Рішення № 43615594, 15.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/2422/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.Бі.Ай" простягнення в порядку регресу 10 691,36 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Чайковська Л.Б. - представник за довіреністю від 16.10.2014;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 15.04.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.Бі.Ай" про стягнення в порядку регресу в розмірі 10 691,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзДВ «Страхова компанія «Наста» на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 401.0008545/1821 від 22.05.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Toyota», державний номер АА 2634 МС, а тому ТзДВ «Страхова компанія «Наста» відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «МАЗ 203065», державний номер АА 1742 АА, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай». 25.03.14 між позивачем та ТзДВ «Страхова компанія «Наста» було укладено договір № 2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих страхувальнику за договором № 401.0008545/1821 від 22.05.2012р. 16.04.14 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 10 691,36 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2422/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.03.2015.

20.02.2015 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 203065», державний номер АА 1742 АА.

В судове засідання 18.03.15 представники сторін з'явились, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.15.

Ухвалою суду від 25.03.15 за клопотанням представника відповідача було продовжено строк вирішення спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.15.

В судовому засіданні 08.04.15 представники сторін надали пояснення по суті спору, представник позивача надав додаткові докази по справі, позов підтримав. Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує з тієї підстави, що на підставі акту про проведення заліку взаємних однорідних вимог ТДВ «СК «Наста» було складено страховий акт на суму 11691,36 грн., при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення СК «Наста» виплати страхового відшкодування, в той час як п.10.19 договору Каско встановлено, що право вимоги до страховика переходить виключно після виплати страхового відшкодування, а не після складення акту взаємозаліку. Крім того, відповідно до ст.. 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок розміру ймовірного страхового відшкодування повинен був проводитись на дату настання страхового випадку і без урахування заднього скла автомобіля.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.04.15.

В судове засідання 15.04.15 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутності, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

З постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2013 у справі № 760/9121/13-п вбачається, що 22.04.2013 близько 16 год. 55 хв. Дяченко І.Т. знаходячись на бульв. Чоколівському, 14 в м. Києві, керуючи автомобілем "МАЗ 203065" державний номер АА 1742 АА при перестроюванні зі зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки " Toyota», державний номер АА 2634 МС, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Дяченко І.Т. вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2013р. у справі № 760/9121/13-п.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Toyota», державний номер АА 2634 МС.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) на підставі договору страхування наземного транспорту № 401 0008545/1821 від 22.05.2012 (страховий сертифікат № 1821).

Відповідно до звіту № 2013-04-22/006 від 25.05.2013 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Toyota», державний номер АА 2634 МС,, в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 12 126,48 грн. Оцінку проведено оцінювачем Кандаляном Р.Г., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Toyota», державний номер АА 2634 МС, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до рахунку СТО - ТОВ «Саміт Моторз Україна» № СМУ 00010993 від 04.05.13 становить 11691,36 грн.

На підставі договору добровільного страхування страховиком (ТзДВ «СК «Наста») було складено страховий акт № 2013-04-22/006 від 15.09.2013, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування ТОВ «Ілта» в загальному розмірі 11 691,36 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

15.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) складено акт № 39 про проведення заліку взаємних однорідних вимог, відповідно до якого проведено залік взаємних однорідних вимог, в тому числі і страхового відшкодування за страховим актом № 2013-04-22/006 від 15.09.2013 в розмірі 11691,36 грн.

Зважаючи на проведення зарахування між страхувальником та страховиком, зобов'язання страховика щодо сплати страхового відшкодування у розмірі 11 691,36 грн. є припиненим 15.09.2013.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до страховика перейшло в межах суми 11 691,36 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність водія транспортного засобу «МАЗ 203065», державний номер АА 1742 АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля «Toyota», державний номер АА 2634 МС, застрахована у ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/922139.

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 1000,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, страховик набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 203065», державний номер АА 1742 АА, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/922139, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «МАЗ 203065», державний номер АА 1742 АА, встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2013 у справі № 760/9121/13-п.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Умовами полісу АС/922139 розмір франшизи встановлено на рівні 1000 грн., а тому страхове відшкодування підлягає зменшено на вказану суму.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

25.03.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (позивачем) укладено договір про відступлення права вимоги № 2503, відповідно до умов якого страховик відступив позивачу право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих страхувальникам страховика по договорам страхування, в тому числі завданих страхувальнику за договором № 401 0008545/1821 від 22.05.2012 в розмірі 11 691,36 грн. (п. 161 Додатку № 1 до договору № 2503).

Позивач повідомив відповідача листом-повідомленням від 16.04.14 про відступлення права вимоги щодо страхового відшкодування збитків завданих страхувальнику (поліс АС/0922139).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, страхове відшкодування відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

28.08.2012 Верховний Суд України за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 23/279 від 06.12.2011 зазначив, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріального відшкодування.

Оскільки полісом № АС/922139 встановлено розмір франшизи, виплачене страхове відшкодування при зверненні з позовом зменшено на розмір франшизи, та відповідно складає 10691,36 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Toyota», державний номер АА 2634 МС було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 10 691,36 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо відсутності погодження вигодонабувачем на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, спростовуються матеріалами справи, а саме Генеральним договором № 401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, який визначає порядок взаємодії між страхувальником та вигодонабувачем при здійсненні страхових виплат при настання страхового випадку.

Крім того, суд зазначає, що виплата ТДВ «СК «Наста» страхового відшкодування шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог не суперечить нормам законодавства.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди (в т.ч. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін).

Отже, правомірним є як виплата страхового відшкодування за договором КАСКО шляхом повного чи часткового виконання шляхом зарахуванням зустрічних вимог по сплаті страхової премії, так і зарахування вимог страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ у випадку наявності зустрічних вимог до страхової компанії до якої перейшло право вимоги потерпілого.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група «Ю.Бі.Ай» (04112 м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708, ідентифікаційний код 31113488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (01133 м. Київ, вул. Кутузова, 13, ідентифікаційний код 38750239) суму страхового відшкодування в розмірі 10 691 (десять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 36 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин