Рішення № 43615180, 15.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.15р. Справа № 904/507/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Хліб", м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 272,23 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача:Ракович А.І., керівник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Хліб" про стягнення 27 140,87 грн., з яких: 25 026,39 грн. - основний борг, 1 888,24 грн. - пеня, 226,24 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 15/01 від 15.01.2013р., в частині своєчасної оплати отриманого товару.

27.01.2015р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову. Просив накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: 49107, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Шинна, буд.18, та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Публічного акціонерного товариства "Хліб".

Ухвалою суду (суддя Панна С. П.) від 29.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 17.02.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Панни С. П. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справ. Справу передано для розгляду судді Мілєвій І. В.

Ухвалою суду від 19.02.2015р. справу прийнято до свого провадження суддею Мілєвою І. В., розгляд справи призначено на 04.03.2015р.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 04.03.2015р., не з'явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.68).

04.03.2015р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015р.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 23.03.2015р., не з'явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.90).

16.03.2015р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 32 272,23 грн., з яких: 25 26,39 грн. - основний борг, 6 468,32 грн. - пеня, 777,52 грн. - 3% річних.

23.03.2015р. розгляд справи відкладено на 15.04.2015р.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) на час розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позов до суду не надав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Хліб" (покупець) було укладено договір постачання товару № 15/01 (далі - договір).

Постачальник передає у власність покупця товар автозапчастини в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно заявці покупця узгодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронною пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Тара (упаковка) входить у вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є ухвалення покупцем товару по витратній накладній виданої постачальником, яка після підписання її сторонами, має юридичну силу специфікації (п. 1.1. договору).

Сума договору складає 200 000 грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.1. договору).

Оплата за товар проводиться за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку, умови оплати: відстрочення платежу на 21 календарний день з дати постачання (п. 4.3. договору).

Моментом постачання вважається моментом проставляння підпису представника покупця у витратній накладній на товар, що поставляється (п. 4.4. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в перебігу одного календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 8.3. договору).

У випадку , якщо не пізніше чим за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах (п. 8.4. договору).

Цей договір діє з моменту підписання і до 31.12.2013р. (п. 8.12. договору).

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар за видатковими накладними, а саме:

- накладна № 257/11 від 20.11.2013р. на суму 7 955,28 грн. (а.с. 33);

- накладна № 280/ від 21.11.2013р. на суму 3 065,70 грн. (а.с. 36);

- накладна № 51/01 від 11.01.2014р. на суму 3 445,19 грн. (а.с. 26);

- накладна № 162/01 від 20.01.2014р. на суму 3 282,37 грн. (а.с. 29);

- накладна № 5/02 від 03.02.2014р. на суму 4 043,35 грн. (а.с. 19);

- накладна № 6/02 від 03.02.2014р. на суму 4 643,09 грн. (а.с. 22);

- накладна № 173/03 від 17.03.2014р. на суму 5 055,44 грн. (а.с. 15);

- накладна № 369/06 від 26.06.2014р. на суму 1 075,20 грн. (а.с. 11).

Позивач стверджує, що відповідач оплатив поставлений товар лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 25 026,39 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати 25 026,39 грн. за поставлений товар відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 25 026,39 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, пеню у розмірі 6 468,32 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).

Договором, укладеним між позивачем та відповідачем по справі, не передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею).

Враховуючи наведене, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 3% річних у розмірі 777,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 777,52 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є правомірними і підлягають частковому задоволенню на загальну суму 25 803,91 грн., з яких: 25 026,39 грн. - основний борг, 777,52 грн. - 3% річних.

Згідно з абз. 4 п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 366,13 грн. (20,04%), на відповідача - 1 460,87 грн. (79,96 %).

27.01.2015р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову. Просив накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: 49107, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Шинна, буд.18, та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Публічного акціонерного товариства "Хліб". Позивач посилається на те, що відповідач знаходиться в процесі повної ліквідації, буде намагатися відчужити належне йому майно або зняти грошові кошти з рахунку, що унеможливить виконання рішення суду.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов або за своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові суми.

Згідно з абз.2 п. 3 та п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Заявником не подано суду відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Позивач не довів наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, а саме: вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Витрати по сплаті 1827,00грн. за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Хліб" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, буд. 18, ідентифікаційний код 00381545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Героїв, 23/400, ідентифікаційний код 35987558) 25 803,91 грн., з яких: 25 026,39 грн. - основний борг, 777,52 грн. - 3% річних, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Хліб" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, буд. 18, ідентифікаційний код 00381545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Героїв, 23/400, ідентифікаційний код 35987558) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 460,87 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати по сплаті 1827,00грн. за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2015

Суддя І.В. Мілєва