Рішення № 43615356, 14.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 р. Справа № 909/254/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 25210,30 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Журавльова Н.Є.- старший прокурор відділу, службове посвідчення № 004175 від 14.09.12р.

від позивача: Челах А.В.-головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 2197/01-20/66-в від 06.01.15р.

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 заборгованості в сумі 25210,30 грн., в тому числі 19086,16 грн. основного боргу, 4828,8 грн. інфляційних та 1295,34 грн. - 3% річних.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №05/1-117 вих-15 від 03.03.165 (Вх.№2356/15 від 03.03.15) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.15 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.03.15. Ухвалою суду від 31.03.15 відкладено розгляд справи на 14.04.15.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали, вважають їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 04.03.15 та 31.03.15.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

28.09.09 між виконавчим комітетом міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №102 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до Розділу 1 договору замовник (відповідач), що здійснює переобладнання власної квартири АДРЕСА_2 під офіс з добудовою в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно розділу 2 договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Частиною 1 розділу 3 договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 19086,16 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об"єкта до експлуатації.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відовідачу 11.03.13 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано Декларацію за №ІФ 143130700445 про готовність об"єкта в експлуатацію "реконструкція власної квартири №2 під офіс з добудовою Ш категорії складності".

Крім того, з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено претензію №2-15/810 від 10.12.14 з вимогою погасити заборгованість в сумі 19086,16 грн., однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо перерахування розміру пайового внеску у сумі 19086,16 грн. не здійснив, чим порушив умови укладеного договору.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь, тому вимога позивача про стягнення 19086,16 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних правових норм та п.5.1 договору, позивачем нараховано 4828,8 грн. інфляційних та 1295,34 грн. - 3% річних.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування пені, інфляційнихт та 3 % річних.

Таким чином, до стягнення підлягають 19086,16 грн. основного боргу, 4828,8 грн. інфляційних та 1295,34 грн. - 3% річних.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору на підставі п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи задоволення позову, судовий збір відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України в сумі 1827 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 33, 34, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого аступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 25210,30 грн. - задоволити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 04054346) (одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: цільові фонди, на інфраструктуру міста) - 19086 (дев"ятнадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 16 коп. основного боргу, 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. інфляційних та 1295 (одну тисячу двісті дев"яносто п"ять) грн. 34 коп. - 3% річних.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.15

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду

_____помічник судді Шунтов О.М. 16.04.15