Рішення № 43616113, 08.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 р. Справа № 918/83/15

Суддя Гудзенко Я. О. розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марцек-Друкарський двір» до Приватного підприємства «Арт-Майстер» про стягнення 163 461, 78 грн.,

За участю:

Від позивача: Якименко Є.П. (ордер № 340 від 02.03.15 р.);

Від відповідача: Калита Т.М. (дов. від 15.05.2013 р. № 1/05)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

2 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Марцек-Друкарський двір» (далі - Позивач) звернулося до суду із позовом до Приватного підприємства «Арт-Майстер» (далі - Відповідач) про стягнення 163 461, 78 грн. заборгованості за договором від 01.06.2013 року, з яких: 103 893, 31 грн. основної суми боргу, 29 414, 79 грн. пені, 30 153, 68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 2 лютого 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/83/15 розгляд якої призначено на 11.02.15 р.

Ухвалою суду від 11 лютого 2015 року розгляд справи відкладено на 04.03.2015 року.

4 березня 2015 року від Відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги в частині основної суми боргу визнав, однак, заперечив нарахування пені та інфляційних втрат з підстав зазначених у відзиві. Також від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 4 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 24.04.2015 року.

16 березня 2015 року від Позивача у справі надійшли письмові поясненні у справі, з яких вбачається уточнення ціни позову, однак, перерахунку штрафних санкцій з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем суду не подано.

24 березня 2015 року від Відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору в порядку, встановленому ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 24 березня 2015 року продовжено строк розгляду справи № 918/83/15 до 17 квітня 2015 року включно, розгляд справи відкладено на 2 квітня 2015 року.

2 квітня 2015 року від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 191 000, 76 грн., з яких: 103 893, 31 грн. основної суми боргу, 46 982, 39 грн. інфляційних втрат, 37 544, 29 грн. пені та 2 580, 77 грн. три відсотки річних. Заяву надіслано відповідачу, додано також докази доплати судового збору.

В судових засіданнях 2, 7 квітня 2015 року оголошувалась перерва.

8 квітня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги із врахуванням заяви про збільшення їх розміру, Відповідач заперечив проти вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, посилаючись на поставку продукції за накладними, а не за умовами договору.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.04.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

1 червня 2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № МПД0172 про виробництво та поставку поліграфічної продукції (далі - Договір, а.с. 84 - 88).

Судом було оглянуто в судовому засіданні 11.02.2015 року оригінал Договору та всіх доданих до позовної заяви документів.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався виготовити та поставити поліграфічну продукцію (далі - Продукцію) на підставі Замовлень, які Відповідач направляє Позивачу у відповідності до умов даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати замовлену продукцію у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору виготовлена продукція передається Позивачем Відповідачу в строки, встановлені Замовленням, шляхом її поставки Відповідачу. Позивач має право достроково поставити Відповідачу готову продукцію.

Пунктом 3.4. Договору одночасно із передачею продукції Позивач зобов'язаний надати Відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну.

За змістом п. 3.5. Договору Відповідач зобов'язаний видати особі, уповноваженій прийняти продукцію довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та засвідчити факт отримання продукції підписом та печаткою на відповідній видатковій накладній. Позивач вправі утримувати продукцію до належного оформлення Відповідачем факту поставки.

Відповідно до п. 3.6. Договору датою поставки являється дата підписання Відповідачем відповідної видаткової накладної.

Згідно п. 5.3. Договору Відповідач здійснює оплату продукції шляхом передплати в розмірі 30% вартості продукції на протязі трьох банківських днів, починаючи з дня виставлення рахунку Позивачем. Кінцевий розрахунок на протязі 45 днів з дня поставки продукції Відповідачу, що підтверджується завіреною Відповідачем видатковою накладною на продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Заявок Відповідача, згідно п.п. 1.1., 3.5 Договору, Позивач виготовив та поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 568 127, 52 грн. (а.с. 53-58)

Позивачем було виставлено Відповідачу відповідні рахунки-фактури (а.с. 97-106):

- №СФ-0002723 від 26.11.2013 р. на суму 40 854, 43 грн.;

- №СФ-0002760 від 28.11.2013 р. на суму 39 528, 91 грн.;

- №СФ-0002977 від 19.12.2013 р. на суму 36 155, 00 грн.;

- №СФ-0003011 від 23.12.2013 р. на суму 62 593, 60 грн.;

- №СФ-0000106 від 23.01.2014 р. на суму 155 513, 00 грн.;

- №СФ-0000337 від 24.02.2014 р. на суму 32 415, 50 грн.

- №СФ-0000336 від 24.02.2014 р. на суму 59 848, 70 грн.;

- №СФ-0000419 від 05.03.2014 р. на суму 37 847, 53 грн.;

- №СФ-0000420 від 05.03.2014 р. на суму 39 336, 85 грн.;

- №СФ-0000608 від 28.03.2014 р. на суму 64 034, 60 грн.;

Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято продукцію, за видатковими накладними (а.с. 74-83):

- 40 854, 43 грн. (видаткова накладна №РН-0002639 від 26.11.2013 р.);

- 39 528, 91 грн. (видаткова накладна №РН-0002669 від 28.11.2013 р.);

- 36 155, 00 грн. (видаткова накладна №РН-0002890 від 19.12.2013 р.);

- 62 593, 60 грн. (видаткова накладна №РН-0002924 від 23.12.2013 р.);

- 155 513, 00 грн. (видаткова накладна №РН-0003088 від 23.01.2014 р.);

- 32 415, 50 грн. (видаткова накладна №РН-0003337 від 27.02.2014 р.);

- 59 848, 70 грн. (видаткова накладна №РН-0003336 від 27.02.2014 р.);

- 37 847, 53 грн. (видаткова накладна №РН-0003370 від 05.03.2014 р.);

- 39 336, 85 грн. (видаткова накладна №РН-0003371 від 05.03.2014 р.);

- 64 034, 60 грн. (видаткова накладна №РН-0003564 від 28.03.2014 р.).

Факт поставки Позивачем та отримання Відповідачем продукції згідно вищенаведених накладних підтверджується також наявними в матеріалах справи, складеними згідно положень п. 3.4. Договору товарно-транспортними накладними (а.с. 59-73), довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 48 - 52) та податковими накладними (додані до заяви про збільшення вимог від 27.03.2015 р. № 71).

Відповідно до податкових накладних поставка товару відбувалась згідно укладеного між сторонами Договору від 01.06.2013 року № МПДО172.

З урахуванням положень п. 5.3. Договору, щодо здійснення кінцевого розрахунку вартості продукції, строк сплати настав:

- за видатковою накладною №РН-0002639 від 26.11.2013 р. - 11.01.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0002669 від 28.11.2013 р. - 13.01.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0002890 від 19.12.2013 р. - 03.02.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0002924 від 23.12.2013 р. - 07.02.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003088 від 23.01.2014 р. - 10.03.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003337 від 27.02.2014 р. - 14.04.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003336 від 27.02.2014 р. - 14.04.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003370 від 05.03.2014 р. - 20.04.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003371 від 05.03.2014 р. - 20.04.2014 р.;

- за видатковою накладною №РН-0003564 від 28.03.2014 р. - 13.05.2014 р.

Крім того, Відповідач в судовому засіданні не заперечував факт отримання вищезазначеної продукції, однак, заперечив поставку саме за умовами укладеного Договору.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що Відповідачем частково здійснювалася оплата за поставлений товар. Зазначена обставина також підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 21-37). Оплата здійснювалась згідно виставлених позивачем рахунків, виставлених позивачем і вказаних вище.

Однак, станом на момент винесення рішення у справі непогашеною відповідачем залишилася заборгованість в розмірі 103 893, 31 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору за порушення строків оплати за виставленим рахунком повністю або частково Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення оплати, включаючи день повного погашення Відповідачем простроченої заборгованості.

Таким чином, відповідно до п. 5.4. Договору Позивач нарахував Відповідачу 37 544, 29 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України - 46 982, 39 грн. інфляційних втрат та 2 580, 77 грн. три відсотки річних.

Три відсотки річних позивачем нараховано вірно, а тому вимоги в цій частині в сумі 2 580, 77 грн.підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що нараховуючи пеню та інфляційні втрати Позивач здійснював таке нарахування по кожній накладній окремо починаючи з дати настання строку оплати, враховуючи проплати та до повного погашення заборгованості по окремим накладним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. ч. 1, 2 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В поданому відзиві та судових засіданнях Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності в частині нарахування пені.

Судом встановлено, що за накладними №РН-0002639 від 26.11.2013 р. та №РН-0002669 від 28.11.2013 р. строк позовної давності щодо нарахування пені сплив 11.01.2015 року та 13.01.2015 року відповідно, а відтак, суд застосовує позовну давність до вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом і тим, за видатковими накладними №РН-0003370 від 05.03.2014 р., №РН-0003371 від 05.03.2014 р. та №РН-0003564 від 28.03.2014 р. Позивачем не дотримано піврічного строку нарахування пені, як того вимагає ч. 6 ст. 232 ГК України, про що також було зазначено Відповідачем у відзиві та судових засіданнях.

Крім того, при нарахуванні пені Позивач останнім днем нарахування визначає день, коли заборгованість погашалася повністю або частково.

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом було перераховано заявлену пеню, та із врахуванням застосування строку позовної давності, піврічного терміну нарахування пені та неврахування дня фактичної сплати суми заборгованості в період нарахування, відповідно до проведеного перерахунку розмір пені становить 26 821, 54 грн.

Крім того, встановлено, що в розрахунку інфляційних втрат Позивачем також допущено помилки, зокрема, нарахування відбувається із включенням в період нарахування дня фактичної сплати суми заборгованості.

Судом було перераховано інфляційні втрати та відповідно до проведеного перерахунку сума інфляційних втрат за кожною накладною разом складає 46 509, 99 грн.

З приводу заперечень Відповідача щодо поставки товару у відповідності до умов укладеного Договору суд зазначає наступне.

З характеру поставки продукції вбачається, що поставка за своєю правовою природою є аналогічною до предмету укладеного Договору.

Укладеним Договором не передбачено обов'язковості посилання на нього у видаткових накладних або рахунках-фактурах.

Разом з тим, в переліку основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, який визначено у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутні такі обов'язкові реквізити як номер та дата договору. Тобто, посилання в видатковій накладній на номер та дату договору не є обов'язковим.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивачем було долучено податкові накладні, які укладалися на кожну поставку окремо та містять посилання на Договір.

Крім того, в судовому засіданні представниками сторін зазначено, що між сторонами не укладалося інших Договорів.

Таким чином, посилання Відповідача на те, що із доданих Позивачем документів не вбачається, що поставка продукції здійснювалася саме на підставі Договору у зв'язку із тим, що у видаткових накладних, рахунках-фактурах та банківських виписках відсутні посилання на Договір є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторін наданими в судових засіданнях.

Враховуючи всі вказані вище докази в сукупності (заявки відповідача, рахунки-фактури, видаткові, податкові, товаро-транспортні накладні, виписки банку), судом встановлено, що поставка товару відбувалась за умовами укладеного між сторонами Договору від 01.06.2013 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідачем розрахунків проведено не було.

Додаткових доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також інших доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення сторін, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, перерахунок суду пені та інфляційних втрат, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь витрати на послуги адвоката в розмірі 11 400, 00 грн.

Частиною 5 статті 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 1 ст. 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно із ч. 2 зазначеної норми порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Судом встановлено, що між Позивачем (Клієнтом) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Верітас"" (Виконавцем) укладено договір про надання юридичних послуг (а. с. 11-14) предметом якого є зобов'язання Виконавця надати Клієнту правові послуги в формі захисту його прав та інтересів у справі про стягнення із приватного підприємства «Арт-Майстер» заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар за Договором №МПД0172 від 01.06.2013 р.

За умовами п. 2.1.1. Договору про надання юридичних послуг вартість послуг по складанню претензії, процесуальних документів та представлення інтересів Клієнта в першій інстанції становить 11 400, 00 грн.

Вказана вартість сплачена Позивачем Виконавцю, про що свідчить платіжне доручення №3236 від 3 листопада 2015 року (а.с. 7).

Представником Виконавця в даній справі був адвокат Якименко Є.П. (ордер № 340 від 02.03.15 р.).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно акту, наданого Позивачем перед останнім судовим засіданням, Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Верітас"" було надано, а Позивачем прийнято правові послуги в об'ємі 30 (тридцять) годин на суму 11 400, 00 грн.

В судовому засіданні Позивач пояснив, що надані послуги в об'ємі 30 годин включають в себе 16 годин на відрядження в судове засідання до м. Рівне та 14 годин на складання позовної заяви, заяви про збільшення розміру позовних вимог та участь в судових засідання в режимі відеоконференції.

Судом встановлено, що АО "Адвокатська компанія "Верітас" не було надано жодних доказів на підтвердженням витрат адвоката Якименко Є.П. на відрядження в судове засідання в м. Рівне.

Крім того, відповідно до п. 3.4. Договору про надання юридичних послуг крім оплати вартості послуг, вказаної в розділі 2 (п. 2.1.-2.2.) Клієнт відшкодовує Виконавцю всі витрати, понесенні останнім пов'язані із виконанням цього Договору службові відрядження. Розрахунок проводиться на підставі рахунку Виконавця, який підлягає сплаті Клієнтом на протязі 10 календарних днів з дня відправки Клієнту. За вимогою Клієнта Виконавець надає підтверджуючі документи на суми, включені в рахунок.

В матеріалах справи відсутні докази виставлення Виконавцем та сплати Клієнтом рахунку, пов'язаного із службовим відрядженням представника Виконавця.

Суд також зазначає, що витрати понесені на відрядження не можуть визначатися годинами наданих послуг.

Участь адвоката Якименка Є.П. у даній справі підтверджується лише поданою позовною заявою, клопотаннями про призначення судових засідань в режимі відеоконференції, клопотанням від 12.03.2015 року про уточнення вимог, заявою поданою в порядку ст. 22 ППК України від 27.03.2015 року (про уточнення розміру позовних вимог), та зафіксованою у протоколах явкою в одному судовому засіданні в м. Рівне 04.03.2015 року, та чотирьох судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Інших доказів надання адвокатом або адвокатським об'єднанням послуг відповідачу, пов'язаних із розглядом даної справи у суді, як вже було зазначено вище, Виконавцем надано не було.

До того ж не подано доказів того, скільки часу було витрачено Виконавцем на кожну дію та які саме дії, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, вчинялися саме адвокатом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" від 28.12.2014 року № 80-VIII розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн.

За таких обставин, оскільки при визначенні розміру гонорару слід виходити з принципів розумності, враховуючи час який витрачено адвокатом на участь в п'яти судових засіданнях (без урахування витрат на відрядження), підготовку позовної заяви, клопотань про уточнення вимог та участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про уточнення вимог, - суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Позивача в частині судових витрат на послуги адвоката в розмірі 4 384, 80 грн. (1 218х40/100х9 годин). В решті вимог слід відмовити.

Розрахунок вказаної суми проведений із врахуванням положень ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та включає в себе дев'ять годин для надання вказаних вище послуг.

Зазначена сума на думку суду, відповідає принципам розумності та справедливості, враховуючи часткове задоволення позову, оголошення перерви в судових засіданнях з вини Позивача для надання витребуваних доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 3 596, 11 грн. зі сплати судового збору, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Арт-Майстер» (33024, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Соборна, буд. 370, код 32300300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марцек-Друкарський двір» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, код 38298821) 179 805, 61 грн., з яких: 103 893 (сто три тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 31 коп. основної суми боргу, 26 821 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 54 коп. пені, 46 509 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 77 коп. три відсотки річних, 3 596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 11 коп. судового збору та 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В решті в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 15.04.2015 р.

Суддя Гудзенко Я.О.