Ухвала суду № 43613732, 09.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4159/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

09 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника відповідача Мавроді Р.Ф.

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької митниці Міндоходів, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року позивач - ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці Міндоходів, Державної фіскальної служби України про скасування наказу про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії.

26.02.2015 року представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2015 року задовольнив вказане клопотання та зупинив провадження у справі до прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційного подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1 - 4, 8 ст. 3 п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Вінницька митниця Державної фіскальної служби України, зазначаючи, що суд дійшов помилкового висновку про те, що результат розгляду конституційного подання, може бути істотною обставиною у випадку відкриття конституційного провадження, подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та просило скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до оскаржуваного наказу голови ДФС України І. О. Білоуса № 1010-о від 24.10.2014 ОСОБА_4 звільнений з посади заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України. Як нормативну підставу для звільнення в цьому наказі зазначено також п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Тобто підставою для звільнення з посади позивача був пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Згідно матеріалам справи, на розгляді колегії суддів КС України знаходиться конституційне подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Тобто, предметом вказаного конституційного подання стали, в тому числі норми Закону № 1682-VII, які були підставою для звільнення позивача із посади.

В силу п.4 ч.2 статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст.15 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96 "Про Конституційний Суд України" (далі - ЗУ № 422/96) є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 "Про Конституційний Суд України" в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Згідно ч. 2-3 ст. 70 вказаного закону, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Частина 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, враховуючи зазначене, Конституційний Суд України, за результатами розгляду конституційного подання, може визнати окремі положення Закону України "Про очищення влади" такими, що не відповідають Конституції України, а отже правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із очищенням влади відповідно до цього закону може змінитися.

Тобто, результат розгляду Конституційним Судом України вказаного вище подання народних депутатів може істотно вплинути на прийняття законного та обгрунтованого рішення, а отже наявні підстави для зупинення провадження по даній справі.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки звернення народних депутатів із вказаним поданням ставить під сумнів відповідність Закону України "Про очищення влади" Конституції України, суд перед тим як вирішувати справу, з метою унеможливити порушення принципу законності під час вирішення справи, повинен переконатись у конституційності вказаного закону.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до до прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційного подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1 - 4, 8 ст. 3 п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.