Ухвала суду № 43615778, 14.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/2129/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіалайн-Україна» на дії державного виконавця щодо накладення штрафу під час виконання судового рішення

у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Тавенка Юрія Степановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіалайн-Україна»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва

2) Кравченка Олега Борисовича

3) Кулика Віктора Миколайовича

про зобов'язання передати предмет лізингу

Секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

скаржника:Пантюшенко О.О. (довіреність б/н від 05.01.2015 р.), Пілягін О.В. (довіреність б/н від 05.01.2015 р.)позивача:Тавенок Ю.С. (паспорт), Жура О.М. (довіреність б/н від 03.03.2014 р.)третіх осіб 1, 2, 3:не з'явилисьВідділу ДВС:Ільницький І.В., державний виконавець, посвідчення КИ № 530

Встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. у справі № 911/2129/14 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Тавенка Юрія Степановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіалайн-Україна» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва, 2) Кравченка Олега Борисовича та 3) Кулика Віктора Миколайовича, про зобов'язання передати предмет лізингу, задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. зазначене рішення господарського суду Київської області було залишене без змін.

04.12.2014 р. на виконання рішення від 29.08.2014 р. господарським судом Київської області видано наказ.

27.02.2015 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" надійшла скарга № 08-15 від 26.02.2015 р. на дії Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на боржника ТОВ "Гіалайн-Україна" постановою від 11.02.2015 р., за змістом якої боржник просить суд визнати дії державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ Ільницького І.В. щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на ТОВ "Гіалайн-Україна" неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.02.2015 р. ВП № 45769594. Скарга мотивована тим, що ТОВ "Гіалайн-Україна" позбавлене можливості виконати рішення суду у даній справі з огляду на те, що товариство не має у власності саме такого майна, яке є предметом договору лізингу від 25.02.2000 р., а саме - будівлі інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв.м., що розташована за адресою: вул. Радгоспна, 15а, с. Демидів Вишгородського району Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу № 08-15 від 26.02.2015 р. було передано до розгляду судді Бабкіній В.М.

Згідно з приписами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Розгляд скарги відкладався.

17.03.2015 р. до господарського суду Київської області від Фізичної особи - підприємця Тавенка Юрія Степановича надійшли письмові пояснення б/н від 17.03.2015 р. щодо скарги ТОВ "Гіалайн-Україна" на дії державного виконавця щодо накладення штрафу при виконанні судового рішення, за змістом яких стягувач заперечує проти задоволення скарги боржника, оскільки вважає посилання останнього на обставини неможливості виконання рішення суду такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, внаслідок дослідження яких судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій було зроблено висновки щодо обґрунтованості позовних вимог ФОП Тавенка Ю.С. та необхідності задоволення позовних вимог. Також стягувач вважає, що державним виконавцем не було порушено вимог закону під час виконання рішення суду у даній справі.

09.04.2015 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Гіалайн-Україна" надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 07.04.2015 р. до скарги на дії державного виконавця.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. представником Відділу ДВС було подано суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 45769594, а також зазначено про те, що відділ ДВС заперечує проти задоволення скарги ТОВ "Гіалайн-Україна". Письмових заперечень на скаргу товариства державним виконавцем до матеріалів справи не надано.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. представники ТОВ "Гіалайн-Україна" скаргу підтримали; позивач та його представник, а також державний виконавець проти задоволення скарги заперечували.

Дослідивши матеріали скарги, подані до неї письмові пояснення, заслухавши позиції учасників процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Гіалайн-Україна" на дії Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на боржника ТОВ "Гіалайн-Україна" постановою від 11.02.2015 р., з огляду на таке.

Згідно зі ст. 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за наказом господарського суду Київської області від 04.12.2014 р. у даній справі державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 10.12.2014 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45769594, пунктом 2 якої боржникові було надано семиденний термін для добровільного виконання судового рішення.

У зв'язку з невиконанням у вказаний строк відповідачем рішення суду в добровільному порядку, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 04.12.2014 р. була винесена оскаржувана постанова від 11.02.2015 р. про стягнення з боржника 680,00 грн. штрафу.

Слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону).

Як встановлено частиною 1 ст. 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Слід зазначити, що боржником ТОВ "Гіалайн-Україна" належних та допустимих доказів, в розумінні наведених вище приписів ст.ст. 32-34 ГПК України, виконання в добровільному порядку судового рішення у даній справі або ж доказів, які б підтверджували вчинення боржником будь-яких дій з виконання зазначеного судового рішення, суду не надано.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 11.02.2015 р. про стягнення з боржника 680,00 грн. штрафу є такими, що вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих державному виконавцеві повноважень.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на зазначене вище, суд визнає доводи скаржника безпідставними та відмовляє в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції щодо накладення штрафу на боржника постановою від 11.02.2015 р. у розмірі 680,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32-34, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" № 08-15 від 26.02.2015 р. на дії Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на боржника ТОВ "Гіалайн-Україна" постановою від 11.02.2015 р. - відмовити.

Суддя В.М. Бабкіна