Постанова № 43616586, 15.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 922/5702/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Перепилиця В.М. за довіреністю від 30.12.2014р. №33-15/41654,

2-го відповідача - не з'явився,

треті особи - не з'явились,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", м. Київ, (вх. 1519 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. у справі № 922/5702/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", м. Київ

до відповідачів Корпорації "Співдружність КОМП", с. Комунар, ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків,

за участю третьої особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, м. Харків,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку», позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. у справі №922/5702/14 та прийняти нове рішення по справі та визнати недійсним з моменту його вчинення договір іпотеки від 23.08.2007р.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуваний договір іпотеки є змішаним договором, а тому не містить істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки в порушення ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України. Крім того, в порушення Закону України «Про іпотеку» спірний іпотечний договір забезпечує 4 кредитних зобов'язання, а не одне зобов'язання.

До Харківського апеляційного господарського суду від Корпорації "Співдружність КОМП" надійшов відзив (вх. 6099 від 15.04.2015р.) на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Від ПАТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 6100 від 15.04.2015р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. залишити без змін, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

У судовому засіданні 15.04.2014р. представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві, та просив рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання договору іпотеки від 23.08.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та Корпорацією «АИС» (правонаступником якого є Корпорація «Співдружність Комп») недійсним.

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач зазначає про те, що спірний договір іпотеки порушує його права.

До вказаного договору 21 липня 2008 року сторонами було внесено зміни та доповнення.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки (з врахуванням змін та доповнень від 21.07.2008р.) Корпорація «Співдружність «Комп», з метою забезпечення викладених нижче зобов'язань, передає в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» земельну ділянку, загальною площею 0,9996 га, кадастровий номер 1810136600:06:0010011, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, Київське шосе, 44 "в", що є власністю іпотекодавця (далі земельна ділянка); об'єкт незавершеного будівництва, який складається з комплексу об'єктів незавершеного будівництва, а саме будівлю літери "А" та літери "Б" з відсотком готовності 75%, який знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, Київське шосе, 44 "в", що є власністю іпотекодавця (далі об'єкт незавершеного будівництва).

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобов'язань: ТОВ "Автосервіс-Т" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Авто-Холдінг" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Інтер-Авто" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року; ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03 травня 2007 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012р. у справі № 5023/7064/11 визнано юридичну особу - Корпорацію "Співдружність КОМП", яка є правонаступником Корпорації "АИС", банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

А також ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року у справі № 5023/7064/11 затверджено реєстр вимог кредиторів Корпорації "Співдружність КОМП" з такими включеними до реєстру вимогами кредиторів, а саме вимоги:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест" - основний борг - 38400,00 грн. (четверта черга задоволення), витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

2) Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" - основний борг - 341401336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 3690018,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

3) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

4) Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - основний борг - 68690902,68 грн. (четверта черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 6338230,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

5) Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 7205,30 грн. (третя черга задоволення);

6) Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківськ - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 8720,55 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 478,63 грн. (шоста черга задоволення);

7) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 669705,48 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 58,38 грн. (шоста черга задоволення);

а також окремо внесеними до реєстру вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, а саме:

Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" - 341730732,16 грн. (перша черга задоволення);

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 672541864,59 грн. (перша черга задоволення);

Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - 286457061,27 грн. (перша черга задоволення).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 17.12.2013р. ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. змінено, викладено абзаци 3 та 10 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

- "2) Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - основний борг - 341401336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 368884,49 грн. (шоста черга задоволення), витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення)" ;

- "Публічного акціонерного товариства Сведбанк" - 332977284,81 грн. (перша черга задоволення)".

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. у справі № 5023/7064/11 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації "Співдружність КОМП" до реєстру вимог кредиторів було внесено відомості про заміну кредитора Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2014р. у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації "Співдружність КОМП" до реєстру вимог кредиторів було внесено відомості про заміну кредитора Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс".

Таким чином, позивач ТОВ «Кредо Солюшнс» отримало статус кредитора по справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність Комп».

У зв'язку з тим, що було змінено кредитні зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Корпорації «Співдружність Комп», ТОВ «Кредо Солюшнс» вважає, що може змінитися черговість задоволення кредиторських вимог у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність Комп», чим і порушуються його права.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та законними, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

ТОВ «Кредо Солюшнс» вважає, що спірний договір іпотеки від 23.08.2007р. є змішаним договором, а саме договору іпотеки, який містить застереження про перехід права власності на предмет іпотеки, та договором купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому такий договір не містить істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме: вид угоди, площі земельної ділянки, цільового призначення, складу угідь, правового режиму земельної ділянки, відомостей про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки, відомостей про відсутність або наявності обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо), договірної ціни.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що твердження ТОВ «Кредо Солюшнс» про змішаний характер оспорюваного договору іпотеки є помилковим.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Спірний договір є договором іпотеки, в якому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов для укладення такого договору.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (чинній на момент укладення договору) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином у разі набуття іпотекодержателем права власності на об'єкт іпотеки, до нього переходить право власності або право користування земельною ділянкою на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування на підставі прямої норми Земельного кодексу України, а не на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який сторонами і не укладався, а тому посилання апелянта на необхідність при укладенні договори іпотеки нерухомого майна досягнути згоди щодо істотних умов, які стосуються договору купівлі-продажу земельної ділянки є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, на те, що посилання позивача на недосягнення згоди щодо істотних умов, які стосуються договору купівлі-продажу земельної ділянки, не може впливати на дійсність договору іпотеки

Щодо посилання апелянта що в порушення Закону України "Про іпотеку" спірний іпотечний договір забезпечує 4 кредитних зобов'язання, а не одне зобов'язання, що суперечить ст. ст. 1, 7, 11 Закону України "Про іпотеку", оскільки вказані положення законодавства допускали, що іпотекою може забезпечуватися лише одне зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Положення ст. ст. 1, 7, 11 Закону України "Про іпотеку" містять посилання на те, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язання боржника, однак висновок про те, що це може бути лише один кредитний договір або один договір позики здійснений позивачем при довільному трактуванні положень Закону України "Про іпотеку", чинне законодавство не містить положень про заборону забезпечувати предметом іпотеки зобов'язання за декількома кредитними договорами, при цьому іпотекодавець відповідає за виконання зобов'язань боржників лише в межах вартості предмету іпотеки.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що іпотечний договір укладений з порушенням переважного права орендаря іпотечного майна, оскільки в разі порушення переважного права орендаря іпотечного майна лише орендар іпотечного майна може звернутись до суду за захистом свого права, а позивач не наділений повноваженнями захищати права іншої особи.

Крім того з умов договору іпотеки, а саме пункту 1.3, вбачається, що орендар майна, яке передано в іпотеку, повідомлений про факт передачі нерухомого майна в іпотеку.

Щодо послання апелянта на те, що іпотечний договір укладений першим відповідачем без необхідного дозволу, отримання якого передбачено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: надання гарантій та поручительств.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом, а отже не є гарантією чи поручительством, а тому до даних правовідносин не можуть бути застосовна положення Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що Корпорація "Співдружність КОМП" за своїм правовим статусом не відносилась до фінансових установ, які мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, а тому відсутні підстави застосування положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів встановила, що апелянтом не надано доказів на підтвердження існування правових підстав для визнання правочину недійсним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (ч. 4 ст. 91 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та відомостей стосовно позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія витягу з якого була додана до позову, позивач був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 03.05.2012р., тобто майже через п'ять років після укладення (посвідчення, реєстрації) договору іпотеки, що оскаржується.

Отже, колегія суддів зазначає, що права та охоронювані законом інтереси позивача оскаржуваним договором іпотеки не були та не могли бути порушені, оскільки правочин було укладено до отримання позивачем статусу кредитора по справі про банкрутство 1-го відповідача та до моменту створення самого позивача, як юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та вважає, що спірний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку", апелянтом не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. у справі № 922/5702/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", м. Київ, залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2015р. у справі № 922/5702/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 16.04.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко