Рішення № 43615362, 07.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 р. Справа № 909/243/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретаря судового засідання Войцеховської Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Данайканич О.С. -представник, довіреність (№б/н від 19.02.15),

від відповідача: Дяків Д.М.- представник, довіреність (№122 від 13.02.15),

від відповідача: Мартинюк Ю.І.- представник, довіреність (№122 від 13.02.15),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Оптоком» (вул. Водогінна,2, офіс 536, м. Львів, 79017, код 35943369)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (вул. Максимовича,8 м. Івано-Франківськ, 76007; поштова адреса: вул. Грушевського, 22А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31789757)

про стягнення суми попередньої оплати, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5559194 грн. 94 коп.

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Оптоком» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» про стягнення суми попередньої оплати, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5559194,94 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 07.04.2015 р.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду із заявами про збільшення та зменшення позовних вимог.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог (вх.№3942/15 від 07.04.15) товариство з обмеженою відповідальністю «Оптоком» просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» станом на 07.04 2015 р. заборгованості в сумі 6173191,52 грн., з них: суму основної заборгованості в розмірі - 1597750 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі - 710795,98 грн., подвійної облікової ставки НБУ в розмірі - 617441,13 грн., процентів за користування чужими грошима в розмірі 1649454,41 грн., 1597750 грн. - згідно пункту 5.4 додаткової угоди до договору №150114 від 15.01.2014 р. та 73080 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№5598/15 від 07.04.15) та в засіданні суду з вищезаявленими позивачем вимогами частково не погодився, зокрема, вважає, що вимоги в частині стягнення 167732,63 грн., а саме: 85583 грн. процентів за користування грошима, 42349,91 грн. - інфляційних втрат та 39806,38 грн. є безпідставними, незаконними та такими, що підлягають відмові у задоволенні.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного:

15.01.2014 між сторонами по справі укладено договір поставки №150114, за яким постачальник поставляє покупцю полімерну сировину, асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджуються сторонами виставлених додатках до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти поставку товарів та оплатити вартість товарів на умовах та у порядку, встановленому цим договором.

Відповідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи, що на виконання умов договору позивачем було перераховано кошти на рахунок відповідача на суму 8798415 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, а відповідачем в свою чергу було здійснено поставки партій товару несвоєчасно та не в повному розмірі, зокрема, на суму 7200665 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи накладні поставок, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1597750 грн.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором бо законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (що позивачем в даному випадку було зроблено), а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною третьої ст.693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням додаткової угоди №1 до договору №150114 пунктом 2.8. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 7 календарних днів з дня платежу, а тому нарахування штрафних санкції слід розпочати з 21.02.2014 р.

Згідно п.5.3. у випадку затримки поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми попередньої оплати з дня настання терміну поставки товару до дня його фактичної поставки. У разі, якщо термін затримки поставки товару перевищує 60 календарних днів, процентна ставка за користування грошовими коштами збільшується до 72% річних.

Відповідно до п.5.4. вищевказаного договору у разі неможливості поставки товару, постачальник зобов'язаний повернути покупцю кошти, сплачені в якості попередньої оплати, а також сплатити неустойку в розмірі 100% від суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене та часткове визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 524431,64 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки, 1487815,30 грн. - проценти за користування чужими коштами, 1597750 грн. - неустойки, передбаченої п.5.4 договору та 662020,47 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

В частині стягненні заборгованості на суму 167732,63 грн., а саме: 85583,34 грн. процентів за користування грошима, 42349,91 грн. - інфляційних втрат та 39806,38 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не було підтверджено належними доказами наявність заборгованості в частині даних позовних вимог.

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме 73080 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.193,218,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 549, 629, 655, 610, ч.1 ст.612, ч.1,2 ст.693, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33,34,43, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оптоком» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» про стягнення суми попередньої оплати, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5559194 грн. 94 коп. задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (вул. Максимовича,8 м. Івано-Франківськ, 76007; поштова адреса: вул. Грушевського, 22А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31789757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оптоком» (вул. Водогінна,2, офіс 536, м. Львів, 79017, код 35943369)

1597750 грн. - основного боргу, 524431, 64 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки, 1487815,30 грн. - процентів за користування чужими коштами, 1597750 грн. - неустойки, передбаченої п.5.4 договору №150114 від 15.01.2014 р. та 662020,47 грн. та 73080 грн. сплаченого судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2015 р.

Суддя Грица Ю.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Дутка Х.І. 16.04.15