Рішення № 43616002, 08.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р.Справа № 916/570/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Борбунюк О.Ю. за довіреністю /брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції/;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом багатопрофільної приватної фірми „Астра" до публічного акціонерного товариства „Імексбанк" про зобов'язання прийняти та виконати платіжне доручення, -

ВСТАНОВИВ:

Багатопрофільна приватна фірма „Астра" (далі по тексту - БПФ „Астра") звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Імексбанк" про зобов'язання прийняти та виконати платіжне доручення № 15 від 28.01.2015р. щодо перерахування грошових коштів позивача в сумі 797 700 грн. на рахунок багатопрофільної приватної фірми „Астра" № 26004035861101 в АТ „Укрсиббанк". Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе за договором банківського рахунку (у національній валюті) № 04-549 від 10.12.2012р. зобов'язань щодо виконання розпорядження позивача як клієнта щодо перерахування належних йому грошових коштів.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи господарським судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте жодного разу представник АТ „Імексбанк" в судові засіданні по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

10.12.2012р. між АТ „Імексбанк" в особі відділення № 329 АТ „Імексбанк" у м. Харків (Банк) та БПФ „Астра" (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку (у національній валюті) № 04-549, у відповідності до п.п. 1.1, 9.1 якого Банк відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями) відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26005120755001 (далі по тексту договору - „Рахунок") та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку (далі „Операційний час"), а саме: понеділок-четвер з 09:00 до 13:00 та з 14:00 по 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 09:00 по 13:00 та з 14:00 по 15:00. Договір було укладено не невизначений строк.

Як свідчить виписка із рахунку № 26005120755001 /а.с. 24/, що був відкритий на виконання умов договору банківського рахунку (у національній валюті) № 04-549 від 10.12.2012р., після завершення операційного дня 28.11.2014р. на вказаному рахунку перебували грошові кошти в сумі 797 700,79 грн.

Статтею 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Виходячи зі змісту ст.ст. 32, 33 ГПК України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суд вважає доведеним факт знаходження з 29.11.2014р. на розрахунковому рахунку позивача № 26005120755001 грошових коштів в сумі 797 700,79 грн.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2015р. позивачем було вручено відповідачу до виконання платіжне доручення № 14 від 22.01.2015р. на перерахування грошових коштів в сумі 797 700 грн. із рахунку № 26005120755001, отримувач коштів - БПФ „Астра", рахунок отримувача - 26004035861101, відкритий у АТ „Укрсиббанк", МФО 351005, призначення платежу: „Перерахування власних коштів." Відповідно до повідомлення № 01/09 від 22.01.2015р. вказане платіжне доручення не було виконані відповідачем через недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку.

В подальшому, позивач звернувся до АТ „Імексбанк" із платіжним дорученням № 15 від 28.01.2015р. про перерахування грошових коштів в сумі 797 700 грн. із рахунку № 26005120755001, отримувач коштів - БПФ „Астра", рахунок отримувача - 26004035861101, відкритий у АТ „Укрсиббанк", МФО 351005, призначення платежу: „Перерахування власних коштів". Вказане платіжне доручення разом із супровідним листом від 28.01.2015р. за № 5 30.01.2015р. було надіслане на адресу відділення № 329 АТ „Імексбанк" у м. Харків, що підтверджується відповідною квитанцією та описом вкладення.

Проте, на теперішній час платіжне доручення № 15 від 28.01.2015р. про перерахування грошових коштів в сумі 797 700 грн. є такими, що невиконані з боку АТ „Імексбанк", у зв'язку з чим, позивачем в межах даної справи заявляються позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти та виконати дане платіжні документи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вказаних позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Положеннями п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи з п.п. 2.3.1 - 2.3.5 договору банківського рахунку (у національній валюті) № 04-549 від 10.12.2012р. Банк зобов'язався: протягом п'яти днів після надання всіх необхідних документів, визначених Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями) відкрити Клієнту рахунок; належним чином виконувати умови цього договору; своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ; приймати та виконувати протягом Операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після Операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п. 2.1.15; приймати від Клієнта платіжне доручення з датою валютування у разі, якщо вона не перевищує 10 календарних днів після складання платіжного документа.

Згідно зі ст.ст. 1068, 1071 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Виходячи з положень ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Положеннями ст.ст. 1090, 1091 ЦК України передбачено, що зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

В силу положень ст. 51 Закону України „Про банки і банківську діяльність" безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, згідно вимог ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Таким чином, за умови належного оформлення клієнтом платіжного доручення та за умови наявності відповідної суми коштів, з метою перерахування яких клієнтом поданий відповідний розрахунковий документ, на рахунку останнього, банк зобов'язаний прийняти та виконати відповідне розрахункове розпорядження клієнта, крім випадків прямо передбачених законом та договором між банком і клієнтом. Міжбанківський переказ здійснюється банком в строк не більше трьох операційних днів.

Розділом ІІІ „Порядок повернення банком розрахункових документів" договору банківського рахунку (у національній валюті) № 04-549 від 10.12.2012р. передбачено перелік погоджених сторонами підстав невиконання банком розрахункових документів позивача. Так, у разі оформлення Клієнтом розрахунково-касових документів з порушенням чинного законодавства та нормативних актів НБУ, Банк повертає їх Клієнту не пізніше наступного робочого дня. Банк, повертаючи розрахунковий документ, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення, засвідчити підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штамп Банку. Якщо на вимогу Банку Клієнт не надасть документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, Банк повертає йому платіжне доручення без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення в день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документу без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та на цей пункт договору), зазначити дату його повернення, засвідчити підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампу Банку. Якщо Банк відмовляє Клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке платіжне доручення Клієнта Банк повертає йому без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення в день надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документу без виконання (з обов'язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та на цей пункт договору), зазначити дату його повернення, засвідчити підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампу Банку.

Як свідчать матеріали справи, спірне платіжне доручення № 15 від 28.01.2015р. було оформлене позивачем належним чином, загальна сума платежу за даним розрахунковим документом - 797 700 грн. не перевищує залишку грошових коштів БПФ „Астра" на рахунку № 26005120755001, відкритому у відповідача, = 797 700,79 грн.. З урахуванням як відсутності доказів порушення позивачем законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом при розпорядженні коштами за вказаними платіжними дорученнями, так і відсутності належно оформлених у погоджений сторонами спосіб повідомлень про повернення АТ „Імексбанк" спірного платіжного доручення, господарський суд доходить висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати спірне платіжне доручення не пізніше трьох операційних днів з дати їх отримання, чого з боку АТ „Імексбанк" зроблено не було. Викладене свідчить про порушення відповідачем власних зобов'язань у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 1092 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

В свою чергу, статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Аналіз вищезазначених положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить про те, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами

Проте, відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 „Про віднесення публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 27.01.2015р. процедуру виведення АТ „Імексбанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015р. по 27.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Фінростбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Оскільки, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, спірні зобов'язання, що виникли на підставі договору банківського рахунку, носять майново-грошовий характер, в результаті чого позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на вимоги БПФ „Астра" до відповідача з приводу перерахування грошових коштів із поточного рахунку поширюються обмеження пов'язані із запровадженням у АТ „Імексбанк" тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку № 04-549 від 10.12.2012р. у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим, виконання даного платіжного доручення суперечить закону. Викладене унеможливлює задоволення позову БПФ „Астра".

При вирішенні даного спору судом була застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. № 3-24гс15, що ухвалена з мотивів неоднакового застосування судами норм матеріального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст.ст. 82, 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судом при прийнятті рішення.

Підсумовуючи все вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 1066, 1067, 1068, 1071, 1073, 1074, 1089, 1090, 1091, 1092 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 2, 51, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 3, 7, 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 2, 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позов БПФ „Астра" до АТ „Імексбанк" про зобов'язання прийняти та виконати платіжне доручення № 15 від 28.01.2015р. щодо перерахування грошових коштів позивача в сумі 797 700 грн. на рахунок багатопрофільної приватної фірми „Астра" № 26004035861101 в АТ „Укрсиббанк" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.04.2015р.

Суддя С.П. Желєзна