Постанова № 43614852, 14.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 910/21181/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015

зі справи № 910/21181/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - Товариство)

до комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача - Гаркавенка С.В.,

відповідача - Вербової В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про стягнення з Підприємства 3 672,13 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 1 966,07 грн., що мотивовано неналежним виконанням договірних зобов'язань із своєчасної оплати поставленої та спожитої теплової енергії за договором від 26.06.2011 № 820271 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено частково: з Підприємства стягнуто 3 605,88 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 864,84 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано необхідністю нарахування інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленої та фактично спожитої теплової енергії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 (колегія суддів у складі: Шевченко Е.О. - головуючий суддя, судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статті 625 ЦК України мотивовано наявністю у Підприємства лише обов'язку із забезпечення оплати населенням фактично спожитої теплової енергії та відсутністю у нього за Договором грошових зобов'язань перед позивачем.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції, виходячи із змісту заявлених Товариством позовних вимог, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, діючи з дотриманням названих приписів норм матеріального права, беручи до уваги предмет Договору, за яким Товариство зобов'язалося виробити та поставити теплову енергію Підприємству для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Підприємство - зобов'язалося отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у Договорі, встановивши несвоєчасність сплати Підприємством коштів за поставлену та фактично спожиту теплову енергію, перевіривши правильність нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства у визначених судом першої інстанції розмірах.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у Товариства грошових зобов'язань за Договором (що спростовується встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами стосовно взаємовідносин сторін, змісту їх зобов'язань за Договором та стану взаєморозрахунків), а тому й безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду зі справи.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 зі справи № 910/21181/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 зі справи № 910/21181/14 залишити в силі.

4. Стягнути з комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору з касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко