконувати самостійно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити попередній- тримання під вартою.

Строк покарання відраховувати з 31 грудня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 4280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) грн. 44 коп. та моральну шкоду в сумі 30000 (тридцятьтисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Глухівської міської ради витрати на лікування потерпілого у розмірі 5779 ( п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 33 коп., перерахувавши їх до місцевого бюджету м.Глухів (код - 240603 р/р № 31419544700007 в ГУДКСУ в Сумській області МФО 837013, код одержувача 37437431).

Речові докази:

-два диски з відеоматеріалами із камер відеоспостереження залишити в матеріалах кримінального провадження;

-одяг обвинуваченого (джинси, пара черевиків, барсетка), які знаходяться в камері речових доказів Глухівського МВ УМВС України в Сумській області, повернути засудженому ОСОБА_3;

-літрову пляшку з-під пива "Львівське 1715", яка знаходиться в камері схову речових доказів Глухівського МВ УМВС України в Сумській області, - знищити;

-мобільний телефон "Samsung GT-E1081T" imei: НОМЕР_1 та в'язану шапку, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, залишити потерпілому ОСОБА_4

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя

Судді