Ухвала суду № 43618599, 16.04.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7632/13-к

Провадження №1-кп/442/7/2015

У Х В А Л А

Іменем України

"16" квітня 2015 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Нестір А.І.

з участю прокурора - Кріцак Ю.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника -адвоката Дмитренко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013150110001024, від 16.05.2013 року відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

30.09.2014 року від прокурора Дзерина В.М., якого відведено у даному кримінальному провадженні, надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.21-23, т.2) у виді тримання під вартою, так як ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення воді на строк до 10 років, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, як стало відомо під час судового розгляду, 03.07.2014 року обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про відвід судді, до вказаного клопотання було додано СД-диск із записом розмови між обвинуваченим та свідком сторони обвинувачення ОСОБА_3. Із змісту вказаного аудіо-запису вбачається, що обвинувачений намагався вплинути на свідка з метою зміни його показів. Факт впливу відображено в ухвалі слідчого судді від 25.09.2013 року та ухвалі про обрання запобіжного заходу від 04.03.2014 року. Разом з тим, обвинувачений порушуючи процесуальні обов'язки не з'явився у судове засідання 04.09.2014 року, не повідомивши суд про причини неявки. А також те, що 16.07.2014 року ОСОБА_1 слідчим СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. А також те, що обвинувачений не має постійного місця проживання.

Прокурор Кріцак Ю.Л. підтримав клопотання з мотивів, викладених у такому. Крім цього, згідно витягу з кримінального провадження №12015140110000132, зареєстровано заяву ОСОБА_4 від 22.01.2015 року щодо незаконних на її думку дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 376, ч2. ст. 383 КК України.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти клопотання через його безпідставність, оскільки вважають, що таке спрямоване на позбавлення волі. Стосовно впливу на свідка ОСОБА_3 обвинувачений вказав, що саме такий просив у нього захисту, так як побоюється за своє життя, оскільки здійснюється тиск працівників міліції. Наведенні мотиви є нічим іншим як перекручуванням дійсних обставин. Разом з тим, неявка в судове засідання на 04.09.2014 року була зумовлена неналежним повідомленням про таке, що стало підставою для винесення ухвали про привід. Обвинувачений має постійне місце проживання в АДРЕСА_1, де проживає з 15.08.2014 року разом з дружиною та двома дітьми. Що стосується вчинення кримінального правопорушення під час кримінального провадження у даній справі, то не має доказів, які б стверджували таке, оскільки жодних слідчих дій протягом останніх трьох місяців не проведено.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних міркувань.

У кримінальному провадженні за № 12013150110001024 від 16.05.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з 05.03. 2014 року до 01.05.2014 року за ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 05.03.2014 року. При обранні такого запобіжного заходу було враховано зокрема незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, та ризики ст. 177 КПК України.

Отже термін дії, запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 закінчився, інший запобіжний захід з 01.05.2014 року по вказаному кримінальному провадженню йому не обирався.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд критично ставиться до заявленої підстави обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту як неявку в одне судове засідання, оскільки встановлено, що дійсно повістка обвинуваченому була виписана на 04.08.2014 року, а не на 04.09.2014 року, що зумовило його неявку у судове засідання.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 20.05.2014 року, тобто під час кримінального провадження у даній справі йому заявлено підозру СВ Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України; а також згідно витягу з кримінального провадження №12015140110000132, зареєстровано заяву ОСОБА_4 від 22.01.2015 року щодо незаконних на її думку дій ОСОБА_1 за за ч. 1 ст. 376, ч2. ст. 383 КК України.

Що стосується впливу обвинуваченого на свідка ОСОБА_3, на що в свою чергу посилається обвинувачення, суд не може надати такому належну оцінку на даному етапі судового розгляду.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Таким чином, суд вважає, що обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 ч.1 КПК України, не виправдовують себе в цілому.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 194 КПК України. Залишається достатньо підстав вважати, що у разі не обрання запобіжного заходу, можуть виникнути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку з наявністю обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень із встановленням наявності доказів про вчинення обвинуваченим таких згідно обвинувального акту, вагомість яких підлягає ще перевірці, а також з метою запобігання ризиків, визначених у статті 177 КПК України, з урахуванням тяжкості покарання за санкціями інкримінованих статей, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, та враховуючи сімейний стан та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та ризиків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього певних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 181, 194,392 КПК, суд-

УХВАЛИВ :

В клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяця, тобто до 16 червня 2015 року включно.

Домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати за адресою його проживання: АДРЕСА_1

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- на час розгляду кримінального провадження в суді утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення;

- не залишати житло в якому він проживає за адресою : АДРЕСА_1, в період часу з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби;

- повідомляти слідчого, суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну не залишати місце постійного проживання без дозволу суду.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування до обвинуваченого запобіжного заходу покласти на Дрогобицький МВ ГУМВСУ у Львівській області.

Роз'яснити ОСОБА_1 що у разі невиконання зазначених вище обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 мінімальних розмірів заробітної плати.

Роз'яснити ОСОБА_1 що під час здійснення за ним контролю з приводу виконання ухвали суду щодо обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, працівники внутрішніх справ мають право з'являтися за місцем його проживання, а також вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення можуть бути включені на апеляційну скаргу на судове рішення, прийняте за результатами розгляду кримінального провадження.

Суддя Івасівка А.П