Ухвала суду № 43613431, 16.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 р. Справа № 814/2394/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - позивач, ТОВ «Інтерфлот» ) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 06 травня 2014 року № Ю-3419/196-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 550958,54 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що визначена у вимозі заборгованість була сплачена за місцем реєстрації в м. Севастополі, а заборгованість виникла при передачі особової справи до м. Миколаєва за новим місцем реєстрації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06 травня 2014 року № Ю-3419/196-25. Присуджено товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» судовий збір у сумі 1827,00 грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інтерфлот», як юридична особа, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Під час виплати заробітної плати за першу половину березня 2014 року ТОВ «Інтерфлот» було внесено відповідні суми єдиного внеску за місцем реєстрації на рахунок ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, доказом чого є платіжні доручення банку.

26 березня 2014 року ТОВ «Інтерфлот» було змінено своє місцезнаходження з м. Севастополя на м. Миколаїв. Єдиний внесок за другу половину березня 2014 року був сплачений за місцем нової реєстрації у м. Миколаєві.

Оскільки звітним періодом для єдиного внеску є календарний місяць, звіт за березень 2014 року подано ТОВ «Інтерфлот» до відповідача 18 квітня 2014 року. Зазначений звіт містив суми єдиного внеску, сплачені в м. Севастополі (за першу половину березня) та в м. Миколаєві (за другу половину березня).

З переданої з м. Севастополя картки особового рахунку ТОВ «Інтерфлот», відповідачем встановлено відсутність інформації щодо списання банком сум єдиного внеску за першу половину березня 2014 року з розрахункового рахунку, в зв'язку з чим встановлено наявність заборгованості в розмірі 55 960,67 грн. На зазначену суму заборгованості 06 травня 2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було сформовано вимогу № Ю-3419/196-25.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість, визначена в оскаржуваній вимозі, була належним чином сплачена позивачем, у зв'язку з чим відсутні підстави для формування вимоги про сплату боргу відсутні.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови про задоволення позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерфлот» було виконано усі вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо подачі звітності та сплати єдиного внеску за березень 2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що єдиний внесок за першу половину березня 2014 року у сумі 55 960,67 грн. позивачем сплачено на рахунок органу доходів і зборів за місцем попередньої реєстрації шляхом подання платіжних доручень до банківської установи. Відповідні кошти списано з рахунку позивача, а, отже, вони вважаються сплаченими навіть до зарахування на рахунок отримувача. Ненадходження списаних з позивача коштів на рахунок відповідача не є підставою для подвійної сплати єдиного внеску.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № Ю-3419/196-25 про сплату заборгованості (недоїмки) у вищевказаному розмірі, оскільки зазначена заборгованість позивачем належним чином сплачена, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ «Інтерфлот», скасувавши оскаржувану вимогу.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятої відповідачем вимоги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: